ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 760/11612/23
провадження № 61-5438св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - державна установа "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова", правонаступником якої є державна установа "Національний науковий центр хірургії та трансплантології
імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Смирнов Михайло Владиславович, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року у складі судді
Шереметьєвої Л. А., додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року у складі судді Шереметьєвої Л. А., постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державної установи "Національний інститут хірургії та трансплантології
імені О.О. Шалімова" про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона працювала в ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології
імені О.О. Шалімова" на посаді головного наукового співробітника відділу анестезіології та інтенсивної терапії, а також за внутрішнім сумісництвом на посаді лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії.
3. Зазначала, що 24 лютого 2022 року вона не отримувала будь-яких чітких розпоряджень відносно продовження роботи та порядку виконання трудових обов`язків. Звернувшись у березні 2022 року до керівника відділу ОСОБА_2, вона отримала відповідь, що потреби в її роботі немає, а коли необхідно буде з`явитися на роботу невідомо. Тому, з метою збереження свого життя та здоров`я, вона виїхала за межі України і лише у жовтні 2022 року повернулася в Україну та дізналася, що її колеги працюють.
4. 31 жовтня 2022 року вона отримала два накази від 01 вересня 2022 року про звільнення її з роботи на підставі пункту 8-3 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
5. Не погодившись із звільненням, вона звернулася до суду з позовом (справа № 760/16137/22). Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 03 січня 2023 року було закрито провадження у справі за її позовом до ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки під час знаходження справи у провадженні суду наказом від 09 грудня 2022 року
№ 251/1-Н відповідач добровільно скасував свій наказ від 01 вересня 2022 року № 96/2-Н про звільнення її з посади головного наукового співробітника відділу анестезіології та інтенсивної терапії, а також в цей день, наказом № 252/1-Н було скасовано і наказ від 01 вересня 2022 року № 598/2-К про звільнення її з посади за сумісництвом лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії.
6. Повідомляла, що наказом від 09 грудня 2022 року №136/2-н їй було надано відпустку без збереження заробітної плати на 118 календарних днів з 05 вересня 2022 року до 31 грудня 2022 року, який вона вважає незаконним, оскільки наданням відпустки в грудні заднім числом з 05 вересня 2022 року відповідач фактично ухилився від виплати їй коштів за вимушений прогул, крім того, заяви про надання їй такої відпустки вона не писала.
7. Вказувала, що відповідач не повідомляв її як про скасування наказів про звільнення від 01 вересня 2022 року, так і про надання їй відпустки. Про їх існування їй стало відомо лише 22 квітня 2023 року.
8. Посилалася на те, що до 24 квітня 2023 року вона до роботи не приступала, оскільки не була обізнана, що необхідно це зробити. Отже її дії не можуть кваліфікуватися як прогул.
9. Додатково зауважувала щодо пропуску строку накладення дисциплінарного стягнення за наведений у наказах про звільнення проступок (відсутність на роботі з 02 січня 2023 року), а також відсутність згоди профспілкового комітету на її звільнення.
10. У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправними та скасувати накази ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова": від 25 квітня 2023 року № 179/2-к про звільнення її з посади головного наукового співробітника відділу анестезіології та інтенсивної терапії; від 25 квітня 2023 року №33/2-н про звільнення її з посади лікаря анестезіолога відділення інтенсивної терапії за внутрішнім сумісництвом; від 09 грудня 2022 року №136/2-н про надання їй відпустки; поновити її на роботі на посаді головного наукового співробітника відділу анестезіології та інтенсивної терапії, а також на посаді лікаря анестезіолога відділення інтенсивної терапії за внутрішнім сумісництвом; стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 вересня 2022 року до дня ухвалення судом рішення.
Стислий виклад позиції відповідача
11. Відповідач ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології
імені О.О. Шалімова" заперечував проти задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що позивачка була поновлена на роботі з 01 вересня 2022 року відповідно до наказів
від 09 грудня 2022 року № 251/1-Н, № 252/1-Н. На підставі заяви позивачки, яка була направлена нею 25 серпня 2022 року на приватний телефон начальника відділу управління персоналу і документообігу ОСОБА_3 у месенджері Телеграм та зареєстрована 05 вересня 2022 року за вхідним № 418, наказом від 09 грудня 2022 року № 136/2-Н їй була надана відпустка без збереження заробітної плати терміном на 118 календарних днів з 05 вересня
2022 року по 31 грудня 2022 року включно.
12. З урахуванням поновлення позивачки на роботі за ініціативою роботодавця, провадження у справі № 760/16137/22 за позовом ОСОБА_1 до ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу було закрито судом на підставі пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.
13. Зауважував, що ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова" відноситься до установ критичної інфраструктури і в період дії воєнного стану не припиняла роботу та надає цілодобово планову та ургентну допомогу хворим. Водночас, позивачка останній день була на роботі 23 лютого 2022 року, а з 24 лютого 2022 року вона до роботи не приступила і була відсутня на робочому місці до 24 квітня 2023 року включно.
14. 25 квітня 2023 року в перший день виходу на роботу позивачка була звільнена з роботи за прогул.
15. Відсутність позивачки на роботі з 02 січня 2023 року фіксувалася актами. Трудову книжку позивачка отримала 31 жовтня 2022 року відповідно до її підпису у книзі обліку трудових книжок. Крім того, приписи статті 43 КЗпП України не застосовується на період дії воєнного стану, до виборних органів профспілкової організації ОСОБА_1 не обиралася.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
16. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 вересня
2023 року у задоволенні позову відмовлено.
17. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивачки з роботи було здійснено на законних підставах, оскільки остання починаючи з лютого 2022 року і до моменту звільнення 01 вересня 2022 року була відсутня на роботі, не дивлячись на те, що є працівником установи критичної інфраструктури, що гарантує їй не тільки права, а й покладає відповідні обов`язки, тим більше в умовах воєнного стану. Наведені у позові причини відсутності ОСОБА_1 на роботі не є поважними в розумінні вимог закону та характеру покладених на неї трудових обовʼязків (є працівником установи критичної інфраструктури). Позивачка мала приступити до виконання своїх професійних обов`язків одразу після повідомлення її судом у справі № 760/16137/22про факт скасування наказів відповідача про її звільнення за пунктом 8-3 частини першої статті 36 КЗпП України (20 січня 2023 року), однакдо роботи не приступила. Взявши до уваги обов`язок позивачки перебувати на робочому місці, як працівника установи критичної інфраструктури, розпорядження нею своїми трудовими правами на власний розсуд, всупереч вимогам закону, суд вважав, що у роботодавця був відсутній обов`язок встановлювати з позивачкою способи комунікації в порядку, визначеному частиною другою статті 7 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". Суд звернув увагу, що згода профспілки за звільнення позивачки з роботи за ініціативою адміністрації не вимагається, з огляду на положення частини другої статті 5 Закону України ""Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
18. Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова" 32 500,00 грн витрат на правову допомогу.
19. Вирішуючи питання про розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з позивачки в порядку розподілу судових витрат, суд першої інстанції врахував наданий відповідачем детальний розрахунок понесених витрат та з огляду на критерії реальності адвокатських послуг (дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, визначив розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь відповідача.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
20. Постановою Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року залишено без змін.
21. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1, зазначивши про те, що звільнення позивачки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, є законним, оскільки позивачка допустила прогул без поважних причин (не подала роботодавцю докази, що підтверджують поважність причин відсутності її на роботі у спірний період протягом 14 місяців). Підставою для звільнення позивачки стала її відсутність на роботі у період з січня 2023 року по квітень 2023 року, а останній зафіксований прогул мав місце 23 квітня 2023 року, в той же час, як накази про звільнення датовано 25 квітня 2023 року, а тому доводи апелянта про пропуск строку накладання дисциплінарного стягнення суд вважав безпідставними. Доводи про відсутність згоди профспілкового органу на звільнення позивачки також не знайшли свого підтвердження, з огляду на те, що на момент звільнення (25 квітня 2023 року) позивачка не була обрана членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації.
22. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення з позивачки на користь відповідача понесених витрат на правничу допомогу та їх розміром, зазначивши, що відповідачем на підтвердження таких витрат було надано всі передбачені законом докази. Доводи апеляційної скарги щодо підстав зменшення понесених відповідачем витрат на правничу допомогу суд вважав необґрунтованими.
23. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року заяву ДУ "Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова" Національної академії медичних наук України про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково.
24. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДУ "Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
25. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, є обґрунтованими у межах суми 25 000,00 грн, яка не перевищує орієнтовний розрахунок судових витрат, зазначений у відзивах на апеляційні скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги
26. 14 квітня 2024 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат
Смирнов М. В., через систему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року, додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
27. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 25 жовтня 2022 року у справі
№ 487/1491/21, від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів. Зазначає, що апеляційний суд не розглянув клопотання про заміну сторони на її правонаступника (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
28. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на те, що в матеріалах справи відсутні докази вручення їй до 22 квітня 2023 року під розписку, або іншим передбаченим законом способом, наказів про поновлення на роботі та надання неоплачуваної відпустки.
29. Вважає, що висновки судів не відповідають правовим висновкам Верховного Суду щодо того, що працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому має бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливість виконання своїх обов`язків.
30. Зауважує, що відповідач звільнив її, попередньо не допустивши до роботи. Крім того, суди не врахували відсутність у її діях вини, з огляду на те, що отримавши листа про її поновлення лише 22 квітня 2023 року, вона вийшла на роботу у перший робочий день. Посилається на те, що вона не може нести дисциплінарну відповідальність за невиконання вимог, які не були доведені їй до виконання.
31. Більш того, зазначає, що приписи пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України не могли бути застосовані у спірних правовідносинах, оскільки вона взагалі не виходила на роботу і не приступала до неї.
32. Заява про відпустку була зареєстрована під № 418, разом з тим надрукована невідомо ким, від її імені, без її підпису. Водночас, у задоволенні її заяви від 25 серпня 2022 року відповідачем було відмовлено у листі
від 08 вересня 2022 року № 1106. Вважає, що документ, який був зареєстрований відповідачем під № 418 від 05 вересня 2022 року, не є її заявою від 25 серпня
2022 року, а тому є недопустимим доказом.
33. Додатково посилається на те, що ухвала суду про закриття провадження у справі № 760/16137/22 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23 січня 2023 року. Документація у зазначеній справі надсилалася не самим відповідачем, а ОСОБА_4, судові повідомлення здійснювалися не на її офіційну електронну адресу. Відповідач почав фіксувати прогули ще до моменту оприлюднення зазначеного судового рішення. Натомість у грудні 2022 року та січні-лютому 2023 року вона була відсутня на території України та не мала можливості з`являтися до суду та цікавитися ходом спрощеного судового провадження у справі № 760/16137/22.
34. Крім того, посилається на те, що у судових дебатах її представник заперечував проти заявленого відповідачем розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, вказував на надмірність і неспівмірність їх розміру зі складністю справи та розміром невиплаченої заробітної плати. Більш того, у матеріалах справи відсутні докази фактичної оплати заявлених відповідачем сум.
35. Вважає, що заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції, подана неповноважною особою, без здійснення заміни сторони.
36. Зосереджує увагу на надмірному розмірі стягнутих з неї, як пенсіонерки, яка звернулась за захистом своїх трудових прав, судових витрат.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
37. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/11612/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Смирнов М. В., про зупинення виконання додаткового рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року та додаткової постанови Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року до закінчення касаційного провадження.
38. 17 травня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
39. 06 травня 2024 року ДУ "Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України", який є правонаступником ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова", через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить суд замінити
ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова" на його правонаступника ДУ Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України", касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат
Смирнов М. В., залишити без задоволення, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.
40. Відповідач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими. Зосереджує увагу на тому, що ДУ "Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України" є об`єктом критичної інфраструктури та у період дії воєнного стану не припиняла свою роботу, цілодобово надаючи планову та ургентну допомогу хворим. Позивачка, будучи лікарем, виїхала за межі України та лише періодично була присутня на території України. Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що копії наказів про поновлення позивачки на роботі та про надання їй відпустки надсилалися їй у встановленому порядку. Крім того, про наявність наказів про поновлення ОСОБА_1 на роботі останню та її представника було повідомлено судом під час розгляду справи № 760/16137/22 за її ж позовом про поновлення на роботі. Процедура звільнення позивачки за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України не була порушена. Висновки судів про розмір стягнутих з позивачки витрат на професійну правничу допомогу вважає обґрунтованими. Крім того, заявляє вимогу про відшкодування таких витрат, понесених в суді касаційної інстанції, у загальному розмірі 23 000,00 грн.
41. Додатково до відзиву на касаційну скаргу ДУ "Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України" додано: заяву про заміну сторони у справі з ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова" на його правонаступника ДУ Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України"; заяву про визнання зловживання процесуальними правами; заяву про витребування доказів; заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
42. 09 травня 2024 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Смирнов М. В., через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якій, посилаючись на те, що дії відповідача є зловживанням своїми правами, та на відсутність доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу у всіх інстанціях, а також на те, що їх розмір є надмірним, особливо у період воєнного стану, просить суд відмовити у стягненні таких витрат.
43. У заяві від 18 травня 2024 року, яка надійшла до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд", ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат
Смирнов М. В., зазначає про оскарження нею в апеляційному порядку ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 09 травня 2024 року про заміну стягувача ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології
імені О.О. Шалімова" на його правонаступника ДУ "Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України".
44. 03 червня 2024 року ДУ "Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України" через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду пояснення, у яких додатково звертає увагу на суперечливість дій позивачки, законні і обґрунтовані висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а також звертає увагу, що виконавчі провадження щодо стягнення витрат на надання правничої допомоги закінчені у зв`язку з фактичним виконанням виконавчих документів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
45. ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова", займаючи посади: головного наукового співробітника відділу анестезіології та інтенсивної терапії та за внутрішнім сумісництвом - лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії.
46. ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології
імені О. О. Шалімова" відноситься до установ критичної інфраструктури і у період дії воєнного стану не припиняла роботу, надає цілодобово планову та ургентну медичну допомогу хворим.
47. Порядок роботи в умовах воєнного стану визначено наказами
ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова":
від 15 лютого 2022 року № 41а/1-Н - визначений порядок роботи інституту в умовах воєнного стану та створений штаб із забезпечення діяльності інституту, створений механізм надання медичної допомоги; від 15 березня 2022 року
№ 54/1-Н - визначений порядок роботи інституту в умовах воєнного стану із забезпеченням надання безперервної роботи медичного закладу з надання медичної допомоги; від 31 березня 2022 року № 56а/1-Н - визначений порядок роботи інституту в умовах воєнного стану.
48. Наказом інституту про роботу в умовах воєнного стану
від 15 березня 2022 року №54/1-н передбачено сформувати персональні списки працівників, які відсутні на робочому місці з поважних причин та з причин, які не передбачені чинним законодавством України (виїзд за межі України), у разі відсутності працівника, при формуванні табелю робочого часу позначати "відсутність з нез`ясованих причин". Згідно з наказом інституту про роботу в умовах воєнного стану від 31 березня 2022 року №56а/1-н, переведено з 01 квітня 2022 року працівників клінічних підрозділів (лікарів, сестер-медичних, молодших медичних сестер) і працівників наукових підрозділів на період воєнного стану на цілодобове чергування згідно з графіками з оплатою праці відповідно до відпрацьованого часу.
49. З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивачка виїхала за межі України та з моменту введення воєнного стану знаходилася за кордоном, періодично повертаючись до України, виїзд - 12 березня 2022 року, в`їзд - 27 жовтня 2022 року, виїзд - 18 листопада 2022 року, в`їзд - 22 квітня 2023 року, виїзд - 04 липня 2023 року, що підтверджується листом Державної прикордонної служби України.
50. Наказом від 01 вересня 2022 року № 96/2-Н ОСОБА_1 була звільнена з посади головного наукового співробітника відділу анестезіології та інтенсивної терапії, а наказом від 01 вересня 2022 року № 598/2-К - звільнена з посади
лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії, у зв`язку з відсутністю на роботі та ненадання інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.
51. Позивачка оскаржила до суду вказані накази про звільнення від 01 вересня 2022 року № 96/2-Н та від 01 вересня 2022 року № 598/2-К (справа № 760/16137/22).
52. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 03 січня 2023 року було закрито провадження по справі № 760/16137/22 за позовом
ОСОБА_1 до ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки наказом від 09 грудня 2022 року № 251/1-Н відповідачем було добровільно скасовано оскаржувані позивачкою накази про її звільнення від 01 вересня 2022 року №96/2-Н та № 598/2-К.
53. Наказом від 09 грудня 2022 року № 136/2-Н ОСОБА_1 надана відпустка без збереження заробітної плати терміном на 118 календарних днів з 05 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 включно, відповідно до її заяви
від 25 серпня 2022 року, направленої на приватний номер телефону начальника відділу управління персоналу та документообігу ОСОБА_3 в месенджері Телеграм, яка була зареєстрована інститутом 05 вересня 2022 року за вх. №418.
54. Клопотання ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології
імені О. О. Шалімова" про закриття провадження у справі № 760/16137/22 та долучені до нього документи, в тому числі накази від 09 грудня 2022 року щодо скасування наказів про її звільнення та про надання їй відпустки направлялися на адресу позивачки одночасно з подачею їх відповідачем до суду, однак відповідно до витягу з офіційного сайту АТ "Укрпошта" ці документи були повернуті 02 січня
2023 року відправнику.
55. Копію ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 03 січня
2023 року про закриття провадження по справі №760/16137/22 ОСОБА_1 отримала на електронну адресу 20 січня 2023 року, а представник
ОСОБА_1 - адвокат Смирнов М. В., засобами поштового зв`язку -
09 лютого 2023 року.
56. 22 квітня 2023 року позивачці було вручено лист від 11 квітня 2023 року
№ 433 щодо надання пояснень про відсутність на робочому місці, згідно з яким їй було повідомлено про наказ від 09 грудня 2022 року № 136/2-Н та запропоновано надати пояснення щодо відсутності на робочому місці з 01 січня 2023 року по
11 квітня 2023 року.
57. Наказом від 25 квітня 2023 року № 33/2-н ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії за внутрішнім сумісництвом, у зв`язку з прогулом без поважних причин згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
58. Наказом від 25 квітня 2023 року № 179/2-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного наукового співробітника відділу анестезіології та інтенсивної терапії, у зв`язку з прогулом без поважних причин згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
59. До вказаних наказів додано службову записку ОСОБА_3, начальника відділу управління персоналу та документообігу від 25 квітня 2023 року, пояснювальну записку ОСОБА_1 від 24 квітня 2023 року, акти про відсутність на роботі від 02 січня 2023 року, 03 січня 2023 року, 13 січня 2023 року, 27 січня 2023 року, 07 лютого 2023 року, 16 лютого 2023 року, 28 лютого 2023 року, 02 березня 2023 року, 15 березня 2023 року, 24 березня 2023 року, 06 квітня 2023 року, 11 квітня 2023 року, 21 квітня 2023 року, 23 квітня 2023 року.
60. Позивачка не заперечує свою відсутність на роботі з 24 лютого 2022 року.
61. Невихід позивачки на роботу з 24 лютого 2022 року підтверджується копією Журналу реєстрації робочого часу наукових співробітників та анестезіологів відділення загальної та трансплантаційної анестезіології
ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова", наявною в матеріалах цивільної справи № 760/16137/22.
62. Згідно з протоколом конференції первинної профспілкової організації
ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова"
від 10 березня 2023 року, позивачка не була обрана членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
63. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
64. Згідно з приписами пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
65. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
66. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
67. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
68. Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.