ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/4871/22 (904/2141/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
за участю представників учасників справи:
представник АТ КБ "ПриватБанк" - Куценко О. В.,
представник ТОВ "Юпітер ЛТД" - не з`явився,
представник ОСОБА_1 - Маміч Я. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх. № 1609/2024)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2024
у складі колегії суддів: Чередка А. Є. (головуючий), Мороза В. Ф., Коваль Л. А.,
та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2023
у складі судді Камші Н. М.
у справі № 904/4871/22 (904/2141/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітєр ЛТД"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1
про стягнення грошових коштів, -
На розгляд суду постало питання щодо стягнення з лізингодавця на користь лізингоодержувача лізингових платежів як частини відшкодування вартості об`єкта лізингу, у зв`язку з розірванням між ними договору фінансового лізингу.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи
1. 01.07.2016 Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юпітєр ЛТД" (далі - ТОВ "Юпітер ЛТД") укладено договір фінансового лізингу № 4Ю16051ЛИ (далі - договір лізингу).
2. Відповідно до умов договору лізингу банк передав лізингоодержувачу майно, лізингоодержувач прийняв майно від банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів - у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.
3. Судом апеляційної інстанції встановлено, що За умовами п. 6.2.4 Договору лізингоодержувач зобов`язався повернути майно банку у випадку розірвання Договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору.
4. 01.07.2016 за Актом прийому-передачі майна №1 ПАТ КБ "ПриватБанк" передав, а ТОВ "Юпітєр ЛТД" прийняло в платне володіння та користування нерухоме майно, яке зазначено в додатку № 1 до договору лізингу.
5. 15.06.2017 банк в односторонньому порядку розірвав договір лізингу, за Актом приймання-передачі від 15.06.2017 ТОВ "Юпітєр ЛТД" повернуло АТ КБ "ПриватБанк" об`єкт лізингу.
6. Суди попередніх інстанцій в судових рішеннях також вказали, що за час дії договору лізингу ТОВ "Юпітєр ЛТД" як лізингоодержувач за договором, сплатив АТ КБ "ПриватБанк", як лізингодавцю за договором, окрім плати відсоткової винагороди за користування майном, також лізингові платежі, як сплату частини вартості об`єкту лізингу, на загальну суму 2 789 185,78 грн за платіжними дорученнями № 1 від 25.07.2016 на суму 253 351 грн, № 2 від 25.07.2016 на суму 0,04 грн та за платіжним дорученням № 14 від 25.08.2016 на суму 2 535 834,74 грн.
7. 26.03.2019 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/5353/18 задоволено позов АТ КБ "ПриватБанк", стягнуто з ТОВ "Юпітєр ЛТД" на користь АТ КБ "ПриватБанк" 12 268 656,39 грн простроченої заборгованості по відсотковій винагороді за користування майном за договором фінансового лізингу № 4 Ю16051ЛИ від 01.07.2016; 455 886,46 грн - пені; 190 868,14 грн. судових витрат.
8. ТОВ "Юпітєр ЛТД" направило АТ КБ "ПриватБанк" вимогу № 1 від 28.02.2023, у якій просило у семиденний строк з моменту отримання вимоги повернути на рахунок ТОВ "Юпітєр ЛТД" лізингові платежі як попередню оплату за отримане ним у майбутньому майно (об`єкт лізингу) на суму 2 789 185,78 грн.
Короткий зміст позовних вимог
9. У квітні 2023 ТОВ "Юпітєр ЛТД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів у розмірі 2 789 185,78 грн.
10. Позивач стверджував, що розірвання договору лізингу призводить до одночасного розірвання договору купівлі-продажу, як складової частини цього договору лізингу, та надає ТОВ "Юпітєр ЛТД" право, на підставі ст.693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на повернення сплачених ним лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкту лізингу, як попередньої оплати.
11. 02.05.2023 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи № 904/4871/22 про банкрутство ТОВ "Юпітєр ЛТД".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
12. 28.08.2023 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області. у справі №904/4871/22 (904/2141/23) позов задоволено повністю. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Юпітєр ЛТД" 2 789 185,78 грн сплаченої вартості об`єкту лізингу та судових витрат по сплаті судового збору у сумі 41 837,79 грн.
13. Суд дійшов висновку, що за умовами укладеного між сторонами договору фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Ю16051ЛИ не передбачено, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу або мати інше призначення, у тому числі вважатися відповідальністю за порушення умов договору лізингу.
14. Крім того, суд вказав, що чинне на момент розірвання договору законодавство України не містило заборони щодо повернення лізингоодержувачу лізингових платежів, зокрема і тієї їх частини, яка стосувалась плати за відшкодування вартості предмету лізингу. Відповідні зміни до Закону України "Про фінансовий лізинг" внесені до статті 17 цього Закону Законом України від 14.12.2021 № 1953-IX. Цими змінами передбачено, що лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати розірвання договору, не підлягають поверненню лізингоодержувачу.
15. Господарський суд дійшов висновку, що положення частини другої статті 693 ЦК України містять імперативну норму щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі непередання у його власність товару. Договір лізингу, укладений між сторонами, не містить положень, які б надавали право лізингодавцю не повертати лізингоодержувачу саме ті кошти, які сплачені у якості відшкодування вартості об`єкту лізингу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
16. 05.02.2024 постановою Центрального апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2023 у справі № 904/4871/22 (904/2141/23) - залишено без змін.
17. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду про застосування до спірних правовідносин положення частини другої статті 693 ЦК України, як імперативної норми щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі непередання у його власність товару, а також щодо відсутності у договорі лізингу, укладеного між сторонами, положень, які б надавали право лізингодавцю не повертати лізингоодержувачу саме ті кошти, які сплачені у якості відшкодування вартості об`єкту лізингу.
18. Також, апеляційним господарським судом відхилив посилання Банку на положення п. 6.2.4 договору та вказав, що вони регулюють загальні підстави неповернення лізингодавцем отриманих від лізингоодержувача лізингових платежів (або зобов`язання сплатити лізингові платежі), та не враховують встановлених судом фактичних обставин справи з урахуванням положень ч. 2 ст. 693 ЦК України, коли предмет лізингу вилучений у лізингоодержувача та переданий лізингодавцю, що виключає обов`язок зі сплати лізингових платежів у рахунок вартості майна за розірваним договором фінансового лізингу.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19. 04.03.2024 АТ КБ "ПриватБанк" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2023 у справі № 904/4871/22 (904/2141/23); ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Юпітєр ЛТД" у задоволенні позову до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів у повному обсязі.
20. Підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 904/4871/22 (904/2141/23) АТ КБ "ПриватБанк" вказує пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та доводить, що обставини, що виникли між сторонами унеможливлюються застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України та судами не було застосовано висновки Верховного Суду щодо умов застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22, від 14.12.2021 у справі № 910/18796/19.
21. На думку скаржника, судами не було враховано, що ТОВ "Юпітер ЛТД" не здійснило попередню оплату товару відповідно до положень частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України та не набуло права діяти альтернативно відповідно до диспозиції частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України. При цьому, Банк вказує, що умовами Договору фінансового лізингу (пункт 6.2.4) передбачені дії, що вчиняються сторонами у випадку його розірвання, а саме лізингоодержувач зобов`язується сплатити лізингові платежі на дату розірвання - і це вказує на те, що не може одночасно існувати обов`язок у Боржника сплатити лізингові платежі, а у Банку - обов`язок повернути ці ж самі лізингові платежі Боржнику.
22. За доводом Банку положення пункту 6.2.4 Договору вказує на те, що сторонами погоджено юридичні наслідки розірвання правочину на вимогу лізингодавця та визначено обов`язок лізингоодержувача сплатити лізингові платежі на дату розірвання договору. Умови Договору лізингу не передбачають зобов`язання Банку повернути раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі (суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу), в разі розірвання (припинення) договору.
23. Банк доводить, що за умови невиконання зобов`язань із повної попередньої оплати (як встановлено договором) та відсутності зі сторони Банку факту порушення своїх зобов`язань з передачі у власність предмету лізингу, лізингоодержувач не набув права вимагати від Банку на свій вибір вимагати передання оплаченого товару від продавця чи вимагати повернення суми попередньої оплати. Зазначене, на думку Банку, унеможливлює застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.
24. Скаржник також вказує, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, АТ КБ "ПриватБанк" долучало Науково-правовий висновок щодо наслідків розірвання договору фінансового лізингу в односторонньому порядку лізингодавцем, підготовлений Хоменко Михайлом Михайловичем - кандидатом юридичних наук, доцентом кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Б. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
25. 06.05.2024 ОСОБА_1 подано до Верховного суду відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа просить залишити без змін оскаржувані судові рішення, а касаційну скаргу - без задоволення. ОСОБА_1 стверджує, що Банк в касаційній скарзі посилається на нерелевантну судову практику, натомість просить врахувати висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 925/322/23(925/875/23), обставини в якій, на думку заявниці, є ідентичними. Третя особа наголошує, що при наявності імперативної норми щодо наслідків розірвання договору купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу, а саме ч. 2 ст. 693 ЦК України, будь-які обмеження прав покупця (лізингоодержувача), порівняно з правами за ч. 2 ст. 692 ЦК України про які сторони домовилися у договорі лізингу застосовуватися не можуть. Третя особа вважає законними та обґрунтованим застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 693 ЦК України.
26. У додаткових поясненнях від 06.05.2024 третя особа посилається на обставини, встановлені рішенням Господарського суд Дніпропетровської області від 26.03.2019 у справі № 904/5353/18 щодо сплати лізингоодержувачем лізингових платежів.
27. У додаткових поясненнях від 15.05.2024 Банк посилається на п. 6.2.4 договору лізингу постанови Верховного Суду від 19.09.2023 у справі № 905/1065/22,від 01.02.2024 у справі № 913/175/23 де Суд вказує на принцип обов`язковості умов договору у відносинах лізингу.
28. У поясненнях від 17.06.2024 Банк наголошує на необхідності дослідження умов договору лізингу.
Розгляд клопотань
29. 15.05.2024 Банком подано клопотання про передачу справи № 904/4871/22 (904/2141/23) на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
30. Банк стверджує про існування протилежних підходів Верховного Суду щодо долі лізингових платежів у формі викупної вартості майна у разі розірвання договору фінансового лізингу, у зв`язку з чим, на думку заявника, необхідним є формування єдиної правозастосовчої практики шляхом конкретизації висновку щодо застосування частини 2 статті 693 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20.
31. 17.06.2024 ОСОБА_1 подано додаткові пояснення, в яких вказано про відсутність суперечливої практики між практикою Верховного Суду у постанові від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20 та практикою Великої палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.06.2021 у справі № 15.06.2021, що давало б підстави для передачі цієї справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.
32. Відповідно до ч. 1 ст. 303 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
33. Касаційний суд, з урахуванням відповідного обґрунтування поданого клопотання, зважаючи на обставини справи та відповідні критерії, за наявності яких можлива передача справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, приймає рішення про наявність/відсутність підстав для задоволення клопотання про передачу справи на палату, об`єднану палату або Велику Палату Верховного Суду.
34. Дослідивши наведені Банком аргументи, суд зауважує, що у клопотанні про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду не наведено вагомих, вмотивованих, обґрунтованих та достатніх аргументів, які б свідчили про необхідність відступу від правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20.
35. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення клопотання Банку про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
36. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
37. Так судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.2016 між позивачем (лізингооджержувач) та Банком було укладено договір фінансового лізингу, за умовами якого Банк передав лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач прийняв майно в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів - у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.
38. В подальшому, 15.06.2017 Банк в односторонньому порядку розірвав договір лізингу та ТОВ "Юпітєр ЛТД" повернуло відповідачу об`єкт лізингу.
39. Судами встановлено, що за час дії договору лізингу ТОВ "Юпітєр ЛТД сплатив Банку за договором, окрім плати відсоткової винагороди за користування майном, також лізингові платежі як сплату частини вартості об`єкту лізингу, на загальну суму 2 789 185,78 грн.