ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 496/2594/23
провадження № 51-1116 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 10 квітня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023167250000004, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 10 квітня 2023 року ОСОБА_6 засуджено до покарання: за ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, будучи достовірно обізнаним про "Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами", затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 340 від 08.05.1993 (далі - Положення), усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на підроблення посвідчення водія з метою його подальшого використання, у вересні 2021 року, в невстановлений час, за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_1, за допомогою власного мобільного телефону в мережі "Інтернет" знайшов веб-сайт з зображеннями посвідчень водія та завантажив зображення посвідчення з відкритою категорією "В". Після чого ОСОБА_6 за допомогою комп`ютера замінив данні на завантаженому посвідченні на свої, включаючи анкетні данні, фотокартку та вигадану серію документу і роздрукував його на принтері. В подальшому ОСОБА_6 зберіг вказаний підроблений документ для майбутнього використання.
08.01.2023, близько 08 год 40 хв., ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки "Маzdа 323", реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух по автодорозі "Київ-Одеса", на 452 км був зупинений інспектором 2-го батальйону полку УПП в Одеській області ОСОБА_7, у зв`язку зі здійсненням фільтраційних заходів на блок-посту.
На вимогу співробітника УПП в Одеській області ОСОБА_6, діючи умисно, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 на його ім`я є підробленим, оскільки не отримував його в порядку, встановленому Положенням, пред`явив інспектору УПП ОСОБА_7 завідомо підроблений документ - посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто використав завідомо підроблений документ.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023року вирок Біляївського районного суду Одеської області від 10 квітня 2023 року змінено, кваліфіковано дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 358 КК України, як підроблення посвідчення з метою використання його підроблювачем. В іншій частині вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить оскаржувані судові рішення змінити та призначити ОСОБА_6 покарання: за ч. 4 ст. 358 КК України із урахуванням вимог ст. 69-1 цього Кодексу у виді обмеження волі на строк 1 рік 4 місяця, за ч. 1
ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік, та на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 4 місяці, застосувавши положення статей 75 та 76 КК України.
Вважає, що судами обох інстанцій допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки не застосовано закон, який підлягав застосуванню, а саме ст. 69-1 цього Кодексу. Так, в оскаржуваних судових рішеннях зазначено про встановлення обставини, що пом`якшує покарання, - щирого каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також заподіяної шкоди внаслідок злочинних дій ОСОБА_6, однак за ч. 4 ст. 358 КК України призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, щобільше ніж дві третини максимального строку найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією цієї статті, що є порушенням вимог ст. 69-1 КК України та протирічить висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 14 квітня 2016 року.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтримала доводи касаційної скарги.
Від захисника ОСОБА_8 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду без його участі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.