Постанова
Іменем України
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 757/225/20-ц
провадження № 61-2567св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава Україна в особі Кабінету Міністрів України,
треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 рокуу складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, про відшкодування шкоди.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, про відшкодування шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що постановою Верховного Суду
від 21 серпня 2019 року у справі № 826/10319/15 частково задоволено касаційну скаргу позивача, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, ухвалено нове судове рішення, яким визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" (далі - ПАТ "Старокиївський банк") Пантіної Л. О. при розгляді вимоги щодо відшкодування коштів за вкладом, зобов`язано останню подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу від 12 червня 2014 року № 06/1268-2014.
Зазначав, що незважаючи на ухвалення Верховним Судом вказаної постанови, 07 жовтня 2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відповідь на його заяву про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом повідомив про державну реєстрацію припинення ПАТ "Старокиївський банк" як юридичної особи. Вважав, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як державна структура, діючи в інтересах держави, позбавив його права і можливості отримати свої кошти за банківським вкладом.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України в рахунок відшкодування заподіяної йому шкоди суму у розмірі 14 000,00 дол. США, що складає його вклад згідно із договором банківського вкладу від 12 червня 2014 року № 06/1268-2014; 350,00 дол. США - 0,5 % річних згідно із договором банківського вкладу від 12 червня 2014 року № 06/1268-2014; 2 268,00 дол. США - 3 % річних за весь період прострочення згідно із договором банківського вкладу від 12 червня 2014 року № 06/1268-2014.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року
у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що позов було пред`явлено до держави Україна на підставі статті 1174 ЦК України про відшкодування шкоди, завданої в результаті неправомірних дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, створеного з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та наділеного владними управлінськими функціями, питання про протиправність дій якої було вирішено судом у порядку адміністративного судочинства (постанова Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 826/10319/15), залишили поза увагою, що судове рішення про зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладі фізичних осіб за договором банківського вкладу від 12 червня 2014 року № 06/1268-2014, неможливо виконати у зв`язку із ліквідацією банку, а отже права ОСОБА_1 не можуть вважатись поновленими, а судове рішення у справі № 826/10319/15 виконаним.
Також судами попередніх інстанцій не було враховано, що внаслідок протиправних дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відбулося втручання у право позивача на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки позивач мав законні сподівання на гарантоване відшкодування державою, яка делегувала відповідні функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, коштів за його вкладом.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року,у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивач не довів, що внаслідок відсутності належної регуляторної політики на банківському ринку з боку держави в особі Кабінету Міністрів України йому завдано майнову шкоду в сумі 14 000,00 дол. США.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, а також передати вказану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Печерського районного суду м. Києва.
30 травня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
У грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну позивача у цивільній справі. У вказаній заяві позивач вказав, що 28 листопада 2023 року він уклав договір відступлення права вимоги з ОСОБА_3, яка прийняла на себе право вимоги від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також держави Україна за зобов`язанням, що виникає із постанови Верховного Суду України від 21 серпня 2019 року у справі № 826/10319/15.
Проте, 12 грудня 2023 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду клопотання не розглядати і не приймати рішення по заяві про заміну позивача у цій цивільній справі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позивач звернувся із позовом до Кабінету Міністрів України не як до окремого державного органу, а як до держави Україна в цілому. Тобто суб`єктом порушення конституційних прав ОСОБА_1 є держава Україна, а не окремо Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України є урядом, який здійснює представницькі функції щодо порушень, заподіяних державою Україна.
Вказує, що відсутність належної регуляторної політики в банківському секторі економіки; невиконання судового рішення; тяганина у судових справах та на стадії виконання призвели до порушення статей 3, 21, 41 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції.
Наголошує на тому, що саме держава в особі її уряду має відповідати за заподіяну шкоду, спричинену відсутністю належної регуляторної політики у банківському секторі та відсутністю у державі злагодженого механізму судового захисту порушених прав та невиконанням судового рішення у справі.
Вказує на те, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У березні 2023 року Національний банк України надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
У березні 2023 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що 12 червня 2014 року між ПАТ "Старокиївський банк" та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № 06/1268-2014, за умовами якого банк відкрив вкладнику вкладний (строковий) рахунок № НОМЕР_1 "Надійний" у доларах США, а вкладник вніс на відкритий рахунок кошти у розмірі 14 000,00 дол. США, що еквівалентно 163 165,28 грн, строком до 19 червня 2014 року, що підтверджується квитанцією від 12 червня 2014 року № 67069.
Постановою правління Національного банку України від 12 травня 2014 року № 276/БТ ПАТ "Старокиївський банк" віднесено до категорії проблемних.
17 червня 2014 року правлінням Національного банку України прийнято постанову № 365 "Про віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних". Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 червня 2014 року № 50 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Старокиївський банк", згідно із яким з 18 червня 2014 року по 18 вересня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Старокиївський банк" від 24 червня 2014 року № 23 прийнято рішення про здійснення в банку перевірки договорів, укладених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", утворено відповідну комісію. Рішенням комісії з перевірки договорів відповідно до протоколу від 29 серпня 2014 року надано на затвердження уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Старокиївський банк" перелік нікчемних договорів та інших правочинів, виявлених за результатами перевірки.
Згідно із випискою з протоколу засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 серпня 2014 року № 182/1 вирішено підтримати пропозицію уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л. О. щодо тимчасового блокування виплати грошових коштів за рахунками фізичних осіб - вкладників згідно з переліком, наведеним у листі від 11 серпня 2014 року № 2051/01-02.
Наказом тимчасової адміністрації ПАТ "Старокиївський банк" від 29 серпня 2014 року № 61 зупинено перерахування/виплати за транзакціями і правочинами згідно з переліком. Визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно з переліком, який додається до цього наказу. До вказаного переліку включено договір банківського вкладу від 12 червня
2014 року № 06/1268-2014, укладений між ПАТ "Старокиївський банк" та ОСОБА_1 .
На підставі постанови правління Національного банку України від 11 вересня 2014 року № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" 17 вересня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 92 про початок процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк".
Згідно із листом від 06 листопада 2014 року № 600/09-02 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Пантіна Л. О. повідомила позивача про те, що договір банківського вкладу від 12 червня 2014 року
№ 06/1268-2014 є нікчемним у відповідності до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі
№ 826/10319/15 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва
від 14 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року. Ухвалено нову постанову. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л. О. при визнанні договору банківського рахунку від 29 травня 2014 року № 8318 та договору банківського вкладу від 12 червня 2014 року № 06/1268-2014 нікчемними. Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л. О. при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 . Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку від 29 травня 2014 року № 8318 та договором банківського вкладу від 12 червня 2014 року № 06/1268-2014. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
При розгляді справи № 826/10319/15 суд касаційної інстанції виходив із того, що позивач є вкладником ПАТ "Старокиївський банк", тобто особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до відповідного переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду.
Листом від 07 жовтня 2019 року № 27-17370/19 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивача про те, що відповідно до статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 25 вересня
2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 0681110023024349 про державну реєстрацію припинення ПАТ "Старокиївський банк" як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ "Старокиївський банк" припинено.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.