ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/10010/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.
секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазенергія" про стягнення 1 963 821,77 грн,
за участю представників:
позивача - Остапенко О. П.
відповідача - Малярчук Ю. Б.
третьої особи 1 - Гаврищук Є. В.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (далі - ТОВ "Сервіс Ойл") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування") суми інфляційних втрат в розмірі 1 587 580,43 грн та 3% річних в загальному розмірі 376 241,34 грн у зв`язку з невчасним проведенням відповідачем розрахунку з позивачем за рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі № 910/7000/22.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
2. 27.04.2021 між АТ "Укргазвидобування" (замовник) та ТОВ "Сервіс Ойл" (підрядник) був укладений договір №УГВ126/11-21 на надання послуг з ГРП на родовищах АТ "Укргазвидобування" з додатками №1-19 до нього.
3. Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за фактично надані послуги здійснюється замовником в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника, вказаний в цьому договорі, протягом 30 календарних днів після отримання оригіналу рахунку підрядника, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Банківські витрати, пов`язані з оплатою послуг підрядника на території України, здійснюються за рахунок замовника.
4. Як встановлено судом під час розгляду справи № 910/7000/22 за позовом ТОВ "Сервіс Ойл" до АТ "Укргазвидобування" про стягнення 17 357 515,03 грн, на виконання умов договору між сторонами підписано наступні акти приймання-передачі наданих послуг № 1 від 29.04.2021 на суму 2 387 353,68 грн; № 2 від 05.05.2021 на суму 2 082 154,32 грн; № 3 від 12.05.2021 на суму 2 233 317,60 грн; № 4 від 20.05.2021 на суму 464 398,80 грн; № 5 від 20.05.2021 на суму 2 129 778,48 грн; № 6 від 25.05.2021 на суму 478 594,80 грн; № 7 від 25.05.2021 на суму 486 894,00 грн; № 8 від 31.05.2021 на суму 2 261 022,48 грн; № 9 від 03.06.2021 на суму 2 482 296,00 грн; № 10 від 03.06.2021 на суму 2 186 079,00 грн; № 11 від 04.06.2021 на суму 2 247 203,16 грн; № 12 від 14.06.2021 на суму 2 364 030,60 грн; № 13 від 14.06.2021 на суму 2 602 504,44 грн; № 14 від 17.06.2021 на суму 2 526 970,56 грн; № 15 від 30.06.2021 на суму 2 657 083,20 грн; № 16 від 30.06.2021 на суму 2 910 207,72 грн; № 17 від 30.06.2021 на суму 9 563 559,60 грн; № 18 від 19.07.2021 на суму 2 898 215,88 грн; № 19 від 18.08.2021 на суму 3 181 239,60 грн; № 20 від 25.08.2021 на суму 2 344 054,80 грн; № 21 від 27.08.2021 на суму 2 641 400,40 грн; № 22 від 30.08.2021 на суму 2 340 152,40 грн; № 23 від 01.09.2021 на суму 2 563 736,40 грн; № 24 від 17.09.2021 на суму 3 928 352,40 грн; № 25 від 17.09.2021 на суму 233 640,00 грн; № 26 від 17.09.2021 на суму 333 028,80 грн; № 27 від 11.10.2021 на суму 1 020 445,20 грн; № 28 від 11.10.2021 на суму 2 396 101,80 грн; № 29 від 19.10.2021 на суму 2 239 776,00 грн; № 30 від 20.10.2021 на суму 872 031,60 грн.
5. Однак, AT "Укргазвидобування" не розрахувалось перед ТОВ "Сервіс Ойл" по договору № УГВ126/11-21 в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 15 057 904,80 грн.
6. За результатами розгляду справи № 910/7000/22 рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 позов ТОВ "Сервіс Ойл" задоволено та стягнуто з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "Сервіс Ойл" заборгованість у розмірі 15 057 904,80 грн, 3 % річних у розмірі 179 457,23 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 120 153,00 грн, пеню у розмірі 21 883,96 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 260 362,74 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 23 799,60 грн.
7. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 року, було виконане відповідачем лише 02.06.2023.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. 21.11.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про часткове задоволення позову; стягнув з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 1,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 1,00 грн; в іншій частині позову відмовив.
9. Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування відповідачу фінансових санкцій, заявлених позивачем, а розрахунок 3% річних та інфляційної складової суми заборгованості, наданий позивачем до позовної заяви, є арифметично вірним. Проте, враховуючи, що внаслідок розбалансованого фінансового стану, військового стану, зважаючи на виконання відповідачем рішення, беручи до уваги також відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем строку проведення взаєморозрахунків, місцевий господарський суд, вважаючи дані обставини винятковими, дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру належної до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 1,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 1,00 грн. Таке зменшення суд першої інстанції визнав оптимальним в контексті балансу інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
10. 16.04.2024 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цього рішення та ухвалив нове - про задоволення позову. Стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 376 241,34 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 587 580,43 грн.
11. Апеляційний суд виходив з того, що не підлягає зменшенню розмір процентів річних, передбачений статтею 625 Цивільного кодексу України, як такий, що встановлений законом, а висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення 3 % річних та інфляційних нарахувань є помилковими та свідчать про неправильне застосування судом загального висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18.
12. 14.05.2024 Північний апеляційний господарський суд прийняв додаткову постанову про стягнення з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст касаційних скарг
13. У касаційних скаргах Акціонерне товариство "Укргазвидобування" просить скасувати постанову та додаткову постанову апеляційного господарського суду, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а також відмовити у задоволенні заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
14. Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду АТ "Укргазвидобування" визначило пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на необхідності відступу від правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, шляхом їх уточнення в частині визнання права суду зменшити суму 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, за конкретних виняткових обставин даної справи, а саме: позивачем - кредитором у даних правовідносинах є особа, кінцевим бенефіціарним власником якої є резидент Республіки Білорусь, яка в розумінні резолюції Генеральної Асамблеї ООН №3314 "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року Республіка Білорусь є агресором по відношенню до України.
15. Оскаржуючи додаткову постанову, скаржник послався на те, що апеляційний господарський суд не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.
Короткий зміст відзиву на касаційні скарги
16. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Сервіс Ойл" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, наполягаючи на дотриманні апеляційним господарським судом норм господарського процесуального права, оскільки його висновки повністю відповідають правовим позиціям Верховного Суду, а підстави для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, відсутні.
Позиція Верховного Суду
17. У касаційній скарзі відповідач посилається на необхідність відступу від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, про те, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника" -шляхом його уточнення в частині визнання права суду зменшити суму 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, за конкретних виняткових обставин даної справи, а саме: позивачем - кредитором у даних правовідносинах є особа, кінцевим бенефіціарним власником якої є резидент Республіки Білорусь, яка в розумінні резолюції Генеральної Асамблеї ООН №3314 "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року Республіка Білорусь є агресором по відношенню до України.
18. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
19. За змістом пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
20. Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
21. Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
22. Зважаючи на це, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
23. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
24. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.
25. Проаналізувавши наведену скаржником підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія виходить з такого.
26. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
27. Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
28. Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
29. Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
31. Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
32. Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
33. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, визнав помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру 3 % річних та інфляційних нарахувань, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом.
34. Апеляційний суд в оскаржуваній постанові також вказав про те, що суд першої інстанцій, правильно застосувавши загальний висновок Верховного Суду у справах № 902/417/18 та № 924/441/20 щодо права суду за певних умов зменшити лише розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не звернув увагу, що відповідне зменшення відсотків річних Верховний Суд допустив з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.
35. За висновком апеляційного суду, у справі № 910/10010/23, яка переглядається, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних, тобто розмір передбачений законодавством (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України), отже, в даному випадку були відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних, і тим паче інфляційних, а тому суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 551, 625 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.
36. Однак, апеляційний суд неправильно витлумачив висновок Великої Палати у справі № 902/417/18 щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, що є загальним, та не звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 не робила висновок щодо права суду зменшити інфляційні втрати, нараховані в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що стягнення інфляційних втрат у цій справі не входило до предмета спору.
37. Водночас, питання щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, а саме, що зменшення встановленої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України ставки процентів річних є неможливим у разі, якщо відповідний розмір визначений саме законодавцем як такий, що підлягає сплаті, та при цьому сторони у договірному порядку не погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, у сторону збільшення, передавалось на розгляд Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 910/2440/23.
38. Проте, ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.05.2024 справу № 910/2440/23 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. Ухвала мотивована тим, що Великою Палатою Верховного Суду у справах № 902/417/18, № 910/4590/19, № 420/2411/19 вже було сформульовано правові висновки щодо застосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України до відносин про стягнення інфляційних втрат, спричинених тривалим невиконанням ухваленого судом судового рішення, та зроблені загальні висновки про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
39. Зокрема, у пункті 85 постанови від 03.10.2023 у справі 686/7081/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "З огляду на компенсаторний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Інакше кажучи, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.38; № у ЄДРСР 88952210))".
40. Відтак, апеляційний суд неправильно застосував при винесенні оскаржуваної постанови висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 та дійшов помилкового висновку про неможливість зменшення розміру процентів річних, встановленого частиною другою статті 625 Цивільного кодексу.