ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 804/646/16
адміністративне провадження № К/990/5220/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Дашутіна І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника позивача Красницької-Келембет А.С.,
представника відповідача Дроздюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
установив:
У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - контролюючий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2015 року № 0000784602 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 610934,00 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у сумі 305467,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на проведення відповідачем
камеральної перевірки даних, задекларованих ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат
ім. Ф.Е. Дзержинського" у декларації за червень 2015 року щодо сум бюджетного відшкодування, за результатами якої складено акт перевірки від 07 серпня 2015 року
№ 28/28-01-46-05393043, на підставі висновків якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2015 року № 0000784602, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 610934,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 305467,00 грн. Вказував, що відповідач при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення вийшов за межі питань, що можуть бути предметом камеральної перевірки. Крім того, акт камеральної перевірки не містить інформації щодо визначених сум завищення від`ємного значення, господарських операцій, які призвели до завищення від`ємного значення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21 серпня 2015 року № 0000784602 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 199001,00 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у сумі 99501 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року залишено
без змін.
Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що предметом дослідження камеральної перевірки були визначені позивачем показники сум бюджетного відшкодування в декларації за червень 2015 року та дані, що зберігаються в інформаційних базах контролюючого органу, зокрема, результати попередніх документальних перевірок позивача, що впливають на заявлену в декларації за червень 2015 року суму бюджетного відшкодування, а, отже, суди не погодились з позицією позивача про вихід контролюючого органу за межі предмету камеральної перевірки, який визначений пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Крім того, визначаючи обґрунтованість сум, які визначені контролюючим органом як завищення бюджетного відшкодування, суди виходили з того, що висновки контролюючого органу, зроблені в актах попередніх документальних перевірок та які прийняті до уваги контролюючим органом у спірному випадку, визнані неправомірними та необґрунтованими в судовому порядку.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду повністю, а рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову,- та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3, частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, скаржник наголошує, що суди неправильно застосували пп. 75.1.1 п. 75 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не врахувавши висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду, а також неправильно застосували норми матеріального права, яка підлягала застосуванню у спірних правовідносинах - п. 200-1 ст. 200-1 ПК України.
Окремо відповідач звертає увагу на те, що на момент проведення камеральної перевірки позивачем були оскаржені в адміністративному та судовому порядку результати позапланових документальних перевірок, на які відповідач посилається в акті камеральної перевірки.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу позивача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав до часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих
ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" (код ЄДРПОУ 05393043) у декларації за червень 2015 року щодо сум бюджетного відшкодування, за результатом якої складено акт перевірки від 07 серпня 2015 року №28/28-01-46-05393043 (далі - акт перевірки).
Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення абз. "б" п. 200.4 ст. 200
ПК України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в червні 2015 року на 610 934 грн.
В акті перевірки встановлено, що сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларована платником на розрахунковий рахунок та відображена у рядку 23.2 декларації, сформована за рахунок від`ємного значення поточного (звітного) періоду, а саме: за періоди
з лютого 2015 року по червень 2015 року.
За результатами проведення попередніх документальних перевірок встановлено неправомірність формування від`ємного значення за рахунок якого заявлено бюджетне відшкодування в декларації за червень 2015 року.
Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2015 року
№ 0000784602, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 610 934 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 305 467 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 20.1.4 статті 20 ПК України ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено інше) встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків.
Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
За змістом абзацу першого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.