ОКРЕМА ДУМКА
судді Миколи Мазура до ухвали Великої Палати від 11 червня 2024 року
(щодо мотивів ухваленого рішення)
Справа № 22-23/321-05-10190
Провадження № 12-12звг24
Вступ
1. У цій справі у 2005 році на користь Приватного підприємства "Генеральний будівельний менеджмент" (далі - Приватне підприємство) було ухвалено судове рішення, яке не було оскаржено у передбачені законом строки і набуло статусу остаточного. Але пізніше воно було скасовано у 2008 році. 22 вересня 2022 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) встановив порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
2. 14 грудня 2022 року Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) прийняла рішення (далі - ухвала ВП ВС від 14 грудня 2022 року) про відмову у відкритті провадження за виключними обставинами за заявою Приватного підприємства про перегляд за виключними обставинами судових рішень (у зв`язку з встановленням ЄСПЛ порушень Україною міжнародних зобов`язань при розгляді цієї справи), посилаючись на те, що минув встановлений п. 2 ч. 2 ст. 321 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) 10-річний (з дня набрання оскарженим судовим рішенням законної сили) строк, який за змістом ч. 3 цієї статті не може бути поновленим.
3. Рішенням Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024 за конституційною скаргою Приватного підприємства ці положення ГПК були визнані неконституційними.
4. Отже тепер Велика Палата розглядала заяву Приватного підприємства про перегляд за виключними обставинами ухвали ВП ВС від 14 грудня 2022 року (у зв`язку з встановленням КСУ неконституційності положення закону, застосованого судом).
5. За результатами розгляду Велика Палата цю заяву задовольнила, скасувала ухвалу ВП ВС від 14 грудня 2022 року та відкрила провадження за заявою Приватного підприємства про перегляд судових рішень за виключними обставинами (у зв`язку з встановленням ЄСПЛ порушень Україною міжнародних зобов`язань при цієї розгляді справи).
6. Погоджуючись із резолютивною частиною цього рішення Великої Палати (про необхідність скасування ухвали ВП ВС від 14 грудня 2022 року), вважаю, що викладені в ухвалі мотиви такого рішення не дають відповіді на питання про те, чому Велика Палата ухвалила рішення, яке не узгоджується із широко поширеною практикою, сформованою у різних касаційних судах у складі Верховного Суду, на яку, до речі, посилалися представники відповідача та третіх осіб.
7. Вважаю, що відсутність цієї відповіді є суттєвим недоліком ухвали. По-перше, тому що це створює невизначеність у загальному розумінні позиції Верховного Суду в питанні про можливість перегляду судових рішень у зв`язку із визнанням застосованих судом норм неконституційними. По-друге, тому що Велика Палата мала шанс (але не скористалась ним) сформулювати та вирішити виключну правову проблему, пов`язану з можливою неконституційністю положень п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК в частині, що перешкоджає особі, чию конституційну скаргу задовольнив КСУ, домогтися перегляду судових рішень, ухвалених у її справі на підставі норм закону, визнаних неконституційними.
8. Тож у цій окремій думці я пояснюю, чому я підтримав резолютивну частину ухвали, але вважав, що мотиви цього рішення мали бути викладені зовсім по іншому.
Тихий відхід від попередньої практики
9. Пункт 1 частини 3 статті 320 ГПК визначає одну з підстав перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами:
"встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане".
10. Ідентична за змістом норма міститься в п. 1 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та п. 1 ч. 3 ст. 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У п. 1 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) це положення так само повторюється крім слів "якщо рішення суду ще не виконане".
11. На додаток до цього процесуальні кодекси також встановили часові фільтри щодо подачі заяви про перегляд судових рішень з цієї підстави:
- протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України (п. 4 ч. 1 ст. 321 ГПК; п. 4 ч. 1 ст. 363 КАС; п. 4 ч. 1 ст. 424 ЦПК; п. 1 ч. 5 с. 461 КПК),
- але не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили (п. 2 ч. 2 ст. 321 ГПК; п. 2 ч. 2 ст. 363 КАС; п. 2 ч. 2 ст. 424 ЦПК).
12. Таким чином, зазначена підстава перегляду судових рішень у ГПК, ЦПК і КАС передбачає, з одного боку, можливість переглянути судові рішення за останні десять років, з однією умовою - "якщо рішення суду ще не виконане". Як показує практика, саме ця умова часто є підставою для відмови заявникам у перегляді їх судових рішень.
13. Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у справі № 818/1793/18 (постанова від 07 липня 2023 року) розглядала питання про можливість перегляду на підставі п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС судового рішення у справі заявника у зв?язку з тим, що застосовані в ньому норми закону були визнані неконституційними КСУ за конституційною скаргою цього ж заявника. Однак зазначена об?єднана палата вважала, що такий перегляд за виключними обставинами неможливий. Для кращого розуміння мотивів такого рішення вважаю за необхідне навести досить довгу цитату з названої постанови, де також аналізується відповідна практика Касаційного господарського суду та Касаційного цивільного суду:
"Підстави передання справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
5. 24 квітня 2023 року Верховний Суд (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду; далі - Колегія суддів) постановив ухвалу, якою передав справу № 818/1793/18 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
У цій ухвалі Колегія суддів порушила питання про відступ від правового висновку об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для забезпечення можливості перегляду судового рішення за виключними обставинами для особи, за конституційною скаргою якої закон був визнаний неконституційним.
Обґрунтовуючи свою позицію Колегія суддів нагадала, що об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18 висловила позицію, за якою положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане. Словосполучення "ще не виконане", яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 КАС України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення", про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу № 808/1628/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма, за текстом постанови від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18, має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше, ніж це передбачено процесуальним законодавством. Відтак в тій постанові зазначено, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
За текстом ухвали від 24 квітня 2023 року, описаний підхід об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України був застосований також під час розгляду інших справ у Верховному Суді (приміром, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 808/578/17, від 2 березня 2021 року у справах № 803/376/17 та № 806/897/17).
Колегія суддів нагадала також, що були спроби відступити від цього правового висновку, однак вони не досягли очікуваного - для ініціаторів цього процесу - результату. У цьому контексті згадалася справа № 805/1312/16-а. Її особливістю, за текстом ухвали від 24 квітня 2023 року, було те, що заявником у тій справі була особа (Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Торговий дім "Еко-вугілля України"), за конституційною скаргою якої закон був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)2020). Але за наслідками перегляду судового рішення в тій справі об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу від 22 грудня 2022 року, у якій зазначила про те, що не має підстав для відступу від правової позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18.
Тож дотримуючись існуючої позиції щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 805/1312/16-а виходила з того, що постанова Верховного Суду від 20 листопада 2018 року, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернулося ТОВ "Торговий дім "Еко-вугілля України", є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно воно не підлягає примусовому виконанню, тому - у значенні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.
Колегія суддів в ухвалі від 24 квітня 2023 року підкреслила, що підхід, який сформувала об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, не визнає права на перегляд за виключними обставинами судових рішень з наведеної нормативної підстави у зв`язку із тим, що рішення не підлягали виконанню. І ці висновки однаково стосуються усіх заявників, зокрема авторів конституційної скарги.
За текстом ухвали від 24 квітня 2023 року, якщо дотримуватися такого самого підходу під час розгляду й цієї справи [№818/1793/18], то ОСОБА_1 слід було б відмовити у перегляді постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року на підставі до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України (зважаючи на Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019), тому що зазначеним судовим рішенням йому теж відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Однак Колегія суддів не поділяє означеного підходу, надто коли це стосується особи, за конституційною скаргою якої Конституційний Суд України ухвалив рішення, яким встановив неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, судове рішення у якій ця особа відтак просить переглянути за виключними обставинами.
З цих мотивів, як можна зрозуміти, й була постановлена ухвала від 24 квітня 2023 року, якою пропонується відступити від висновку об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18, та підтриманого, зокрема, у постанові від 22 грудня 2022 року у справі № 805/1312/16-а в частині застосування цього правового висновку до особи, за конституційною скаргою якої Конституційний Суд України ухвалив рішення і визнав застосований у судовому рішенні закон неконституційним.
Для цього Колегія суддів вважала за необхідне навести додаткові аргументи, окрім тих, які вже були предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі № 805/1312/16-а (щодо заяви ТОВ "Торговий дім "Еко-вугілля України" про перегляд судового рішення за виключними обставинами). З цією метою в ухвалі від 24 квітня 2023 року висвітлені доктринальні підходи до розуміння механізму перегляду судового рішення за виключними обставинами на підставі заяви особи, за конституційною скаргою якої закон визнаний неконституційним, а також описаний досвід інших країн Європи, у яких перегляд остаточних судових рішень на підставі рішення Конституційного Суду, яким констатується неконституційність застосованого судом закону, передбачає диференційований підхід у контексті виду судочинства, де такий перегляд є допустимий, а також кола осіб, які можуть мати право на цей перегляд.
У такий спосіб Колегія суддів переконує, що перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, є способом забезпечення ефективності інституту конституційної скарги, який не є життєздатним, якщо не матиме продовження в механізмі перегляду судових рішень за виключними обставинами. За текстом ухвали від 24 квітня 2023 року, особа, яка виграла процес за конституційною скаргою, не отримає від самого лише визнання оскаржуваного положення закону неконституційним відновлення своїх прав, якщо не буде переглянуте в порядку загальної юрисдикції судове рішення, яке стало підставою звернення до Конституційного Суду України.
У цьому зв`язку Колегія суддів проводить також паралелі зі зверненням до Європейського суду з прав людини, рішення якого теж є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами (пункт 3 частини п`ятої статті 361 КАС України). Та попри єдиний механізм перегляду остаточних судових рішень, закріплений національним законодавством, як наголошується в ухвалі від 24 квітня 2023 року, рішення Конституційного Суду України, на противагу рішенню Європейського суду з прав людини, не спричиняють перегляду судових рішень й причиною цьому, з погляду Колегії суддів, є існуюче обмежувальне тлумачення об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, суть якого написана вище.
Позиція об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо порушеного питання про відступ від її правового висновку
6. Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зважила на доводи, наведені в ухвалі від 24 квітня 2023 року, та дійшла висновку, що вони ніяким чином не впливають на інтерпретацію пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, яка висловлена у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18, та яка потім була підтримана і застосована у справі № 805/1312/16-а (ухвала від 22 грудня 2022 року), у якій, як уже згадувалося, ініціатором перегляду судового рішення за виключним обставинами зі згаданої нормативної підстави - так само як і в цій справі (№818/1793/18 (В/851/5/19) - була особа, за конституційною скаргою якої Конституційний Суд України ухвалив рішення, яким встановив неконституційність закону, застосованого судом при вирішенні справи, судове рішення у якій ця особа просила переглянути (мовиться про ТОВ Торговий дім "Еко-вугілля України").
Додаткові доводи, якими Колегія суддів мотивувала необхідність відступити від існуючої позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду щодо окресленого вище питання, були достеменно відомі під час постановлення ухвали від 22 грудня 2022 року у справі № 805/1312/16-а, але не вплинули на результат розгляду, який, утім, не поділяє Колегія суддів.
Варто нагадати також, що перед тим об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановила також ухвалу від 21 грудня 2022 року у справі № 140/2217/19, якою теж підтримала позицію, висловлену в постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18, хоч і перегляд судового рішення в тій справі ініціювала не та особа, яка зверталася з конституційною скаргою. А втім наведене загалом має засвідчити, що об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дотримується своєї позиції щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, висловленої у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18, принаймні допоки не буде змінений закон, застосування якого вона стосується. У цьому зв`язку звертаємо увагу й на те, що від дати постановлення ухвали об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 805/1312/16-а й до дати постановлення ухвали від 24 квітня 2023 року у цій справі минуло менше, ніж пів року й та правова позиція, яка була висловлена в зазначеній справі, не втратила актуальності у вимірі суспільних відносин, які існують на час розгляду цієї справи.
Приписи пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України відтоді теж не змінилися і застосовуються в тій самій редакції, яку роз`яснювала об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 808/1628/18 та яку підтримала (повторно) у справі № 805/1312/16-а.
Хоча ініціатива про відступ від цієї правової позиції виникає уже вкотре, а її мотиви змістовно подібні до попередніх, та на прикладі цієї справи об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не має вагомих підстав змінювати практику вирішення подібних правових питань, яка на сьогодні уже є сталою, шляхом відступлення від своєї раніше висловленої правової позиції щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.
7. Тут доречно буде зазначити, що аналогічний підхід до перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами на підставі встановленої Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, можна простежити також у практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
7.1. Приміром, у постанові від 27 серпня 2021 року у справі № 910/15151/17 колегія суддів Верховного Суду у Касаційному господарському суді, аналізуючи приписи пункту 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з- поміж іншого, зазначила, що наведеним положенням процесуального закону запроваджено правовий механізм перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку з виключними обставинами, якими є, зокрема, визнання Конституційним Судом України неконституційним закону або його окремих положень, застосованих судом під час розгляду справи, при умові якщо рішення суду ще не виконане.
Разом з тим, мовиться далі в цій постанові, принцип правової визначеності, який невід`ємно притаманний принципу верховенства права, закріплений в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і на чому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема у § 58 рішення у справі "Маркс проти Бельгії" від 13.06.1979, заява №6833/74), дозволяє не вдаватися до перегляду судових рішень, які мали місце до прийняття рішення ЄСПЛ [Європейського суду з прав людини] як рішення прецедентного або загального характеру, яке формує певну правову позицію. До таких рішень загального характеру належать і рішення конституційних судів. При цьому, як визнає ЄСПЛ, публічне право окремих країн обмежує можливість прийняття конституційними судами рішень, які мають зворотну дію у часі (див. § 58 рішення у справі "Маркс проти Бельгії").
За текстом згаданої постанови, пунктом 1 частини третьої статті 320 ГПК України, як виняток з цього загального підходу, визначено, що встановлена Конституційним Судом України, зокрема, неконституційність закону чи його окремих положень є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у тому разі, якщо це судове рішення набрало законної сили, однак ще не виконане.
Застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.
За судовим рішенням, яке не потребує виконання, такий стан і наслідки, передбачені судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили. Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання, зокрема, судових рішень. Наслідки, передбачені судовим рішенням, яке потребує виконання, остаточно настають після виконання цього судового рішення. Саме з виконанням судового рішення реально поновлюються права особи, яка зверталась з відповідним позовом до суду, і яка за наслідками виконання цього судового рішення отримує визначеність у правовому статусі, на який може покладатись, реалізуючи свої права та обов`язки.
Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням. Виняток нормою пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України встановлено для випадків, коли рішення суду ще не виконане, тобто коли наслідки, передбачені ним, остаточно не настали.
Наприкінці Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 27 серпня 2021 року у справі № 910/15151/17 зазначив, що виконання судового рішення про визнання недійсними правочинів (договорів, угод) не вимагає від учасників справи та/або уповноважених органів вчинення певних заходів щодо їх фактичного виконання, а визначені цим рішенням наслідки настають для сторін з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням, тобто фактично виконання рішення суду вичерпується фактом набранням ним законної сили, тому перегляд такого рішення на підставі пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України суперечитиме принципу res judicata.
За схожої ситуації аналогічний підхід до трактування пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду висловив у постанові від 5 жовтня 2021 року № 910/6790/18.
7.2. У контексті мотивів Колегії суддів, викладених в ухвалі від 24 квітня 2023 року, звертаємо увагу також на ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2023 року у справі № 591/4399/19, яка стосується перегляду за виключними обставинами [пункт 1 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України; далі - ЦПК України] судового рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, за заявою особи, за конституційною скаргою якої Конституційний Суд України визнав неконституційною норму закону (у тій справі йдеться про пункт 2 частини другої статті 40 Житлового кодексу України і Рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року № 5-р(ІІ)/2022), яку застосував суд при ухваленні рішення, переглянути яке - на підставі пункт 1 частини третьої статті 423 ЦПК України - ця особа і просить.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в ухвалі 21 лютого 2023 року у справі № 591/4399/19, серед іншого, зазначив, що "застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.