ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 676/4542/22
провадження № 51-627 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6, та касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12022242000000660 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2023 року засуджено ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Відповідно до статей 96-1, 96-2 КК застосовано спеціальну конфіскацію, та примусово безоплатно вилучено у ОСОБА_8 у власність держави 10 851 грн, що відповідає вартості 1/2 частини майна - автомобіля "ВАЗ 21063" 1988 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Вказаний вирок ухвалено із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), яким у тому числі вирішено питання щодо судових витрат та долі речових доказів.
Відповідно до вироку ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи на посаді чергового диспетчерської служби у фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, з якою укладено договір про надання комплексу робіт щодо контролю переміщення працівників, відвідувачів, транспортних засобів, сировини, готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей, 02 липня 2022 року приблизно о 23:56, перебуваючи на території підприємства філії "Птахофабрика "Авіс" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард", що на вул. Вербецьке шосе, 1 у с. Гуменці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, реалізовуючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, змінив напрямок фіксації відеокамер зовнішнього спостереження, на власному автомобілі "ВАЗ 21063", д.н.з. НОМЕР_1, заїхав на територію підприємства через заздалегідь відкриту технологічну браму, розрізав болгаркою навісний замок на дверях складу товарно-матеріальних цінностей та проник всередину цього складу, звідки виніс електродвигуни марки "ISGEV", "MEC 80", та електродвигуни з редуктором марки "BONFIGLIOLI", переніс їх та помістив до багажного відділення вказаного вище автомобіля, після чого покинув територію підприємства, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав філії "Птахофабрика "Авіс" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" матеріальної шкоди на загальну суму 332 993,67 грн, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
За встановлених фактичних обставин суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене у великих розмірах та в умовах воєнного стану.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, а вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2023 року в частині застосування спеціальної конфіскації змінено.
Відповідно до статей 96-1, 96-2 КК ухвалено застосувати спеціальну конфіскацію, та примусово безоплатно вилучити у ОСОБА_8 у власність держави 1/2 частину автомобіля "ВАЗ 21063" 1988 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 ставить питання про зміну ухвали апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, стверджує, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок місцевого суду в частині застосування спеціальної конфіскації, безпідставно ухвалив конфіскувати 1/2 частину автомобіля "ВАЗ 21063", д.н.з. НОМЕР_1, оскільки він є неподільною річчю, частина якого належить свідку ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності, а тому з огляду на вимоги ч. 2 ст. 96-2 КК зобов`язаний був стягнути з ОСОБА_8 в дохід держави грошову суму у розмірі 21 702 грн, що згідно висновку товарознавчої експертизи № СЕ-19/123-23/3838-АВ від 06 липня 2022 року складає еквівалентну вартість автомобіля.
Вважає, що у такий спосіб апеляційний суд вирішив спір про право власності на майно, фактично поділивши його з виділенням часток, що є неприпустимим, та застосував закон, який не підлягав застосуванню, що є підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що судом першої інстанції правильно було встановлено, що під час вчинення крадіжки ОСОБА_8 використовував автомобіль "ВАЗ 21063", д.н.з. НОМЕР_1, частина якого відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК) належить свідку ОСОБА_10, оскільки автомобіль набутий під час шлюбу за спільні кошти, та вона не була обізнана про використання автомобіля для здійснення злочинної діяльності.
З огляду на викладене зазначає, що дійшовши висновку про неможливість застосування спеціальної конфіскації щодо всього автомобіля, а також неможливості виділити частку ОСОБА_8, місцевий суд обґрунтовано застосував положення ч. 2 ст. 96-2 КК та ухвалив стягнути з ОСОБА_8 грошову суму, яка відповідає вартості його частки у спільній сумісній власності подружжя відповідно до вартості автомобіля, визначеної згідно висновку товарознавчої експертизи № СЕ-19/123-23/3838-АВ від 06 липня 2022 року.
Таким чином вважає, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині застосування спеціальної конфіскації, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги прокурора та захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора, та частково підтримав касаційну скаргу захисника. Просив оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, й правильність кваліфікації його дій у касаційних скаргах прокурором та захисником не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
У своїх касаційний скаргах як прокурор так і захисник вказують про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального закону, зокрема, неправильне застосування положень ст. 96-2 КК.
Так, у касаційній скарзі прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок місцевого суду в частині застосування спеціальної конфіскації, безпідставно ухвалив конфіскувати 1/2 частину автомобіля "ВАЗ 21063", д.н.з. НОМЕР_1, оскільки зобов`язаний був стягнути з ОСОБА_8 в дохід держави всю грошову суму у розмірі 21 702 грн, що згідно висновку товарознавчої експертизи складає еквівалентну вартість автомобіля.
Водночас, захисник у скарзі стверджує, що місцевий суд обґрунтовано застосував положення ч. 2 ст. 96-2 КК та ухвалив стягнути з ОСОБА_8 грошову суму у розмірі 10 851 грн, яка відповідає вартості його частки у спільній сумісній власності подружжя, тоді як апеляційний суд дійшов неправильного висновку про спеціальну конфіскацію 1/2 частини автомобіля.
Наведені доводи прокурора та захисника колегія суддів вважає слушними та такими, що знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого ч. 1 ст. 150, ст.154, ч. 2 і 3 ст. 159-1, ч. 1 ст. 190, ст. 192, ч. 1 ст. 204, 209-1, 210, ч. 1 і 2 ст. 212, 212-1, ч. 1 ст. 222, 229, 239-1, 239-2, ч. 2 ст. 244, ч. 1 ст. 248, 249, ч. 1 і 2 ст. 300, ч 1 ст. 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, ст. 363, ч. 1 ст. 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Як визначено положеннями ч. 1 ст. 96-2 КК спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.