ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2024 року
м. Київ
справа № 754/4286/22
провадження № 61-1848 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - акціонерне товариство "РВС Банк",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернелюх Людмила Василівна, служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "РВС Банк" на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року в складі судді Саламон О. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року в складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до акціонерного товариства (далі - АТ) "РВС Банк", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Чернелюх Л. В., служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - служба у справах дітей Деснянської РДА), про скасування рішення про державну реєстрацію прав
та їх обтяжень із припиненням за відповідачем права власності на квартиру.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 10 лютого 2006 року
між відкритим акціонерним товариством "Банк "Демарк" (далі - ВАТ "Банк "Демарк") і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 31-051,
за умовами якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію у розмірі
24 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 10 лютого 2009 року. Також за цим кредитним договором ОСОБА_1 передала в заставу квартиру АДРЕСА_1, яка належить їм у рівних долях на праві спільної власності.
На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1, 10 лютого 2006 року
між банком і ОСОБА_1, яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_2, і є майновим поручителем ОСОБА_3, було укладено іпотечний договір
№ 1132, відповідно до якого іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме квартиру
АДРЕСА_1 .
На початку 2021 року вони дізналися, що 07 травня 2019 року між банком
і товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" (далі - ТОВ "ФК "Паріс") укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 10 лютого 2006 року № 31-051, однак будь-яких документів щодо такого переходу прав вимоги вони не отримували.
04 січня 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна їм стало відомо
про набуття АТ "РВС Банк" права власності на предмет іпотеки на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62689506
від 30 грудня 2021 року, здійсненого приватним нотаріусом Черленюх Л. В. Підстава: іпотечний договір, серія та номер: 1132, виданий 10 лютого 2006 року, видавник: Клітко В. В., приватний нотаріус.
Позивачі вважали, що указане рішення приватного нотаріуса є незаконним
і підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням вимог Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації прав
на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), зокрема, невідомо на підставі якого документу АТ "РВС Банк" набув право вимоги
та чи набув узагалі, іпотекодержатель не надсилав їм письмову вимогу про усунення порушення, тоді як спірна реєстрація відбулася виключно на підставі іпотечного договору. Всупереч положенням частини третьої статті 37
Закону України "Про іпотеку" АТ "РВС Банк" не надало доказів проведення оцінки предмета іпотеки на момент набуття банком права власності на спірну квартиру.
Крім того, не було враховано, що в спірній квартирі проживала та була зареєстрована неповнолітня донька ОСОБА_3 - ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дозволу від органу опіки та піклування відповідач
не отримував.
Позивачі вказували, що можливість звернення стягнення на предмет іпотеки
на підставі застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання було передбачено згідно з Законом України від 25 грудня 2008 року "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", що набрав чинності 14 січня
2009 року, яким були внесені зміни до Закону України "Про іпотеку", у тому числі статті 37. Тобто вже після укладення іпотечного договору від 10 лютого 2006 року.
Закони та нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, окрім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, тому позивачі вважали, що реєстрація права власності на нерухоме майно на підставі застереження в іпотечному договорі стало можливим лише з січня 2009 року.
При цьому окремого договору про передання у власність предмета іпотеки
між сторонами укладено не було.
Крім цього, позивачі вказували на наявність помилок у зазначенні сторони основного зобов`язання в іпотечному договорі від 10 лютого 2006 року, що не дає правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Також приватним нотаріусом було порушено послідовність вчинення реєстраційних дій при внесені записів до реєстру.
З урахуванням наведеного, позивачі просили суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62689506 від 30 грудня
2021 року (номер запису про право власності: 46022031), проведену приватним нотаріусом Черленюх Л. В. про реєстрацію за АТ "РВС Банк" права власності
на квартиру АДРЕСА_1, припинивши
за банком право власності на неї.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 січня
2024 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 62689506 від 30 грудня 2021 року (номер запису про право власності: 46022031), яка проведена приватним нотаріусом Черленюх Л. В., припинивши за АТ "РВС Банк" право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 254993758000). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що обраний позивачами спосіб судового захисту їх порушених прав є належним та ефективним у цьому випадку. Проаналізувавши умови іпотечного договору від 10 лютого 2006 року, суди зробили висновок, що сторони цього договору передбачили право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності
на предмет іпотеки на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку".
Реалізація предмета іпотеки повинна проводитися на підставі іпотечного договору
з дотриманням положень статті 35 Закону України "Про іпотеку" та пункту 61 Порядку, проте доказів на підтвердження отримання іпотекодавцями повідомлення (вимоги про усунення порушень) АТ "РВС Банк" не надано, а судами наявність таких не встановлено. При цьому банк не виконав вимоги ухвали районного суду від 24 червня 2022 року про витребування доказів і не надав відповідний перелік документів. Тому державна реєстрація права власності
на спірну квартиру за АТ "РВС Банк" проведена з порушенням указаних вище норм права.
Суди відхилили інші доводи позивачів (щодо порушення прав неповнолітньої дитини, неправильності оцінки предмета іпотеки, відсутності оцінки на момент переходу права власності на спірну квартиру до банка), як необґрунтовані
та не доведені належними доказами.
Апеляційний суд, відхиляючи доводи апеляційної скарги АТ "РВС Банк", вказав,
що товариство не надало доказів на підтвердження виконання саме ним вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо надсилання іпотекодавцям вимоги про виконання основного зобов`язання із повідомленням про звернення стягнення у разі невиконання цієї вимоги, тоді як направлення таких повідомлень попереднім кредитором (ТОВ "ФК "Паріс"), суперечить вимогам закону, оскільки таку вимогу має надсилати іпотекодержатель, яким у цьому випадку є відповідач.
Суди послалися на відповідні норми матеріального права та правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду в подібних справах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У лютому 2024 року АТ "РВС Банк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду
міста Києва від 12 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року, й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: судами застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її із суду першої інстанції, відмовлено
в задоволенні клопотання банка про зупинення виконання рішення районного суду.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ "РВС Банк" мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що попереднім кредитором (ТОВ "ФК "Паріс") надсилалися повідомлення (вимоги про усунення порушень) іпотекодавцям у травні 2019 року та повторно у листопаді 2021 року, тобто вимоги статті 35 Закону України
"Про іпотеку" були дотриманні. У грудні 2021 року АТ "РВС Банк" набуло право вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 10 лютого 2006 року, а тому
30 грудня 2021 року правомірно зареєструвало за собою право власності на спірну квартиру, надавши відповідні та належні докази для цього.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2024 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 надіслали
до Верховного Суду письмові пояснення, які по суті є відзивом на касаційну скаргу, мотивовані тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій
є законними та обґрунтованими, тому просить касаційну скаргу залишити
без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ "РВС Банк" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених
у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним