ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 940/919/22
провадження № 61-625св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня
2023 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц.,
Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив виключити запис про нього як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, складеного Тетіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 23 червня
2020 року № 9.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 23 червня 2020 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. За рік до реєстрації шлюбу у сторін вже були відносини, хоча не було постійного проживання. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_4 . Позивач був впевнений, що ОСОБА_4 є його рідним сином, про що запевняла його відповідачка. У свідоцтві про народження ОСОБА_3 батьком дитини записаний позивач ОСОБА_1 . У 2022 році у сторін погіршилися відносини, виникали постійні сварки та суперечки. Влітку, при розмові, відповідачка обмовилась позивачу про те, що ОСОБА_4 ніколи не був його біологічним сином, а зачатий від іншого чоловіка.
3. З огляду на вказане позивач просить виключити запис про своє батьківство з актового запису про народження дитини - ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 14 червня
2023 року у складі судді Мандзюка С. В. у задоволенні позову відмовлено.
5. Суд першої інстанції, керуючись найкращими інтересами дитини та враховуючи, що ОСОБА_1 при реєстрації себе батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, знав, що він не є біологічним батьком цієї дитини, однак погодився на реєстрацію батьком дитини, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Тетіївського районного суду Київської області від 14 червня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Виключено запис про ОСОБА_1 як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_3, складеного Тетіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 23 червня 2020 року, № 9.
Здійснено розподіл судових витрат.
7. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що під час розгляду справи доведено факт відсутності кровного споріднення ОСОБА_1 та ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, та не спростовано необізнаності позивача під час реєстрації дитини, що він не є його біологічним батьком, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог та виключення відомостей про позивача, як батька дитини з актового запису про її народження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
8. У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року.
9. Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
10. Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
12. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 318/2458/15, від 21 серпня 2019 року у справі № 265/597/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 317/1584/18, від 27 жовтня 2020 року у справі № 172/125/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. Також, підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права, а саме не дослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
14. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно не врахував, що на початку спільного проживання сторін відповідачка перебувала на п`ятому місяці вагітності, тому позивач не міг не мати обґрунтованих сумнівів щодо батьківства іншої особи.
15. Оскаржуване судове рішення не відповідає якнайкращим інтересам дитини, оскільки позивач добровільно надав свою згоду на батьківство, а знайомство з біологічним батьком, який не цікавиться життям дитини, не забезпечить права та інтереси останнього. Рішення про виключення відомостей з актового стану про батьківство позивача негативно вплине на психоемоційний стан дитини.
16. Вважає, що саме позивач як особа, яка оспорює батьківство, має надати докази, що він не є батьком дитини, а також, що в момент реєстрації себе батьком дитини він знав, що не є її батьком, проте апеляційний суд поклав тягар доказування у цій справі саме на відповідача, що суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №201/6130/19, провадження №61-9966св21.
17. Апеляційний суд помилково виходив з того, що не позивач, а відповідачка має довести необізнаність позивача про біологічне батьківство щодо дитини, зазначивши, що вона не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обізнаності позивача під час реєстрації народження дитини про відсутність кровного споріднення між ним та дитиною.
18. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20. Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00037073890 від 05 жовтня 2022 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, про що 23 червня
2020 року складено відповідний актовий запис № 99. Запис відомостей про батька ОСОБА_1 здійснено на підставі спільної заяви батьків про визнання батьківства від 23 червня 2020 року.
21. 23 червня 2020 року Тетіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, про що складено відповідний актовий запис № 32, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії
НОМЕР_2 .
22. Також, у ході судового розгляду у суді першої інстанції були допитані свідки, які викликані за клопотанням представника відповідачки.
23. Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що з ОСОБА_7 знайома із 2018 року. З ОСОБА_8 вони спілкувалися та вчилися
в м. Погребище. Приблизно десь влітку ОСОБА_8 почала зустрічатися з її колишнім хлопцем ОСОБА_9 . На той час вона ж зустрічалась з рідним братом ОСОБА_8, тому часто бачилися, гуляли разом. Про те, що ОСОБА_8 завагітніла, вона дізналась від ОСОБА_10 . Пізніше ОСОБА_8 розповіла їй, що вона почала в телефонному режимі спілкуватися із ОСОБА_11, який запропонував ОСОБА_12 проживати разом. Коли ОСОБА_8 народила сина ОСОБА_4, ОСОБА_13 був з нею. ОСОБА_1 знав, що ОСОБА_4 не його дитина.
24. Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що з 2019 року вона знала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зустрічалися. Потім ОСОБА_15 не спілкувалась з ОСОБА_16, а спілкувалась з ОСОБА_17 . У грудні ОСОБА_15 та її бабуся сказали, що Оля вагітна. ОСОБА_15 говорила їй, що ОСОБА_18 її покинув, тепер вона спілкується з ОСОБА_13 . На запитання, чи знає ОСОБА_13, що ОСОБА_4 не його дитина, ОСОБА_15 їй сказала, що знає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
25. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
26. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
27. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
28. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
29. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
30. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
31. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
32. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
33. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.
34. Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.
35. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі
№ 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі
№ 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20)).
36. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
37. Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.
38. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження
№ 61-2417сво19)).
39. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).