ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 240/714/21
адміністративне провадження № К/990/34787/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року (суддя Чернова Г.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року (головуючий суддя Залімський І.Г., судді: Мацький Є.М., Сушко О.О.) у справі №240/714/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Нафтопродукт Плюс" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся Нафтопродукт Плюс" звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 9 липня 2020 року №0007993205, №0008003205, №0008013205, №0008023205.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки; акт перевірки не містить будь-яких доказів щодо реалізації пального покупцями не через паливно-роздавальну колонку чи без застосування реєстратора розрахункових операцій, а висновки відповідача про здійснення позивачем оптової торгівлі пальним є хибними.
Рішенням Житомирський окружний адміністративний суд від 27 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові-повідомлення рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 9 липня 2022 року №0008003205, №0008013205, №0008023205. Вирішив питання судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.
Головним управлінням ДПС у Житомирській області на підставі пп. 20.1.4 п.20.1. ст. 20, пп.75.1.3 п.75.1. ст. 75, пп. 80.2.2 та 80.2.5, п. 80.2 ст. 80 ПК України, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України" та листа УСБУ у Житомирській області від 20 березня 2020 року №57/51-766 прийнято наказ №522 від 29 травня 2020 року "Про проведення фактичної перевірки" Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Нафтопродукт Плюс" за адресою: м. Житомир проспект Незалежності 55 з 2 червня 2020 року, тривалістю 10 діб.
За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 11 червня 2020 року №142/32/40537576 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено наступні порушення:
- ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального" - оптова торгівля пальним із зазначенням місця оптової торгівлі без наявності ліцензії на даний вид;
- п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України - не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі, а саме: необладнано 8 резервуарів, розташованих на акцизному складі, що використовуються для реалізації пального, рівнемірами-лічильниками та відсутність реєстрації витратомірів-лічильників на 3-х місцях відпуску пального паливом з акцизного складу;
- п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме неведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (відсутність документів на пальне, що знаходиться в реалізації на суму 496 992,38 грн);
- п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України - ненадання документів, що пов`язані з предметом перевірки (акт про ненадання документів №204/06-30-32-05 від 11.06.2020).
Враховуючи висновки викладені в акті перевірки відповідачем 9 липня 2020 року прийняті податкові повідомлення-рішення від 9 липня 2020 року №0008023204, №0008013205, №0008003205, №0007993205.
Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Житомирській області протиправним та такими, що порушують його законні права та інтереси, звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення перевірки, оскільки у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного наказу та наказ в свою чергу не містить інформації, що свідчить про можливі порушення позивачем вимог законодавства. Окрім того, контролюючим органом фактично здійснено документальну, а не фактичну перевірку.
Здійснюючи висновок щодо відсутності підстав для проведення перевірки, суди вказали, що у ГУ ДПС відсутні повноваження здійснювати контроль за дотриманням норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного І плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в межах даного виду господарської діяльності, оскільки Головне управління ДПС у Житомирській області, на дату винесення податкового-повідомлення-рішення, не було органом ліцензування оптової торгівлі пальним, що, своєю чергою, виключає законність застосування ним штрафних санкцій в частині здійснення оптової торгівлі пальним без отримання ліцензії.
Щодо порушення, яким застосовано штраф у розмірі 500000,00 грн за оптову торгівлю пальним без наявності ліцензії, суди виснувалися, що контролюючим органом не доведена саме оптова реалізація пального, оскільки така реалізація здійснювалася через реєстратор розрахункових операцій, з подальшою видачею розрахункового документу; обмежень щодо об`єму/кількості пального під час реалізації пального, за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, яке реалізовується через паливно-роздавальну колонку, чинним законодавством не передбачено.
Стосовно порушення, яким застосовано штраф у розмірі 993984,76 грн, то суди дійшли висновку, що контролюючим органом не доведено ведення позивачем з порушенням порядку встановленого законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Висновки відповідача щодо відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів лічильників рівня пального та необладнання рівномірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками акцизного складу позивача, суди попередніх інстанцій також визнали необґрунтованими.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах в постанові від 3 листопада 2022 року у справі №320/8042/21.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач доводить, що контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відповідач мотивує касаційну скаргу тим, що посадовими особами контролюючого органу при проведенні перевірки встановлено, що Товариством було складено та зареєстровано акцизні накладні в ЄРАН за реалізацію пального з акцизного складу, яке є місцем роздрібної торгівлі пальним та на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним до іншого акцизного складу з використанням пересувного акцизного складу.
Також зазначає, що позивачем допущено порушення п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, оскільки позивач у своїй діяльності використовує 8 резервуарів та 3 паливороздавальні колонки, однак дозвіл наявний лише на експлуатацію 4 резервуарів та 1-єї паливороздавальної колонки.
Аргументовано касаційну скаргу і тим, що фактичною перевіркою встановлено і факт ведення з порушенням порядку встановленого законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, оскільки на письмовий запит перевіряючих позивачем не надано накладні на пальне, що зберігалось у місці роздрібної торгівлі пальним.
Правом на подання відзиву на касаційну скаргу позивач не скористався, що не перешкоджає її перегляду.
Ухвалою від 16 листопада 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з підстав касаційного оскарження, з огляду на які було відкрито касаційне провадження, колегія суддів переглядає судові рішення в частині правильності висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 9 липня 2022 року №0008003205, №0008013205, №0008023205. Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 9 липня 2022 року №0007993205 колегією суддів не переглядаються.
Колегією суддів встановлено, що перевірці підлягають питання правильності застосування судами: пп. 80.2.2 та 80.2.5, п. 80.2 ст. 80 ПК України, п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального", п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Спірним питанням у цій справі, яке складає межі перевірки судом касаційної інстанції правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, є перевірка правильності висновків судів про дотримання податковим органом процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Із змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2 статті 80 ПК України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб`єкта господарювання. Підставою для проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України слугує наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства; 80.2.5 - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства або здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального..
У постановах від 5 квітня 2023 року (справа № 200/1354/21-а), від 11 січня 2023 року (справа №160/2357/21), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 5 листопада 2018 року (справа №803/988/17), від 22 травня 2018 року (справа №810/1394/16), від 20 березня 2018 року (справа №820/4766/17) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" покладені на відповідача.
При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що скільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
У зазначеній постанові суду Судова палата зосередила увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про "наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення" або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.
Колегія суддів звертає увагу, що у наказі №522 від 29 травня 2020 року підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: "На підставі пп. 20.1.4 п.20.1. ст. 20, пп.75.1.3 п.75.1. ст. 75, пп. 80.2.2 та 80.2.5, п. 80.2 ст. 80 ПК України, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України" та листа УСБУ у Житомирській області від 20 березня 2020 року №57/51-766"
Резолютивна частина наказу сформульована наступним чином: "Провести фактичну перевірку ТОВ "Полісся Нафтопродукт Плюс" (код ЄДРПОУ 40537576) з 2 червня 2020 року, тривалістю 10 діб, за період діяльності з 1 липня 2019 року, за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника: Житомирська обл., м. Житомир, проспект Незалежності, буд. 55, щодо дотримання вимог, встановлених законодавством України, при здійсненні виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів".
Тобто, у наказі №522 від 29 травня 2020 року поряд із покликанням на пп. 80.2.2 та 80.2.5, п. 80.2 ст. 80 ПК України, міститься посилання на лист УСБУ у Житомирській області від 20 березня 2020 року №57/51-766.
Впродовж розгляду справи, контролюючий орган доводив, що він призначив перевірку з метою здійснення своїх функцій, а також з урахуванням листа УСБУ у Житомирській області від 20 березня 2020 року №57/51-766.
У касаційній скарзі ГУ ДПС також зазначає, що прийняття спірного наказу про проведення фактичної перевірки позивача узгоджується з вимогами Податкового кодексу України, що свідчить своєю чергою про зазначення як юридичної, так і фактичної підстави для призначення та проведення фактичної перевірки контролюючим органом.
Однак, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, не врахували зміст листа УСБУ у Житомирській області від 20 березня 2020 року №57/51-766, та не відтворили у своїх рішеннях зміст такого, не дослідили, чи може вказаний лист розцінюватися як отримання інформації в розумінні передбаченої підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактичної підстави.
Колегія суддів вважає, що висновок судів про те, що у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, є передчасним, оскільки у наказі на проведення перевірки поряд із зазначенням пп. 80.2.2 та 80.2.5, п. 80.2 ст. 80 ПК України, міститься посилання на лист УСБУ у Житомирській області від 20 березня 2020 року №57/51-766.
З урахуванням вказаного, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють.
Щодо висновку апеляційного суду про те, що у наказі №522 від 29 травня 2020 року визначено період, що перевіряється, а саме з 1 липня 2019 року, що носить характер документальної перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже зазначалось, фактичною відповідно до пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
При цьому Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім ст.102 Податкового кодексу (не пізніше 1095 днів).
Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок і Верховним Судом у справі № 826/8284/17 (постанова від 20 травня 2022 року).
Отже, є безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про те, що проведена перевірка за період діяльності з 1 липня 2019 року носить характер документальної перевірки.
Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 9 липня 2020 року №0008003205, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 500 000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
В акті перевірки зафіксовано про факт оптової торгівлі пальним, без ліцензії на даний вид діяльності, а саме: згідно складених та зареєстрованих акцизних накладних в ЄРАН встановлено, що ТОВ "ПОЛІССЯ НАФТОПРОДУКТ ПЛЮС" реалізовувало пальне з акцизного складу №1010306, яке є місцем роздрібної торгівлі, на яке отримало ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним до іншого акцизного складу з використанням пересувного акцизного складу, відповідно до складених та зареєстрованих акцизних накладних у двох примірниках в період з 01.07.2019 по 02.06.2020 ТОВ "ПОЛІССЯ НАФТОПРОДУКТ ПЛЮС" з акцизного складу №1010306 реалізувало ТОВ "Коростенський щебзавод" важкі дистиляти (газойлі) в обсязі 49604 літри до акцизного складу №1005563, з використанням пересувного акцизного складу (АМЮ06ХО), за адресою Коростенський район, Поліська с/р, Комплекс будівель та споруд №2, на яке згідно даних реєстру ліцензій отримано ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та на право зберігання пального, в обсязі 39535,387 літрів до акцизного складу №1005564, з використанням пересувного акцизного складу АМ7836СТ за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Садківська с/р, Комплекс будівель та споруд № 1 на яке згідно даних реєстру ліцензій отримано ліцензії на право зберігання пального. Також, ТОВ "ПОЛІССЯ НАФТОПРОДУКТ ПЛЮС", відповідно до зареєстрованих акцизних накладних в період з 09.10.2019 по 25.10.2019 реалізувало TOB "ТЕРАРА" пальне в кількості 116704,11 літрів з акцизного складу №1010306, з зазначенням адреси місця подальшого зберігання пального: Житомирська область, Ємільчинський район, с. Велека Глумча.
Впродовж липня 2019 - червня 2020 ТОВ "ПОЛІССЯ НАФТОПРОДУКТ ПЛЮС" відповідно до зареєстрованих акцизних накладних реалізувало пального в кількості 488328,11 літрів з зазначенням в акцизних накладних адреси місця подальшого зберігання пального чим порушено ст. 15 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в частині оптової реалізації пального без наявності ліцензії на даний вид діяльності.
Відповідачем застосовано штрафну санкцію на підставі статті 17 Закону №481/95-ВР, яка встановлює відповідальність за "оптову торгівлю пальним із зазначенням місця оптової торгівлі без наявності ліцензії на даний вид" в розмірі 500 000 грн.
Суди установили, що позивач є платником акцизного податку та здійснює свою господарську діяльність з наявністю ліцензій на роздрібну торгівлю пальним (реєстраційний номер 06250314201900208 від 01.07.2020) та правом зберігання пального (реєстраційний номер 06250414201900004 від 01,07.2020). Грошові кошти від покупців за реалізоване пально надходили як в готівковій так і безготівковій формі.
Між ТОВ "ПОЛІССЯ НАФТОПРОДУКТ ПЛЮС" та ТОВ "Коростенський щебзавод" укладено договір купівлі-продажу №16/19 від 22.11.2019 на підставі якого, позивачем реалізовувалося пальне, (копія договору додається)
Також між ТОВ "ПОЛІССЯ НАФТОПРОДУКТ ПЛЮС" та ТОВ "ТЕРАРА" укладено договір купівлі-продажу № 9/19 від 22.08.2019 на підставі якого, позивачем реалізовувалося пальне.
Суди дійшли висновку, що Товариство використовує у своїй діяльності паливо-роздавальні колонки через які здійснюється відпуск пального, з розрахунком через реєстратор розрахункових операцій, з подальшою видачею розрахункового документу та реєстрацією акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних. Обмежень щодо об`єму/кількості пального під час реалізації пального, за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, яке реалізовується через паливно-роздавальну колонку, чинним законодавством не передбачено.
Перевіряючи правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо вчинення Товариством правопорушення, за яке до нього застосовано вказану штрафну (фінансову) санкцію згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів враховує таке.