ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 640/7363/22
адміністративне провадження № К/990/24545/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №640/7363/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технозв`язок" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року (суддя Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року (головуючий суддя Аліменко В.О., судді: Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.),
В С Т А Н О В И В :
У травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технозв`язок" (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2022 року №00078580701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 4 659 165,00 грн, в т.ч. основного платежу 3 727 332,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 931 833,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам. Позивач зазначає про відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, адже договірні відносини щодо надання послуг між ним та контрагентами мали реальний характер, послуги надані та оплачені позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Також Товариство вказувало на те, що при укладенні та виконанні договорів з контрагентами воно діяло добросовісно, відповідно до ділової мети підприємницької діяльності, та не було обізнане про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагентів, а тому не має нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншими платниками податків.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року, позов задоволено повністю.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 листопада 2021 року на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві №9510-п посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Технозв`язок" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2021 року, валютного - за період з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2021 року та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено акт від 28 січня 2022 року №5357/Ж5/26-15-07-01-05/24102082 (далі - акт перевірки).
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено:
- п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 3 727 332 грн, у тому числі за листопад 2018 року у сумі 337 772 грн, за грудень 2018 року у сумі 1 080 488 грн, за січень 2020 року у сумі 439 561 грн, за березень 2020 року у сумі 379 062 грн, за квітень 2020 року у сумі 123 944 грн, за березень 2021 року у сумі 100 566 грн, за квітень 2021 року у сумі 231 668 грн, за червень 2021 року у сумі 922 123 грн, за серпень 2021 року у сумі 66 700 грн, за вересень 2021 року у сумі 45 448 грн;
- ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08 липня 2010 року зі змінами, та пункту 6 частини третьої розділу IV "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20 квітня 2015 року, в результаті чого встановлено порушення порядку сплати єдиного соціального внеску за 21 березня 2019 року, 21 травня 2019 року, 21 серпня 2019 року;
- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням пп. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.2 "а" ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16 745,60 грн;
- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням пп. 1.5 п. 161 пп. 10 розділу XX, пп. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.2 "а" ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору в періоді що перевірявся, на загальну суму 1 144,30 грн.
Крім того в акті перевірки зазначено, що відповідно до п. 52 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово штрафні санкції не застосовуються за порушення, вчинені у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме за подання недостовірними відомостями податкової звітності щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2022 року №00078580701, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 4 659 165,00 грн, в т.ч. основного платежу 3 727 332,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 931 833,00 грн.
Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився контролюючий орган та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права з вказівкою на неповне з`ясування усіх обставин справи, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та оцінки зібраних у справі доказів. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких сформовані показники податкової звітності позивача, а також про непідтвердження платником податку їх здійснення належними і допустимими доказами, які б свідчили про фактичне виконання контрагентами своїх зобов`язань, відсутність у них відповідних ресурсів і умов, необхідних для виконання спірних операцій, тощо та наявність ознак фіктивності господарської діяльності одного з контрагентів.
Порушення судами норм процесуального права контролюючий орган вбачає у наданні неналежної оцінки зібраним у справі доказам.
Скаржник вказує про незастосування судами попередніх інстанцій під час вирішення спору висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 02 квітня 2019 року у справі №826/14331/13-а, від 08 вересня 2020 року у справі №804/6406/17, від 18 березня 2020 року у справі №826/8114/15, від 19 травня 2021 року у справі №815/1021/16, від 12 лютого 2021 року у справі №820/1953/16.
Верховний Суд ухвалою від 25 липня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. Стверджує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права й ухваленні у відповідності до процесуальних норм.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, наведеною нормою передбачено, по-перше, обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів; по-друге, надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.