ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/4147/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,
за участі:
секретаря судового засідання - Іщука В. В.,
представників:
позивача: фізичної особи-підприємця Борзова М. В. - не з`явився,
відповідача: Підприємства житлово-комунального господарства "Донецьке" -
не з`явився,
третьої особи: фізичної особи ОСОБА_1 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Борзова Михайла Володимировича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2024
(колегія суддів: Сгара Е. В. (головуючий), Гетьман Р. А., Склярук О. І.)
у справі за позовом фізичної особи-підприємця Борзова Михайла Володимировича
до Підприємства житлово-комунального господарства "Донецьке",
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - фізична особа ОСОБА_1,
про визнання недійсною додаткової угоди від 17.02.2023 № 2 до договору про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів від 16.07.2012 № 59,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2023 року фізична особа-підприємець Борзов Михайло Володимирович (далі - позивач, ФОП Борзов М. В.) звернувся до господарського суду з позовом до Підприємства житлово-комунального господарства "Донецьке" (далі - відповідач, Підприємство), за участі третьої особи, в якому просив визнати недійсною додаткову угоду від 17.02.2023 № 2 до договору про надання послуг з вивозу та видалення твердих побутових відходів (далі - ТПВ) від 16.07.2012 № 59.
Позов обґрунтовано тим, що оспорювана додаткова угода підписана від імені ФОП Борзова М. В. ОСОБА_1, як представником за нотаріально посвідченою довіреністю від 23.09.2021, однак, такою довіреністю Борзов М. В. не уповноважував ОСОБА_1 на підписання від його імені будь-яких правочинів чи додаткових угод до них, тому наявні підстави для визнання оспорюваної додаткової угоди недійсною відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Також зазначено, що у даному випадку не йдеться про перевищення ОСОБА_1 своїх повноважень за довіреністю, а має місце розширення нею меж таких повноважень з огляду на відсутність де-факто у довіреності права на підписання будь-яких договорів, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин ст. 241 ЦК України.
Окрім того, за доводами позивача оспорювана додаткова угода суперечить ч. 3 ст. 203 ЦК України, оскільки внесення нею тих змін до договору, які вона передбачає (зміна тарифів на вивезення та видалення ТПВ), не відповідають його волевиявленню.
Господарський суд Харківської області рішенням від 24.01.2024 позов задовольнив. Визнав недійсною додаткову угоду від 17.02.2023 № 2 до договору про надання послуг з вивозу ТПВ від 16.07.2012 № 59.
Висновки суду першої інстанції мотивовані тим, що представник ФОП Борзова М. В. ОСОБА_1 не мала права (повноважень) підписувати від імені позивача будь-яких господарських договорів чи додаткових угод до них, в тому числі, додаткову угоду від 17.02.2023 № 2, як і не мала права на здійснення будь-яких можливих платежів від імені довірителя за будь-якими угодами, що вбачається зі змісту довіреності та визнано третьою особою у письмових поясненнях, при підписанні додаткової угоди з власної ініціативи розширила межі наданих їй повноважень та перевищила їх, а подальшого схвалення позивачем умов додаткової угоди відповідно до ст. 241 ЦК України не відбулось, що свідчить про недійсність оспорюваної додаткової угоди.
При цьому суд відхилив платіжну інструкцію від 23.04.2023 про перерахування ФОП Борзовим М. В. 4 700,00 грн, надану Підприємством в якості доказу вчинення позивачем дій, які підтверджують схвалення оспорюваної додаткової угоди, оскільки платіж здійснено не особисто позивачем, а на власний розсуд та за власні кошти представника ОСОБА_1 . Крім того, зазначив, що ця платіжна інструкція не містить посилання на додаткову угоду від 17.02.2023 № 2 чи на рахунок, в якому б було вказано про перерахування коштів у вказаному розмірі на виконання цієї угоди, а кошти за нею були сплачені з метою уникнення штрафів санітарних служб та будь-яких збитків, тому даний платіж не свідчить про особисте волевиявлення позивача щодо укладення оспорюваної додаткової угоди.
При розгляді справи суд першої інстанції врахував правові висновки Верховного Суду у постановах від 01.04.2020 у справі № 522/4840/18, від 09.03.2021 у справі № 754/5827/19.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 02.04.2024 рішення суду першої інстанції від 24.01.2024 скасував, у задоволенні позову відмовив.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду в частині наявності правових підстав для визнання оспорюваної додаткової угоди недійсною на тій підставі, що при її підписанні представник ОСОБА_1 перевищила повноваження за довіреністю.
Разом з тим висновок про відмову у позові апеляційний суд обґрунтував посиланням на ст. 241 ЦК України та тим, що особисті дії позивача з перерахування відповідачу коштів у розмірі 4 700,00 грн свідчать про схвалення ним додаткової угоди від 17.02.2023 № 2.
Досліджуючи питання щодо схвалення правочину, суд апеляційної інстанції вказав, що:
аналіз змісту рішення Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області від 25.01.2023 № 1651-VII (далі - рішення Селищради від 25.01.2023), умов оспорюваної додаткової угоди, інформації в рахунку на оплату від 06.04.2023 № 475 та в платіжній інструкції від 23.04.2023 свідчить про перерахування позивачем коштів саме на виконання оспорюваної додаткової угоди, отже, про волевиявлення ФОП Борзова М. В. на укладення цієї угоди;
платіжна інструкція від 23.04.2023 не містить відомостей про платника, однак, в призначені платежу значиться прізвище позивача та наявне посилання на рахунок відповідача від 06.04.2023 № 475, який, в свою чергу, містить вказівку на основний договір та на період після укладення додаткової угоди - лютий-квітень 2023 року, тому висновок суду першої інстанції, що платіж на вказану суму здійснений не на виконання додаткової угоди та проведений не особисто позивачем, а ОСОБА_1, не підтверджується матеріалами справи. При цьому інші платіжні доручення від 26.10.2022, 26.12.2022 та від 30.01.2022 з огляду на призначення платежу свідчать про перерахування на користь Підприємства грошових коштів особисто ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції зауважив, що ОСОБА_1 від імені позивача та відповідач діяли добросовісно та розумно, коли укладали оспорювану додаткову угоду з метою приведення договірних відносин за основним договором у відповідність із новими тарифами на вивезення та видалення ТПВ, затверджених рішенням Селищради від 25.01.2023, яке є обов`язковим до виконання, що, в свою чергу, не порушує права та інтереси позивача, та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Нові докази (платіжну інструкцію від 22.04.2023 та довідку АТ КБ "Приватбанк" від 04.03.2024), додані третьою особою до відзиву на апеляційну скаргу Підприємства, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Одночасно, дослідивши їх та зазначивши, що платіжна інструкція від 22.04.2023 на суму 4 700,00 грн містить інші реквізити ніж платіжна інструкція від 23.04.2023, яка була предметом оцінки суду першої інстанції.
У поданій касаційній скарзі ФОП Борзов М. В., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також наявність підстав касаційного оскарження за п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, просить постанову апеляційного суду від 02.04.2024 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду за п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач вказав, що:
1) суд апеляційної інстанції не врахував правового висновку Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 у справі № 522/4840/18, в результаті чого не звернув уваги, що при підписанні оспорюваної додаткової угоди представник не перевищила повноваження за довіреністю, а розширила їх межі, що є різними поняттями та мають різні правові наслідки;
2) апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, а саме:
- платіжні інструкції від 26.10.2022, від 26.12.2022, від 30.01.2023 та від 23.04.2023, в яких значиться один й той самий рахунок IBAN платника, який відкрито на ім`я ОСОБА_1, і зміна призначення платежу у цих квитанціях не свідчить про неналежність їй банківського рахунку, тому висновки апеляційного суду, що кошти у розмірі 4 700,00 грн за платіжною інструкцією від 23.04.2023 перераховані особисто позивачем, а не ОСОБА_1 є помилковими та, як наслідок, хибним є висновок, що проведення цього платіжу свідчить про волевиявлення саме позивача на укладення оспорюваної додаткової угоди та підтверджує схвалення ним цього правочину;
- вид на проживання у Федеративній Республіці Німеччина від 23.05.2022, виданий Борзову М. В. на два роки, який підтверджує факт перебування його у названій країні на момент здійснення платежу від 23.04.2023 та перерахування грошових коштів у цей день ОСОБА_1, а не особисто позивачем;
- рішення Селищради від 25.01.2023, в результаті чого суд не зауважив, що цим рішенням не визначено конкретного об`єму послуг з вивезення ТПВ, що має надавати Підприємство позивачу, а оспорюваною додатковою угодою встановлено такий об`єм у розмірі 6 куб.м., що не відповідає фактичним обставинам справи, збільшує обсяг відповідальності позивача та розмір платежів, отже, порушує його майнові інтереси;
- оспорювану додаткову угоду в сукупності зі змістом основного договору та рішенням Селищради від 25.01.2023, з яких вбачається, що додатковою угодою умову основного договору щодо застосування коефіцієнту норми накопичення об`єму ТПВ 0,05 куб. м. / міс. при обрахуванні вартості послуг не приведено у відповідність до рішення Селищради, яким така норма визначена у 0,007 куб. м. / міс., що порушує майнові права позивача та суперечить його волевиявленню на укладення додаткової угоди.
Також позивач вказав на порушення судом ст. 269 ГПК України при відхилені доказів, поданих третьою особою разом із відзивом на апеляційну скаргу Підприємства.
У касаційній скарзі зазначено і про те, що справа в суді апеляційної інстанції розглянута неповноваженим складом суду, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови згідно з п. 1 ч. 1 ст. 310 ГПК України, оскільки колегія суддів, яка здійснювала апеляційний перегляд справи не врахувала доводів позивача у відзиві на апеляційну скаргу щодо здійснення платежу 23.04.2023 ОСОБА_1 та щодо необхідності застосування правових висновків Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 у справі № 522/4840/18, тому судді підлягали самовідводу відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України з підстав наявності сумніву в їх неупередженості та об`єктивності.
Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2024 відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
27.05.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 підтримала доводи касаційної скарги, просила задовольнити її вимоги, зазначивши, зокрема, що:
- при підписанні оспорюваної додаткової угоди розширила межі повноважень за довіреністю, а не перевищила їх;
- платіж 23.04.2023 здійснила особисто з відкритого на її ім`я рахунку в установі банку, а ФОП Борзов М. В. до здійснення платежу відношення не мав і не уповноважував ОСОБА_1 провести платіж на суму 4 700,00 грн. Натомість, колегія суддів апеляційного суду до оскаржуваної постанови свавільно внесла завідомо неправдиві відомості стосовно того, що виконавцем цього платежу був особисто позивач, внаслідок чого Головним слідчим управлінням ДБР, до підслідності якого відносить розслідування кримінальних проваджень стосовно суддів, зареєстровано кримінальне провадження за ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України;
- оспорювана додаткова угода є неукладеною, адже підписана не тією особою, що вказана у преамбулі. Для того, щоб додаткова угода вважалася укладеною, згоди щодо всіх істотних умов мають дійти саме ті особи, які зазначені в ній та є її сторонами.
Окрім того, у відзиві висловлено прохання Верховному Суду постановити окрему ухвалу згідно з ч. 10 ст. 246 ГПК України стосовно суддів Східного апеляційного господарського суду, які ухвалили оскаржувану постанову, та направити її до Вищої ради правосуддя з повідомленням про дії, якими вони зганьбили авторитет правосуддя, встановивши ФОП Борзова М. В. як виконавця платежу 23.04.2023 на підставі відомостей з розділу платіжної інструкції призначення платежу, в той час, як достовірно з`ясували ОСОБА_1 виконавцем інших платежів 26.10.2022, від 26.12.2022, від 30.01.2023 з того ж самого рахунку банку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи у відзиві третьої особи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
У ч. 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
У справі № 522/4840/18, на яку здійснено посилання в касаційній скарзі, Верховний Суд виснував, що в довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику. Положення ст. 241 ЦК України презюмують наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлюють випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. Підставою для визнання недійсним правочину, вчиненого представником з перевищенням повноважень, відповідно до ст. 203, 215 ЦК України є встановлення судами обставин, що:
1) довіреність, на підставі якої було вчинено оспорюваний правочин, не містить визначених повноважень повіреного на укладення цього договору, а представник, укладаючи такий договір, з власної ініціативи розширив (перевищив) межі наданих йому повноважень;
2) наступного схвалення правочину не відбулося.
В цій постанові Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування судами попередніх інстанцій мети реалізації повноважень, зазначених в довіреності, а також, що дія повіреного має випливати із зазначених у ній повноважень.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 16.07.2012 між ФОП Борзовим М. В. (замовник) та Підприємством (виконавець) укладено договір № 59 про надання послуг з вивозу та видалення ТПВ, згідно з п. 1.1 якого виконавець надає послуги з вивозу та видалення ТПВ за адресою: АДРЕСА_1 ), а замовник зобов`язується сплатити за надані послуги згідно з діючих на підприємстві тарифів, затверджених калькуляцій (п. 1.2).
Також сторони обумовили, зокрема, що: при зміні тарифів на послуги, корекція рахунків буде проводитись з моменту введення в дію нових тарифів, про що буде повідомлено замовника у 10-ти денний термін та підписано додаткову угоду до договору (п. 4.2); договір діє до 31.12.2012 та вважається продовженим щороку на кожен наступний рік за умови відсутності від однієї із сторін заяви про розірвання договору за місяць до закінчення строку його дії (п. 5.1). Договір підписано Підприємством та ФОП Борзовим М. В.
25.01.2023 Селищрада прийняла рішення № 1651-VIII, яким затвердила нові тарифи на послуги з поводження з побутовими відходами на території, зокрема смт. Донець Донецької селищної територіальної громади та встановила для продовольчих, промтоварних магазинів, підприємств побутового обслуговування нову норму накопичення з підвищеною її вартістю.
17.02.2023 ОСОБА_1, діючи від імені позивача, та Підприємство уклали додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору щодо визначення нової вартості надання послуг відповідно до рішення Селищради від 25.01.2023.
При підписанні додаткової угоди від 17.02.2023 № 2 ОСОБА_1 керувалась нотаріально посвідченою довіреністю від 23.09.2021 № 2656, виданою Борзовим М. В. на її ім`я строком на три роки (до 23.09.2024).
Вказаною довіреністю ОСОБА_1 уповноважено:
представляти інтереси Борзова М. В. в усіх установах, підприємствах, організаціях будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, перед усіма фізичними та юридичними особами, в тому числі в органах місцевої влади самоврядування, у відповідних адміністраціях, в органах Мін`юсту, в реєстраційних органах, в Департаментах реєстрації, в тому числі в Департаменті реєстрації Харківської міської ради Харківської області, в органах, що здійснюють державну та/або відомчу реєстрацію права власності та інших прав, в територіальних органах Управління Держгеокадастру, у відповідному територіальному органі Державного агентства земельних ресурсів, в органах державного земельного кадастру, у відповідній регіональній філії Центру ДЗК та інших земельних органах, Державній інспекції з архітектури та містобудування та її відповідних територіальних органах, у Центрі захисту персональних даних, в органах бюро технічної інвентаризації, в органах нотаріату, в установах зв`язку, в житлово-експлуатаційних організаціях, в органах електропостачання, комунальних органах, в органах реєстрації актів цивільного стану, в Центрах надання адміністративних послуг (дозвільних центрах), в органах Міграційної служби України, в органах Національної поліції України, в податкових органах, в банківських установах, в органах державної архітектурно-будівельної інспекції, архітектури та містобудування, в органах виконавчої влади, у відповідному виконавчому комітеті та органах місцевого самоврядування, департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин, його територіальних органах та установах, управлінні містобудування та архітектури, санітарно-епідеміологічних службах, в органах охорони природи та навколишнього середовища та інших, з усіх питань оформлення права власності (приватизації) будь-якої земельної ділянки, з правом проведення державної реєстрації права власності згідно чинного законодавства України та отримання відповідних документів про право власності на земельні ділянки, з правом користування та укладення договорів оренди земельної ділянки (земельних ділянок);
вести від імені Борзова М. В. цивільні, адміністративні, господарські справи в усіх судових установах будь-якої юрисдикції та інстанції, у тому числі місцевих, апеляційних судах, місцевих адміністративних, господарських судах, апеляційних адміністративних судах, апеляційних господарських судах, Вищому господарському суді України, Вищому спеціалізованому суді України, Вищому адміністративному суді України, Верховному суді України, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, у тому числі з правом подачі позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, укладення мирової угоди, отримання копії рішення, постанов, оскарження рішення суду, постанов, ухвал суду, з правом підпису заяв, клопотань, скарг, актів та інших документів правового характеру, давати усні та письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, знайомитись з матеріалами справи, представляти інтереси у виконавчій службі з правом подачі виконавчого документа до виконання та усіма правами, наданими стягувачу та боржнику.
Для здійснення наведених повноважень ОСОБА_1 надано право:
підписувати, подавати та отримувати необхідні заяви, документи, анкети, довідки, Витяги, обґрунтовувати прохання та побажання, викладені в них та отримувати відповіді на них, інформацію та витяги державних та інших реєстрів, оцінки, висновки, вести переговори та попередні узгодження всіх питань;
замовляти та присвоювати кадастрові номера, технічну документацію, витяги, організовувати розроблення і оформлення проєкту відведення земельної ділянки, складання кадастрового плану та виконання інших землевпорядних робіт, отримувати їх;
вирішувати всі питання щодо одержання та одержувати рішення, рішення сесії, дозволи, довідки, проєктну, експертну, технічну та іншу документацію, інші документи, в тому числі отримувати дублікати документів, узгоджувати всі питання, що виникатимуть в процесі виконання повноважень;
оформити права власності на вищевказане нерухоме майно та зареєструвати право власності на нього згідно з чинного законодавства України, для чого: підписувати та подавати заяви, в тому числі про державну реєстрацію вищевказаного нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття розділу, заяви про внесення змін до права власності та інші заяви, документи (в тому числі про зняття / вилучення заборон, арештів, податкової застави та будь-яких інших обмежень та обтяжень до належного нерухомого майна), дублікати документів, з правом отримання інформації, інформаційних довідок, інших документів про реєстрацію права власності та з правом проведення усіх необхідних дій в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, посвідчувати копії документів;