ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 300/2868/22
адміністративне провадження № К/990/28084/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №300/2868/22
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 (суддя Матуляк Я.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 (головуючий суддя Іщук Л.П., судді: Обрізко І.М., Шинкар Т.І.),
В С Т А Н О В И В :
У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2022 № 000251/0713, № 000238/0713, № 000255/0713, № 000239/0713, № 000249/0713, № 000233/0713, № 000242/0713 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2022 № Ф-000246/0713.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані вимога та рішення прийняті на підставі акту перевірки, який, на думку позивача, містить дані, що не відповідають дійсності. Позивач звертає увагу суду на ту обставину, що в ході здійснення ним господарської діяльності заниження доходу не відбулось, а мала місце реалізація продукції за договором комісії. Кошти від реалізації продукції перераховані комітенту в повному обсязі, що підтверджується актами звірки, а також тим, що у позивача відсутня кредиторська заборгованість перед контрагентом. Як наслідок, в ході проведення господарської діяльності не відбулось перевищення ліміту доходу платника єдиного податку третьої групи. Вказує на безпідставність застосування відповідачем санкцій за неподання декларації про майновий стан, оскільки у позивача як платника єдиного податку відсутній обов`язок подання такої звітності. Зазначає, що відповідачем також помилково зроблено висновок про те, що позивачем не проведено розрахункову операцію на повну суму покупки через РРО в розмірі 7010,25 грн, так як вказана операція проведена через банківський термінал 31.10.2020. Оскільки наступний день - 01.11.2020 був вихідним днем, то вказані кошти були зараховані 02.11.2020, що підтверджується банківською випискою. Крім того, звертає увагу на те, що відповідачем застосовано штрафні санкції за ненадання до перевірки документів в повному обсязі, хоча в самому акті перевірки не вказано, які саме документи не подано на вимогу контролюючого органу.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.01.2022 за №000242/0713. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В ході розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_1 у період з 25.06.2019 по 28.12.2020 здійснював господарську діяльність як фізична особа-підприємець.
Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 25.06.2019 по 28.12.2020, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 25.06.2019 по 28.12.2020.
За наслідками перевірки складено акт від 07.12.2021 за №6936/09-19-0713/3222107150, в якому зафіксовано порушення:
- вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгiвлi, громадського харчування та послуг" та п.296.10 ст.296 Податкового Кодексу України (далі також - ПК України) - платником не проведено розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через РРО, згiдно яких обсяг доходу складає 7010,25грн;
- вимог п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України - документи до перевірки надано в не повному обсязі;
- п. 177.10 ст. 177 ПК України, п.6 ст.128 Господарського Кодексу України;
- п. 292.1, п. 292.3 п. 292.4 ст. 292, п. 293.8 ст. 293 ПК України - занижено податкове зобов`язання по єдиному податку за період з 25.06.2019 по 28.12.2020 в сумі 223 217,58 грн, в тому числі за 2019 рік - 64 201,06 грн, за 2020 рік 159 016,52 грн;
- пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.11 ст.177 ПК України, в частині неподання до контролюючого органу декларації про майновий стан та доходи за 2020 рік;
- ст.164, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого не нараховано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 301 384,95 грн;
- п. 2 ч.1 ст. 7, ст. 8, ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиний соцiальний внесок на загальну суму 187 387,20 грн;
- п.181.1 ст. 181, п. 183.2 ст.183, п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187 п. 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п. 201.4 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальному розмірі 334 872,16 грн;
- пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п.п.1.3, п.п.1.4, п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого недоутримано та не перераховано до бюджету військового збору з чистого доходу вiд здiйснення підприємницької діяльності в сумі 25 115,41 грн за 2020 рік.
22.12.2021 позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких висновки акта документальної позапланової виїзної перевірки від 07.12.2021 за №6936/09-19-0713/3222107150 залишено без змін.
На підставі висновків акта перевірки 13.01.2022 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 000251/0713, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 239267,84 грн; № 000238/0713, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 301384,95 грн; № 000255/0713, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 480590,00 грн; № 000239/0713, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 25115,41 грн; № 000249/0713, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн; № 000233/0713, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн; № 000242/0713, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 710,02 грн та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-000246/0713 у розмірі 187387,20 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 13.01.2022 №000251/0713, №000238/0713, №000255/0713, №000249/0713, №000239/0713, №000233/0713 винесені правомірно й доводи позивача про те, що кошти від реалізації продукції перераховані комітенту в повному обсязі, що підтверджується актами звірки, а також тим, що у позивача відсутня кредиторська заборгованість перед контрагентом, жодним чином не спростовують виявлені порушення. Як наслідок, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2022 за № Ф-000246/0713 прийнята відповідачем обґрунтовано та з урахування виявлених порушень, допущених позивачем. Стосовно вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000242/0713 від 13.01.2022, то суди погодилися з доводами позивача щодо помилковості висновків перевірки про допущення порушення ним вимог п. 1, 2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки кошти в розмірі 7010,25 грн є виторгом через банківські термінали, проведені 31.10.2020, однак зараховані 02.11.2020.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в оскаржуваній частині та направити справу в цій частині на новий розгляд.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на допущення судами попередніх інстанцій ряду порушень норм процесуального права, зокрема, ненадіслання судом першої інстанції на адресу позивача ухвали про відкриття провадження у справі з роз`ясненням права заявити клопотання про розгляд справи за його участі; судом першої інстанції не перевірено надіслання позивачеві відзиву на позовну заяву (який позивач не отримував), чим позбавлено права подати відповідь на відзив. Судом же апеляційної інстанції не розглянуто клопотання про розгляд справи за участі позивача в загальному провадженні; не розглянуто справу за участі сторін; не задоволено клопотання про надіслання відзиву на апеляційну скаргу та не надіслано позивачеві копію апеляційної скарги відповідача.
Також позивач наголошує на неправильному застуванні судами пункту 292.4 статті 292 ПК України в частині визначення доходу платника податків, що діє на підставі договору комісії. Так, позивач стверджує, що відповідно до вказаної норми доходом комісіонера є не вся виручка, яка надходить фізичній особі - підприємцю, а лише сума комісійної винагороди, яка належить йому згідно договору комісії.
Підставою для відкриття касаційного провадження позивач зазначив пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 у цій справі.
Контролюючий орган у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судові рішення оскаржуються в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а в іншій частині судові рішення позивачем не оскаржуються, то колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.
Так, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень слугували висновки акта перевірки щодо заниження платником доходу, отриманого за договором комісії. Також контролюючий орган посилався на те, що за результатами проведеної перевірки було встановлено відсутність у позивача права перебування на спрощеній системі оподаткування третьої групи з 01.10.2020 у зв`язку із перевищенням встановленого обсягу доходу.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України (тут та далі в редакції чинній на виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України викладено в такій редакції:
"3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 7000000 гривень".
Згідно положень п. 293.4 ст. 293 ПК України до сум перевищення обсягів доходу та доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеного у реєстрі платників єдиного податків застосовується ставка податку 15%.
У відповідності до п.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, зокрема у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
Судами встановлено, що позивач у період з 25.06.2019 по 28.12.2020 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, був платником 3-ї групи за ставкою єдиного податку 5% від отриманого доходу та здійснював діяльність по кодах: 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.