ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 761/37546/21-ц
провадження № 61-12076cв23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Міністерство юстиції України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2022 року в складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в складі колегії суддів: Білич І. М., Мостової Г. І., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України та просив стягнути на його користь збитки (втрати, реальні збитки - суму позички на добудову житла) у розмірі 975 936,00 грн, понесені на добудову житлового будинку АДРЕСА_1 у зв`язку з порушенням житлового права і надмірно тривалого неусунення порушення житлового права (права на житло), і надмірно тривалого невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року.
На обґрунтування позову зазначав, що Міністерство юстиції України з 1998 року проявляло бездіяльність щодо контролю, координації та взаємодії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування (Володимирецькою селищною радою) в частині виконання судових рішень, спрямованих на усунення порушеного житлового права його сім`ї, та продовжує свою бездіяльність незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) своїм рішенням зобов`язав державу Україна виконати судові рішення національних судів, ухвалених на користь його сім`ї.
У зв`язку з порушенням житлових прав він позичив у свої сестри ОСОБА_2 кошти у сумі 36 800,00 доларів США, що станом на дату звернення до суду з позовом еквівалентно 975 936,00 грн, на добудову житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Ці кошти є збитками та вони підлягають стягненню з Міністерства юстиції України.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що факт тривалого невиконання рішення суду внаслідок неправомірних дій посадових осіб державної виконавчої служби, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою. Невиконання рішення суду не може ототожнюватися із завданою позивачу майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника. Кошти в розмірі 975 936,00 грн не є збитками, спричиненими відповідачем, та не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статті 1173 ЦК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року рішення Печерського районного суду м. Києва змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що Міністерство юстиції України не було відповідачем (боржником) у справі № 6-А-4/08, тому відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями чи бездіяльністю відповідача та збитками у вигляді упущеної вигоди в розмірі 975 936,00 грн.
Рішенням ЄСПЛ від 06 червня 2013 року у справі "Кононова та інші проти України" (заява № 11770/03 та 89 інших заяв) встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, статті 13 Конвенції. Зобов`язано державу-відповідача виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників (зокрема, ОСОБА_1 ), які залишаються невиконаними, та сплатити протягом трьох місяців 3 000,00 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю.
На виконання вказаного рішення Міністерство юстиції України згідно платіжного доручення № 2745 від 06 вересня 2013 року перерахувало на користь ОСОБА_1 31 657,08 грн (еквівалент 3 000,00 євро) та згідно платіжного доручення № 1750 від 20 червня 2014 року сплатило пеню за несвоєчасне виконання рішення ЄСПЛ у розмірі 247,00 грн.
Таким чином, Міністерство юстиції України виконало рішення ЄСПЛ від 06 червня 2013 року в частині сплати коштів на користь позивача у сумі 3 000,00 євро.
Рішення ЄСПЛ від 06 червня 2013 року у справі "Кононова та інші проти України" (заява № 11770/03 та 89 інших заяв) в частині зобов`язання виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників (зокрема, ОСОБА_1 ), підлягає виконанню державним виконавцем, на виконанні якого перебуває рішення національного суду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Суди попередніх інстанцій не забезпечили його конституційне право на відшкодування збитків за наведеними у позові розрахунками, завданих порушенням його прав і продовженням надмірно тривалої бездіяльності відповідача в частині відновлення його житлового права.
Суди попередніх інстанцій надали перевагу формальному виконанню ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року, знехтували вимогами частини сьомої, восьмої статті 10 ЦПК України, адже ЄСПЛ у рішенні від 06 червня 2013 року, яке є пріоритетним джерелом права, зобовʼязав виконати ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 26 червня 2008 року, якою стягнуто на його користь з Володимирецької селищної ради грошові кошти.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.
25 жовтня 2023 року справа № 761/37546/21-ц надійшла до Верховного Суду.
Міністерство юстиції України направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 26 червня 2008 року у справі № 6-А-4/08 задоволено заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення. Змінено спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 червня 2007 року та вирішено стягнути з Володимирецької селищної ради Рівненської області на його користь 164 004,75 грн для придбання житла.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року абзац другий резолютивної частини ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 26 червня 2008 року викладено у новій редакції: "Змінити спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 липня 2007 року та зобов`язати Володимирецьку селищну раду Рівненської області придбати та надати у користування ОСОБА_1 квартиру, яка має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України".
З огляду на тривале невиконання відповідачем судового рішення, ОСОБА_1 звернувся до ЄСПЛ. У рішенні ЄСПЛ від 06 червня 2013 року у справі "Кононова та інші проти України" (заява № 11770/03 та 89 інших заяв) було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а також порушення статті 13 Конвенції. При цьому ЄСПЛ зобов`язав державу-відповідача виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними.
Зокрема, зобов`язано державу Україна виконати рішення національних судів, ухвалених на користь ОСОБА_1, а саме ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 липня 2002 року, змінену ухвалою того ж суду від 26 червня 2008 року (у світлі рішень того ж суду від 05 червня 2007 року та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року), та сплатити протягом трьох місяців на користь заявника 3 000,00 євро на відшкодування майнової та моральної шкоди.