ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/2404/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т.Є. - головуючої, Булгакової І.В., Колос І.Б.,
за участі:
секретаря судового засідання - Іщука В.В.,
представників:
позивача заступника керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств - прокурора Офісу Генерального прокурора Гриненко А.Є.,
відповідача ОСОБА_1 - Врони А.В.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Селянського фермерського господарства "Вікторія-В" - Врони А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 (колегія суддів - Ярош А.І.(головуючий), судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)
та на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 (суддя - Петренко Н.Д.),
у справі за позовом заступника керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств
до ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Селянське фермерське господарство "Вікторія-В",
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
УСТАНОВИВ:
У червні 2023 року заступник керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - Укрдержфонд) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1, у якому просив у рахунок погашення заборгованості Селянського (фермерського) господарства (СФГ, господарство) "Вікторія-В" перед Укрдержфондом за договором № 35 від 25.09.2008 про надання 150 000,00 грн фінансової підтримки (допомоги) СФГ, звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарською будівлею в АДРЕСА_1, загальною площею 351,6 кв.м, в тому числі житловою площею 58,3 кв.м, розташованих на земельній ділянці розміром 4000 кв.м (по фактичному використанню), шляхом його реалізації на прилюдних торгах у порядку, передбаченому Законом України (далі - ЗУ) "Про виконавче провадження".
13.09.2023 Господарський суд Одеської області протокольною ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - СФГ "Вікторія-В".
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2023, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024, позовні вимоги прокурора задоволено.
Постановлено в рахунок погашення заборгованості СФГ "Вікторія-В" перед Укрдержфондом за договором № 35 від 25.09.2008 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у сумі 150 000,00 грн звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарською будівлею, який знаходиться в АДРЕСА_1, що складається з одного двоповерхового кам`яного будинку, позначеного в схематичному плані під літ.А-2, загальною площею 351,6 кв.м, в тому числі житловою площею 58,3 кв.м, та господарської будівлі: сарай, позначеного в схематичному плані під літ. Б, розташованих на земельній ділянці розміром 4000 кв.м (по фактичному використанню), шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому ЗУ "Про виконавче провадження".
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури 2 684,00 грн судового збору.
Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин частину четверту статті 267 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, статтю 50 Бюджетного кодексу (далі - БК) України та порушено вимоги законодавства щодо належного і завчасного повідомлення про дату, час і місце судового засідання без урахування висновків Верховного Суду. Зокрема, не враховано правового висновку, викладеного у постанові від 18.08.2021 у справі № 201/15310/16, відповідно до якого пропуск строку для звернення до суду з указаним позовом є підставою для відмови у задоволенні таких позовних вимог. Крім того, судами не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, відповідно до якої факт неналежного повідомлення відповідача у справі, який не брав участі в такому судовому розгляді, є підставою для застосування позовної давності до спірних правовідносин навіть за відсутності поданої заяви про застосування позовної давності у суді першої інстанції. Скаржник зазначає, що судами також не враховано: висновки, викладені у окремій ухвалі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 761/15565/16; висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18; постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18.
Підставою для касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень ОСОБА_1 зазначає також пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, обґрунтовуючи доводи тим, що судами не взято до уваги висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 802/1873/17-а та від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16, щодо недослідження судами першої та апеляційної інстанцій доказів, які мають важливе значення для вирішення спору та призвело до істотного порушення прав заявника й ухвалення судових рішень з порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2024 відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 04.06.2024.
18.06.2024 до Верховного Суду від керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області надійшов відзив на касаційну скаргу, який надісланий позивачем засобами поштового зв`язку 10.06.2024, та заява про поновлення строку на подачу відзиву на касаційну скаргу у зв`язку з неотриманням ним станом на 04.06.2024 ухвали про відкриття касаційного провадження.
Ухвалу Верховного Суду від 20.05.2024 було доставлено в Електронний кабінет заступника керівника Березівської окружної прокуратури 20.05.2024, що підтверджується Довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду, сформованою 18.06.2024 засобами автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС".
За частиною другою статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У статті 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Ураховуючи, що відзив керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області на касаційну скаргу відповідача подано до Верховного Суду після спливу строку, встановленого судом на його подачу, Суд залишив вказаний відзив без розгляду відповідно до положень статті 118 ГПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.09.2008 між Укрдержфондом та СФГ "Вікторія-В" укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 35 (далі Договір) (а.с. 15-18, т. 1).
Відповідно до пункту 1 Договору Укрдержфонд зобов`язувався надати фінансову підтримку на поворотній основі СФГ "Вікторія-В" в сумі 150 000,00 грн, а господарство зобов`язувалось використати її за цільовим призначенням та повернути вказану суму у встановлений договором строк.
Сторони відповідно до пункту 3.4.2 Договору погодили графік повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) з кінцевим терміном повернення заборгованості до 01.09.2013.
Положенням підпункту 4.1 пункту 4 передбачено, що договір про надання фінансової підтримки (допомоги) набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення фермерським господарством заборгованості (фінансової підтримки, пені).
За відомостями з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.09.2023 СФГ "Вікторія-В" не припинене, керівником та засновником є ОСОБА_1 .
З метою забезпечення виконання зобов`язань, передбачених Договором 26.09.2008, між ОСОБА_1 та Укрдержфондом укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Іванівського нотаріального округу Одеської області Дучко В.М., зареєстрований в реєстрі за № 3081, предметом якого є майно зазначене у пункті 1.2 Договору, заставна вартість якого становить 362 216,00 грн.
Відповідно до пункту 6.2 іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду у встановленому чинним законодавством України та іпотечним договором порядку.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі № 916/3457/20 позов задоволено. Стягнуто з СФГ "Вікторія-В" на користь Укрдержфонду 150 000,00 грн основного боргу, 251 865,06 грн збитків від інфляції, 9 723,29 грн пені та 6 174,27 грн судового збору. Рішення набрало законної сили 29.04.2021.
У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором у частині повернення коштів та на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі № 916/3457/20 прокурор, керуючись вимогами статті 23 ЗУ "Про прокуратуру", 30.06.2022 направив Укрдержфонду повідомлення № 54-1620вих-22 з вимогою повідомити чи вживались Укрдержфондом заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та повідомив про намір подання позовної заяви з метою захисту інтересів держави в особі Укрдержфонду про звернення стягнення на предмет застави (а.с. 33, т. 1).
Ширяївський відділ державної виконавчої служби (далі - ДВС) у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 31.03.2023 повідомив, що у відділі з 10.02.2022 знаходиться наказ № 916/3457/20 /АСВП 68593559/, на виконання якого державним виконавцем вживаються заходи, передбачені ЗУ "Про виконавче провадження", з метою повного, своєчасного виконання даного виконавчого документу.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора, місцевий господарський суд виходив з доведеності прокурором наявності правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки та встановленого факту невиконання СФГ "Вікторія-В" прийнятих на себе за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству зобов`язань.
Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що СФГ "Вікторія-В" не виконано зобов`язання щодо повернення до бюджету грошових коштів за іпотечним договором, доказів виконання господарством рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі № 916/3457/20 не надано та вказана обставина не заперечується відповідачем. Доводи ОСОБА_1 стосовно пропуску строку позовної давності суд відхилив, посилаючись на відсутність клопотання про сплив строку позовної давності до винесення рішення судом першої інстанції.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 201/15310/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, окремій ухвалі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 761/15565/16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18.
За змістом пункту 1 підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Таким чином, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, у якій Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
У наданій скаржником для порівняння постанові у справі № 201/15310/16 Касаційний цивільний суд виснував, що необхідно розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням і вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки "піддається впливу" позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність і всі правила щодо початку її перебігу, зупинення, переривання, наслідків спливу тощо. За змістом частини першої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності пов`язане з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування іпотеки. Переривання позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов`язком, у тому числі забезпечувальним. Тому вчинення позичальником дій, що підтверджують визнання ним боргу за основним зобов`язанням, не перериває позовну давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вимога про стягнення боргу за основним зобов`язанням (основна) і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки (додаткова) є різними. Застосування до додаткової вимоги наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою закон не передбачає.
У постанові Верховного Суду, винесеній у справі № 200/11343/14-ц, Велика Палата дійшла висновку, що неповідомлення належним чином відповідача про час і місце розгляду справи, який не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
У наданій скаржником для порівняння справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у суді у порядку, передбаченому статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру".
У справах № 806/1000/17, № 924/1237/17, № 906/240/18, № 910/18770/17, № 910/4345/18, № 912/2385/18 Верховний Суд вирішував питання щодо права прокурора на звернення до суду з позовом, зокрема, прокурор, звертаючись до суду в порядку, передбаченому статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру", повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Перевіривши у межах доводів та вимог касаційної скарги наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, про що зазначено у поданій касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оспорює підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Укрдержфонду у суді та вказує про застосування у спірних правовідносинах строку позовної давності до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, правовідносини у наданих для порівняння постановах Верховного Суду, та у справі, яка розглядається, є подібними.
Щодо права прокурора на звернення до суду
Вирішуючи питання про відсутність/наявність повноважень прокурора на представництво інтересів держави в особі Укрдержфонду у суді, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.