ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/4685/20 (910/19880/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Сіті Сервіс"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024
у справі
за позовом ліквідатора ТОВ "Квартал Трейдінг" Данілова Артема Івановича
до 1) ОСОБА_1, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Сіті Сервіс",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна,
про визнання недійсним правочину та скасування рішення про реєстрацію права власності
в межах справи № 910/4685/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Трейдінг"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Трейдінг".
2. 27.12.2023 від ліквідатора ТОВ "Квартал Трейдінг" Данілов А.І. надійшла позовна заява до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Сіті Сервіс" (про визнання недійсним правочину та скасування рішення про реєстрацію права власності, в якій він просить суд:
- визнати недійсним правочин від 21.06.2023, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "ПАРК СІТІ СЕРВІС", про передачу майна в якості внеску до статутного капіталу;
- визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності державного реєстратора Гатненської сільської ради Київської області Корнієнка Андрія Валерійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
3. Одночасно з поданням позову ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Данілов А.І. звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову, в якому просить суд вжити заходів забезпечення позову та накласти арешт (заборону відчуження) на майно, власником якого наразі є Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРК СІТІ СЕРВІС".
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 у справі №910/4685/20(910/19880/23), яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024, клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк Сіті Сервіс.
4.1. Судові рішення мотивовано тим, що - захід забезпечення позову, який просить вжити арбітражний керуючий, є співмірним та адекватним заходом забезпечення вимог кредиторів, оскільки боржник-банкрут - ТОВ "Квартал-Трейдінг" немає активів у складі ліквідаційної маси, які можна було б використати для задоволення вимог кредиторів. Єдиним можливим джерелом погашення таких вимог є майно відповідачів, на яких покладено судом субсидіарну відповідальності у зв`язку з доведенням ТОВ "Квартал-Трейдінг" до банкрутства.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
5. ТОВ "Парк Сіті Сервіс" (Далі-скаржник) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі №910/4685/20 (910/19880/23), в якій просило вказані судові рішення скасувати, а у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.
6. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник у касаційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14, від 28.12.2021 у справі №911/1101/21, від 02.10.2018 у справі №910/18036/ 17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та постанові Великої Палати ВС від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
-Скаржник вказує, що суд першої та апеляційної інстанції не дослідив повністю та об`єктивно докази у справі та не надав оцінку обставинам справи.
-Скаржник зазначає, що у матеріалах справи відсутні, позивачем не надано, а судом першої інстанції не отримано від позивача додаткових (достатніх) доказів (заяви про отримання судових наказів про примусове виконання, актуальних відомостей щодо розслідування досудового кримінального провадження), що свідчить про невиконання вимог судом першої інстанції частини третьої та четвертої статті 140 ГПК, що відповідно в порушення вказаних вище норм не стало наслідком у використанні судом першої інстанції частини сьомої статті 140 ГПК, адже наявні докази, що покладенні в основу оскаржуваної ухвали надають підстави стверджувати, що позивачем під час подання відповідного клопотання не дотримано вимог пунктів 3,6,7, частини першої статті 139 ГПК.
- ТОВ "Парк Сіті Сервіс" також посилається на необґрунтованість відмови судом апеляційної інстанції у відводі судді та порушення, у зв`язку з цим статей 35, 38, 40 ГПК України. Вказує, що з матеріалів вбачається, що 13.02.2024, 14.02.2024 під час вирішення питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Парк Сіті Сервіс" у справі № 910/4685/20(910/19880/23) на ухвалу від 28.12.2023 суддя Отрюх Б.В. не приймав участі та перебував у відпустці, відповідно у останнього не виникало право підписувати ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 13.02.2024, крім того, судом апеляційної інстанції не було повторно подано на автоматичний розподіл між суддями апеляційної скарги ТОВ "Парк Сіті Сервіс" на заміну судді, що перебував у відпустці, що свідчить про упередженість в розгляді цієї справи.
7. Відзиву на касаційну скаргу не подано
Розгляд касаційної скарги Верховним Судом
8. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишенні оскаржуваних судових рішень без змін, виходячи з такого.
9. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
10. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову та постанова, якою залишена вказана ухвала без змін.
11. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
12. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.
13. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
14. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
15. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
16. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
17. Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
18. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі № 902/483/18).