ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 904/4015/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл" на постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 та від 21.02.2024 (колегія суддів: Кощеєв І. М., Чус О. В., Дармін М. О.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Сілл Оіл" до Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, 2) Департамент по роботі з активами Дніпропетровської міської ради, про визнання права на звільнення від орендної плати,
за участю представників:
позивача - Крюкова Д. О.,
відповідача - Ярличенко І. В.,
третьої особи - 2 - Ярличенко І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальність "Сілл Оіл" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Дніпровської міської ради (далі - Рада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, Департамент по роботі з активами Дніпропетровської міської ради (далі - Департамент), про визнання права на звільнення від сплати орендної плати (права на несплату орендної плати), нарахованої за період з 14.12.2021 по 24.07.2023, у сумі 2 941 845,75 грн без ПДВ згідно з договором оренди земельної ділянки від 23.10.2020.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
2. 23.10.2020 Товариство як орендар і Рада як орендодавець в особі Департаменту уклали договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С. В. і зареєстрований у реєстрі за номером 598, згідно з яким орендодавець надав орендарю у строкове платне користування терміном на десять років земельну ділянку загальною площею 0,8980 га для будівництва будівель і споруд придорожньої інфраструктури, розташовану по шосе Донецькому у районі, 2-Д (Амур-Нижньодніпровський район), Дніпровський район, м. Дніпро, Дніпропетровська область, цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ) 12.11 (для розміщення й експлуатації об`єктів дорожнього сервісу), з кадастровим номером 1210100000:01:236:0017. Функціональне використання (вид використання): для будівництва будівель і споруд придорожньої інфраструктури.
3. Орендар зобов`язався отримати вихідні дані для проектування та здійснення проектно-вишукувальних робіт, а також звернутися до спеціально уповноваженого органу містобудування й архітектури для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (пункт 18.1 договору).
4. 30.11.2021 Товариство звернулося із заявою про надання містобудівних умов та обмежень для будівництва автозаправного комплексу (АЗК) за названою адресою, у відповідь на що 14.12.2021 Департамент відмовив у видачі містобудівних умов та обмежень (лист № 7/20-530).
5. 16.12.2021 Товариство повторно звернулося до Головного управління архітектурно-планувального управління Департаменту із заявою про надання містобудівних умов та обмежень щодо забудови названої земельної ділянки, у відповідь на що 29.12.2021 Департамент повторно відмовив у видачі містобудівних умов та обмежень (лист № 7/20-592).
6. 12.05.2022 Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 160/812/22 за позовом Товариства до Департаменту про визнання протиправною відмову Головного архітектурно-планувального управління Департаменту у видачі Товариству містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва автозаправного комплексу (АЗК) за названою адресою, викладену у листі від 29.12.2021 № 7/20-592; зобов`язав Департамент надати Товариству містобудівні умови й обмеження забудови земельної ділянки для будівництва автозаправного комплексу (АЗК) відповідно до наданого ним містобудівного розрахунку, затвердженого протоколом містобудівної ради від 09.10.2020 за № 175.
7. 01.11.2022 Третій апеляційний адміністративний суд прийняв постанову про скасування цього рішення у частині задоволеної позовної вимоги про зобов`язання Департаменту вчинити певні дії та прийняв у цій частині нове рішення про зобов`язання Департаменту повторно розглянути заяву Товариства про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва автозаправного комплексу (АЗК), у решті рішення залишив без змін. Згодом Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження на цю постанову.
8. Оскільки у період з 14.12.2021 по 24.07.2023 позивач був позбавлений можливості користуватися спірною земельною ділянкою, то він звернувся з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. 26.09.2023 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання за позивачем права на звільнення від сплати орендної плати, нарахованої за період з 29.12.2021 по 24.07.2023, у розмірі 2 840 042,63 грн.
10. Рішення мотивував тим, що у справі № 160/812/22 установлений факт протиправної відмови позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень і неможливість користування ним орендованою земельною ділянкою, тоді як без містобудівних умов та обмежень орендар не міг приступити до розробки проектної документації та будівництва придорожньої інфраструктури. Тому визнав обґрунтованими позовні вимоги про наявність підстав для звільнення Товариства від плати за користування орендованою земельною ділянкою у період з дати винесення протиправного рішення про відмову у видачі містобудівних умов (29.12.2021) по дату складання цього позову (24.07.2023). На тій підставі, що відмова Головного архітектурно-планувального управління Департаменту у видачі Товариству містобудівних умов та обмежень від 14.12.2021 не була оскаржена позивачем у судовому порядку та не визнавалася протиправною, суд указав на відсутність підстав вважати, що у період з 14 по 28.12.2021 позивач не міг використовувати спірну земельну ділянку через обставини, за які він не відповідає.
11. 12.10.2023 цей же суд ухвалив додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 5 792,37 грн витрат на професійну правничу допомогу.
12. 14 та 21.02.2024 Центральний апеляційний господарський суд прийняв постанови про скасування цих судових рішень та ухвалив нові - про відмову у задоволенні позову і відмову у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Мотивував відмову тим, що вимоги позивача спрямовані на встановлення обставин для звільнення його від обов`язку оплати орендних платежів та досягнення правової визначеності у цьому питанні, водночас обраний ним спосіб захисту не є ефективним. Суд звернув увагу на те, що врегулювання розбіжностей між орендарем та орендодавцем могло бути здійснено, зокрема, у разі пред`явлення орендарем до орендодавця вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок орендної плати і під час вирішення такого спору будуть установлюватися обставини належного виконання сторонами умов договору оренди, за наслідками розгляду якого, у разі задоволення позову, у орендодавця виникне примус до виконання певних дій. Додаткове рішення апеляційний господарський суд скасував з підстав скасування рішення, ухваленого по суті позовних вимог.
Короткий зміст касаційної скарги
13. Позивач оскаржив ці постанови та в касаційній скарзі просить їх скасувати, а судові рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
14. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції прийняв постанову без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, перелік яких визначений у касаційній скарзі, а також наполягає на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) "щодо визнання за позивачем права на звільнення від обов`язку вносити орендну плату за весь час, протягом якого орендоване майно не могло бути використане через такі обставини, як окремої позовної вимоги, пред`явленої орендарем до орендодавця, у межах правової норми, визначеної пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України".
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
15. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані постанови - без змін, повністю погоджуючись із мотивуванням суду апеляційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Щодо суті спору
16. У цій справі позивач просить визнати його права на звільнення від сплати орендної плати (право на несплату орендної плати) за договором оренди.
17. Оскаржувана постанова мотивована обранням позивачем неефективного способу захисту і суд апеляційної інстанції не перевіряв доводи скаржника апеляційної скарги у частині наявності підстав для звільнення орендаря від зобов`язання по оплаті орендної плати за договором оренди на тій підставі, що такий аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення у разі звернення позивача до суду із належно обраним способом захисту шляхом пред`явлення орендарем до орендодавця вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок нарахованої орендної плати, під час розгляду якого будуть встановлюватися обставини щодо належного виконання сторонами умов за договором оренди земельної ділянки, і, за наслідками розгляду якого, у разі задоволення позову, в орендодавця виникне примус до виконання певних дій. Суд також звернув увагу на те, що такі позовні вимоги не можуть бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі. Адже встановлення таких обставин як наявність підстав для звільнення позивача від сплати орендної плати за договором оренди може бути предметом доказування при вирішенні спору про право, зокрема: про стягнення плати за оренду земельної ділянки; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (у випадку припинення оренди) тощо.
18. Натомість скаржник вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на таке.
19. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. .
20. Закон України "Про оренду землі" містить визначення, згідно з яким оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1); орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (частина перша статті 21); своєчасна та повна сплата орендної плати є обов`язком орендаря (частина друга статті 25).
21. Зазначене відповідає визначенню договору, наведеному у ЦК України (статті 759 та 792), згідно з якими здійснення відповідної оплати є обов`язком орендаря.
22. Відповідно до частини четвертої статті 14 цього ж Кодексу особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
23. Згідно із частинами четвертою і шостою статті 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
24. Скаржник на обґрунтування наявності підстав звільнення від орендної плати посилається саме на приписи частини шостої статті 762 ЦК України, вважаючи, що наявні обставини, незалежні від його волі, які унеможливлювали використання земельної ділянки.
25. У постанові Верховний Суд від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20 зробив висновок про те, що: "Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20".
26. Апеляційний господарський суд, зі свого боку, вважає, що висування вимог з приводу звільнення від орендної плати у цьому випадку не охоплюється саме частиною шостою статті 762 ЦК, адже орендар обрав неефективний спосіб захисту.