ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/2154/22 (922/3793/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 19.06.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"
на рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2023
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024
у справі №922/2154/22 (922/3793/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про визнання недійсним договору
в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 у справі №922/2154/22 за результатами підготовчого засідання:
- відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрофірма Престиж";
- визнано вимоги ініціюючого кредитора ТОВ "Суффле Агро Україна" до ТОВ "Агрофірма Престиж" у розмірі 38521227,00грн основного боргу, а також 24810,00грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, 60300,00грн витрат зі сплати винагороди арбітражному керуючому;
- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;
- введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Агрофірма Престиж";
- призначено розпорядником майна ТОВ "Агрофірма Престиж" арбітражного керуючого Сиволобова Максима Марковича, інше.
2. 09.08.2023 до Господарського суду Харківської області у справі про банкрутство №922/2154/22 надійшла заява ФОП ОСОБА_3 з кредиторськими вимогами до Боржника. У заяві ФОП ОСОБА_3 просить суд визнати грошові вимоги ФОП ОСОБА_3 до Боржника у загальному розмірі 48996782,84грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості. ФОП ОСОБА_3 зазначив, що заявлені вимоги виникли на підставі Договорів про надання посередницьких послуг, укладених з Боржником, а саме:
1. №02/04-18 борг 10545829,95грн;
2. №01/02-19 борг 12085203,84грн;
3. №01/02-20 борг 14850208,06грн;
4. №01/02-21 борг 11510172,99грн.
3. Після звернення ФОП ОСОБА_3 із вказаною заявою з кредиторськими вимогами до Господарського суду Харківської області 28.08.2023 звернувся ТОВ "Суффле Агро Україна" з позовною заявою в межах справи про банкрутство, в якій просить суд:
- визнати недійсним Договір про надання посередницьких послуг №01/02-21 від 01.02.2021.
- судові витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідачів.
3.1. Обґрунтовуючи наявність порушеного права, ТОВ "Суффле Агро Україна" вказує на те, що він є ініціюючим кредитором Боржника - ТОВ "Агрофірма Престиж" і, крім того, заявив ще додаткові кредиторські вимоги до Боржника. При цьому, вимоги ФОП ОСОБА_3 до Боржника, крім іншого, ґрунтуються на оспорюваному договорі. Позивач зауважує, що визнання вимог ФОП ОСОБА_3 до Боржника вплине на права ТОВ "Суффле Агро Україна" (позивача), що полягає у наступному: право голосу на зборах чи комітеті кредиторів; розподілу ліквідаційної маси між кредиторами.
Мотивуючи заявлені вимоги про визнання недійсним договору про надання посередницьких послуг, ТОВ "Суффле Агро Україна" вказує на те, що, на його думку, оспорюваний договір укладений із пов`язаною із Боржником особою (його співзасновником) (заінтересованою особою щодо Боржника) та є фіктивним (не направлений на досягнення реальної мети, зазначеній в договорі), при цьому, оспорюваний правочин мав іншу, ніж зазначена в договорі, приховану мету.
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі №922/2154/22 (922/3793/23) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" задоволено.
Визнано недійсним Договір про надання посередницьких послуг №01/02-21 від 01/02/2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (ідентифікаційний код юридичної особи 37574805) та Фізичною особою-підприємцем Супруненком Андрієм Володимировичем (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (62420, Харківська обл., Харківський р-н, с. Веселе, вул. Жовтнева, буд. 4, код ЄДРПОУ 37574805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський район, село Крупець, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 43, код ЄДРПОУ 34863309) судовий збір у розмірі 1342,00грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський район, село Крупець, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 43, код ЄДРПОУ 34863309) судовий збір у розмірі 1342,00грн.
4.1. Ухвалюючи наведені судові рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: позивачем доведено, що оспорюваний ним договір впливає на його права та охоронювані законом інтереси; правочин укладений в межах "підозрілого періоду", визначеного ст. 42 КУзПБ; оспорюваний правочин укладений з заінтересованою щодо Боржника особою; відповідачами не доведено реального виконання оспорюваного правочину (надання послуг за спірним правочином), надані відповідачем ФОП ОСОБА_3 договір №3 та Договір №01/03-1 за висновком місцевого господарського суду не мають зв`язку з оспорюваним Договором про надання посередницьких послуг; оспорюваний договір носить фіктивних характер та є фраудаторним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №922/2154/22 (922/3793/23), а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
5.1. На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права а саме:
- статтю 215 ЦК України, оскільки позов задоволено без врахування того, що позивачем не надано доказів порушення його прав оспорюваними договорами;
- статтю 42 КУзПБ - невірно визначено редакцію статті, що підлягає застосуванню;
- статтю 236 ГПК України - ухвалено необґрунтоване рішення, на підставі здогадок суду, котрі не були заявлені позивачем;
- пункт 5 частини 3 статті 2 ГПК, статтю 14 України - порушено принцип диспозитивності - покладено в основу рішення обставини, не доведені позивачем, проте проігноровано докази надані відповідачем;
- статтю 74 ГПК - порушено порядок доказування;
- статтю 79 ГПК України - визнано доведеною обставину (фраудаторності правочинів) без жодних доказів, проігноровано наявність доказів дійсності таких договорів.
Скаржник зазначає, що судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справі № 638/2304/17 від 05 вересня 2019 року, у справі № 904/2922/18 від 25 червня 2020 року, у справі № 910/1255/20 від 07 квітня 2021 року, у справі № 904/5480/19 від 21 квітня 2021 року, у справі № 916/2040/20 від 29 червня 2021 року щодо відсутності у підстав для задоволення позову у справах про визнання недійсним правочинів, у випадку недоведеності позивачем порушення його прав оспорюваними правочинами, у справі № 910/2920/20 (910/14218/20) від 19 жовтня 2021 року щодо дії в часі положень КУзПБ та у справі № 905/1227/17 від 27 листопада 2018 року, у справі № 363/3125/17 від 16 лютого 2021 року щодо обов`язку саме позивача довести порушення його прав оспорюваними правочинами.
Також скаржник, як на підставу касаційного оскарження посилається на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України у взаємозв`язку з п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України та вказує, що суди на підставі неналежних доказів встановили обставини у цій справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
6. ТОВ "Суффле Агро Україна" подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Провадження у Верховному Суді
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/2154/22 (922/3793/23) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024.
8. Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №922/2154/22 (922/3793/23) та призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" у справі №922/2154/22 (922/3793/23) на 19 червня 2024 року о 12:10 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
10. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
11. Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені за результатами розгляду заяви ТОВ "Суффле Агро Україна" про визнання недійсним Договору про надання посередницьких послуг №01/02-21 від 01.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" та Фізичною особою-підприємцем Супруненком Андрієм Володимировичем.
12. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.
13. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
14. Згідно частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
15. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
16. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).
17. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
18. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
19. Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.
20. Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. Вказана норма направлена на захист прав та інтересів кредиторів та створює умови для максимально можливого задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника. Правочини боржника, які зменшують його власні активи, підлягають оцінці на предмет наявності в діях боржника ознак приховування/виведення майна боржника. Такі дії, як правило, спрямовані на шкоду правам та інтересам кредиторів, оскільки позбавляють їх можливості задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржника.
21. Відповідно до частини другої та третьої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування. У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
22. Строк, встановлений у статті 42 КУзПБ (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.
23. Колегія суддів також враховує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).
24. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
25. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Подібна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 13.10.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.
26. Як зазначено вище, 28.08.2023 до Господарського суду Харківської області звернувся ТОВ "Суффле Агро Україна" з позовною заявою в межах справи про банкрутство, в якій проси судвизнати недійсним Договір про надання посередницьких послуг №01/02-21 від 01.02.2021, з підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ та статтею 215 ЦК України.
27. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним та задовольнив позов ініціюючого кредитора.
28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (в якості Виконавця) та ТОВ "Агрофірма Престиж" (в якості Замовника) укладено Договір про надання посередницьких послуг №01/02-21 від 01.02.2021 року.
29. Відповідно до пункту 1.1. Договору, ним регулюються правовідносини щодо надання Виконавцем послуг Замовникові при здійсненні останнім підприємницької діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок Замовника.
30. Відповідно до пункту 1.2. Договору, Замовник дає завдання, а Виконавець зобов`язується надавати Замовникові такі посередницькі послуги (надалі іменується "послуги"): пошук та залучення контракту з клієнтом, результатом яких є укладення між Замовником та будь-яким підприємством України (надалі Клієнт) договорів на надання послуг з оренди с/г обладнання, супроводження та оформлення згідно контракту замовника, укладання договорів на виконання інших видів сільськогосподарських послуг.
31. Відповідно до пункту 1.3. Договору, за цим Договором Виконавець діє в межах території Харківської області у якості посередника в сфері закупівлі та продажу товарів та послуг.
32. Відповідно до пункту 1.4. Договору, підтвердженням надання послуг за цим Договором є акт, який складається Сторонами.
33. Відповідно до статті 2 Договору, обов`язки Замовника:
2.1. Оплатити послуги Виконавця у розмірі, в порядку та в строки, визначені в цьому Договорі.
2.2. Надавати Виконавцеві інформацію, необхідну для надання послуг.
Відповідно до пункту 4.1. Договору, оплата наданих послуг здійснюється в кожному випадку після укладення окремого договору на виконання послуг між Замовником та знайденим Виконавцем Клієнтом, згідно з п. 4 шляхом перерахування грошей на поточний рахунок.
34. Відповідно до пункту 4.2. Договору, за якісне виконання роботи, передбаченої цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю винагороду у 28% відношенню від вартості укладеного Договору Замовника і Клієнта, кількість якої вказана в актах виконаних робіт.
35. Відповідно до пункту 7.2. Договору, строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього Договору та закінчується 31.12.2021 року.
36. Відповідно до пункту 8.2. Договору, на момент укладення цього Договору Виконавець та Замовник є платниками податку на прибуток підприємств.
37. ФОП ОСОБА_3 вказує у заяві з грошовими вимогами до боржника (від 09.08.2023) у справі 922/2154/22, що за вказаним Договором про надання посередницьких послуг №01/02-21 від 01.02.2021 року надано посередницькі послуги Боржнику ТОВ "Агрофірма Престиж" на загальну суму 11510172,99грн.
38. На підтвердження виконання послуг за договором №01/02-21 від 01.02.2021 року надані акти здачі виконаних робіт:
1) №20/09-1 від 20 вересня 2021 на суму 5507223,52грн ПДВ-0,00грн, із описом послуг: "посередницькі послуги до дог. № 01/03-1 від 01.03.2021";
2) №21/09-1 від 21 вересня 2021 на суму 6002939,47грн, ПДВ - 0,00грн із описом послуг: "посередницькі послуги до дог. № 3 від 03.08.2021".
39. ФОП ОСОБА_3 в заяві з кредиторськими вимогами до Боржника вказує про те, що Боржник не розрахувався за отримані за договором №01/02-21 послуги, тому, крім іншого, ФОП ОСОБА_3 заявляє вимоги до Боржника за цим Договором у розмірі 11510172,99грн.
40. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
41. Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
42. Отже закон передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а положення, закріплені у спеціальній нормі (частині третій статті 215 ЦК України), що стосується недійсності правочину, передбачають можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.
43. Такою зацікавленою особою, є кредитор ТОВ "Суффле Агро Україна" у справі про банкрутство ТОВ "Агрофірма Престиж", оскільки ФОП ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою з грошовими вимогами до Боржника і заявлені ФОП ОСОБА_3 вимоги обґрунтовано оспорюваним позивачем (ТОВ "Суффле Агро") договором, відтак задоволення таких грошових вимог матиме наслідком збільшення розміру кредиторських вимог до Боржника та, відповідно, вплине на їх пропорційний розподіл. В такому випадку частка кожного кредитора у ліквідаційній масі зменшиться, тобто, збільшення кредиторської заборгованості прямо впливає на права інших кредиторів (оскільки зменшує їх частку у ліквідаційній масі).
44. Отже, доводи скаржника про те, що оспорюваний правочин не зачіпає права кредитора у справі про банкрутство, підлягають відхиленню.
45. Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.