ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 676/7194/21
провадження № 61-2630 св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 січня 2024 року в складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.
На обґрунтування позову вказала, що її батькам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На підставі ордера № 002136 від 02 лютого 1980 року ОСОБА_2 було надано на сім`ю двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира). Батьки за спільні кошти виплатили пайові внески за квартиру в 1990 році, проте не отримали свідоцтва про право власності на це нерухоме майно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина на 1/2 частину майна, придбаного батьками у шлюбі, у тому числі на зазначену квартиру, автомобіль, гаражний бокс, акції підприємства, грошовий вклад у банку.
23 грудня 1997 року вона звернулась до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Нотаріус видав їй свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад та акції підприємства, проте відмовив у видачі свідоцтв на решту майна у зв`язку із відсутністю відповідних правовстановлюючих документів.
Згодом їй стало відомо, що батько 19 грудня 1997 року отримав свідоцтво про право особистої власності на спірну квартиру. Батько не заперечував її право на користування спірною квартирою, у якій вона із своєю сім`єю проживає тривалий час, однак останнім часом виганяє її з житла, мотивуючи таку поведінку належністю цього майна до його приватної власності.
На її переконання майно, набуте батьками як подружжям за час шлюбу, є їх спільним майном і частка матері у цьому майні є спадковим майном, яке вона має на меті оформити на своє ім`я.
З огляду на зазначене, позивачка просила суд визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на частину цієї квартири, а саме: на кімнату площею 14,8 кв. м та балкон площею 3,3 кв. м, залишивши ОСОБА_2 частину квартири, яка складається з: кімнати площею 12,5 кв. м, кухні площею 7,3 кв. м, коридору площею 9,7 кв. м, туалет площею 1,3 кв. м, кладову площею 1 кв. м. залишити у спільному користуванні.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2023 року в складі судді Швець О. Д. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 на частину вказаної квартири.
Установивши, що спірна квартира була набута ОСОБА_2 у період шлюбу з ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна квартира належить до спільного майна подружжя, а позивач як спадкоємець померлої ОСОБА_3 за законом першої черги, яка прийняла спадщину після смерті спадкодавця в строк і у порядку, встановленому законом, успадкувала частину спірної квартири.
Урахувавши, що позивач не набула права спільної часткової власності на спірну квартиру, суд вважав, що позовні вимоги про встановлення порядку користування квартирою є передчасними.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 січня 2024 року скасовано рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2023 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на частину спірної квартири та ухвалено нове судове рішення в цій частині, яким визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину спірної квартири.
В решті рішення суду залишено без змін.
Установивши, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3, є її спадкоємцями першої черги за законом щодо 1/2 частини спірної квартири, суд апеляційної інстанції керувався тим, що позивач ОСОБА_1 має право в порядку спадкування на частину спірної квартири, а не на частину цього майна як помилково зазначив суд першої інстанції.
Водночас суд відхилив як недоведені посилання відповідача на придбання квартири під час перебування шлюбу з спадкодавцем ОСОБА_3 лише за його особисті кошти. Також суд відхилив доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У лютому 2024 року через засоби поштового зв`язку адвокат Каденко О. О., яка діє в інтересах ОСОБА_1, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просила її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року справа № 747/467/18, від 25 березня 2020 року справа № 305/235/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник вказала, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами факт вступу у володіння спадковим майном після смерті дружини. При цьому суди безпідставно побудували висновки з приводу цих обставин на неналежному доказі - довідці від 23 лютого 2021 року, яка не містить відомостей щодо реєстрації місця проживання відповідача у спірній квартирі саме на момент смерті ОСОБА_3 .
Крім того, суд апеляційної інстанції помилково визначив розмір часток спадкоємців, не врахувавши, що батьки померлої ОСОБА_3 відмовились від своїх часток у спадковому майні на користь онуки ОСОБА_1 . З огляду на ці обставини частка останньої у спадковому майні складає 3/8 частини, а не 1/4 як помилково визначив апеляційний суд.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 1970 року перебували у зареєстрованому шлюбі, у період якого у них народилась дочка ОСОБА_1 (до одруження ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .
02 лютого 1980 року на підставі рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради № 38 від 25 січня 1980 року ОСОБА_5 на склад сім`ї із трьох осіб, у тому числі на дружину ОСОБА_3 і дочку ОСОБА_5, видано ордер на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
З 1980 року по даний час у спірній квартирі зареєстровано місце проживання позивача та відповідача.
У період з 1986 року до жовтня 1990 року ОСОБА_2, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3, сплатив грошові кошти в сумі 7 596,5 рублів, перший внесок в розмірі 40 % вартості житлового паю у сумі 3 039 рублів було внесено у жовтні 1986 року, решта суми - 4 557,9 рублів було рівномірно розподілено для щомісячної сплати на 15 років, але було виплачено достроково. Вказана обставина підтверджується довідкою ОСББ "Жукова 19".
Однак право власності на спірну квартиру на момент повної сплати її вартості зареєстровано не було, свідоцтво про право власності на квартиру в цілому на імʼя ОСОБА_2 було видано виконавчим комітетом Камʼянець-Подільської міської ради народних депутатів у грудні 1997 року (а. с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
У грудні 1997 року ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину її матері ОСОБА_3, у якій вказала, що прийняла спадщину після смерті останньої.
Батьки померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у лютому 1998 року подали нотаріусу заяву про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 на користь онуки ОСОБА_1 (а. с. 77 зворот).
21 лютого 2000 року та 06 листопада 2002 року ОСОБА_1 видано два свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3, відповідно до яких спадщину склали іменні акції та грошовий вклад у банку.
Листом Другої Кам`янець-Подільської державної нотаріальної контори № 326/02-31 від 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру через відсутність у неї правовстановлюючих документів на спірне майно.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не у повній мірі з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з пунктом 1 Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набирає чинності разом з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.
До сімейних відносин, які вже існували на цю дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності.
Отже, спірні правовідносини щодо правового статусу квартири регулюються нормами КпШС України, оскільки вони виникли до 01 січня 2004 року.
Відповідно до статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.