ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 927/885/17 (927/559/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.
за участю представників:
відповідно до протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ди-Версія"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024
та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024
у справі № 927/885/17(927/559/23)
за позовом Акціонерного товариства "Полікомбанк"
до 1) Публічного акціонерного товариства Виробничо - торгова фірма "Сіверянка",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ди-Версія"
3) Приватного підприємства "Футбольний клуб "ЛКТ"
про визнання договорів недійсними
в межах справи №927/885/17
за заявою Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк"
до Публічного акціонерного товариства Виробничо - торгова фірма "Сіверянка"
про відкриття справи про банкрутство, -
ВСТАНОВИВ:
1. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства Виробничо - торгова фірма "Сіверянка", визнано безспірні вимоги Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк" в розмірі 7 515 716,75 грн. заборгованості та 16 000,00 грн. судового збору, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
2. Постановою Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2021, зокрема Публічне акціонерне товариство Виробничо-торгова фірма "Сіверянка" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бандолу О.О.
3. 17 квітня 2023 року, в межах даної справи про банкрутство, до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Полікомбанк" до Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма "Сіверянка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ди-Версія" та Приватного підприємства "Футбольний клуб "ЛКТ" про визнання договорів недійсними (присвоєно єдиний унікальний номер 927/885/17 (927/559/23) якою позивач просив визнати недійсними з моменту укладення:
договір від 04.07.2007 № 63, укладений між Закритим акціонерним товариством Виробничо-торгова фірма "Сіверянка" та Приватним підприємством "Фірма "ЛКТ";
договір відступлення права вимоги боргу від 11.12.2013 № 112, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ди-Версія", Приватним підприємством "Футбольний клуб "ЛКТ" та Публічним акціонерним товариством Виробничо-торгова фірма "Сіверянка".
5. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що оскаржувані правочини є фіктивними правочинами, а сторони цих правочинів діяли з явним умислом, спрямованим на недопущення стягнення заборгованості з ПАТ ВТФ "Сіверянка" в рамках процедури банкрутства. Умисел відповідачів характеризується тим, що вони, підписуючи спірні договори не у ті дати, що в них зазначені, а набагато пізніше, заздалегідь знали про те, що такі правочини не будуть виконані, адже не спрямовані на настання реальних правових наслідків, що звітність відповідача-1 з 2014 року або не велась, або була знищена для приховування обставин виведення майна банкрута.
5. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.07.2023 позов Акціонерного товариства "Полікомбанк" до Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма "Сіверянка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ди-Версія" та Приватного підприємства "Футбольний клуб "ЛКТ" про визнання договорів недійсними залишено без задоволення.
Короткий зміст оскаржуваних постанови та ухвали суду апеляційної інстанції
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.07.2023 у справі № 927/885/17(927/559/23) скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову; визнано недійсними з моменту укладення договір від 04.07.2007 № 63, укладений між Закритим акціонерним товариством Виробничо-торгова фірма "Сіверянка" та Приватним підприємством "Фірма "ЛКТ" та договір відступлення права вимоги боргу від 11.12.2013 № 112, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ди-Версія", Приватним підприємством "Футбольний клуб "ЛКТ" та Публічним акціонерним товариством Виробничо-торгова фірма "Сіверянка".
7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що договори № 63 і №112 є фраудаторними, фіктивними правочинами, а сторони цих правочинів діяли з явним умислом, спрямованим на недопущення стягнення заборгованості з Відповідача-1 у рамках процедури банкрутства. Умисел відповідачів характеризується тим, що вони заздалегідь знали про те, що такі правочини не будуть виконані, отже вони не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Натомість судом, в порушення ст.86 ГПК України, оцінка зазначеним обставинам надана не була, а замість цього було неправильно застосовано ч.4 ст.75 ГПК України, що призвело до винесення незаконного і необґрунтованого рішення.
8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Ди-Версія" про ухвалення додаткового рішення про стягнення з АТ "Полікомбанк" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 62 500 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
9. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ди-Версія" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №927/885/17(927/559/23), а рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.07.2023 залишити в силі; скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі №927/885/17(927/559/23) та ухвалити нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення у цій справі задовольнити.
10. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:
10.1. При прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції:
- застосовано ст. 42 КУзПБ з неправильним тлумаченням її положень та без врахування висновків Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20;
- застосовано ст. 234 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, але не виключно, у постановах від 10.04.2019 у справі №910/7783/18, від 21.09.2023 у справі №462/1041/22-ц, від 20.06.2023 у справі №910/5529/19;
- порушено ч. 1 ст. 74 та ч. 4 ст. 75 ГПК України та не враховано висновки щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, від 26.11.2019 у справі №902/201/19, від 15.10.2019 у справі №908/1090/18, від 17.08.2023 у справі № 925/1341/21, від 30.01.2024 у справі № 924/159/14, від 05.09.2023 у справі №910/11761/21, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 19.12.2019 у справі №520/11429/17, від 25.04.2023 у справі № 904/9212/21, від 19.12.2019 у справі №916/1041/17, від 15.03.2023 у справі №918/459/21;
- не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі №802/1428/17-а, від 11.05.2022 у справі №640/15567/19, від 06.07.2021 у справі №826/28054/15, в яких Верховний Суд зазначив, що законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.
10.2. Крім того, скаржник вказує, що підставами для скасування ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі №927/885/17(927/559/23) є порушення судом ч. 2 ст. 126, ч. 4 ст. 129 ГПК України.
10.3. Зазначає, що оскільки за приписами ГПК України, суд ухвалює рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката щодо сторони у справі, на користь якої винесено рішення, то зважаючи на те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №927/885/17 (№925/559/23) є незаконною та необґрунтованою, а відтак вона підлягає скасуванню касаційним судом, а тому ухвала Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі №927/885/17 (№925/559/23) також підлягає скасуванню.
10.4. При цьому, вказує, що при задоволенні касаційної скарги ТОВ "Ди-Версія" Верховний Суд повинен прийняти додаткову постанову, якою стягнути з позивача на користь ТОВ "ДИ-ВЕРСІЯ" витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 62 500,00 грн.
Відзиви
11. Від АТ "Полікомбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому наводяться заперечення проти її задоволення та вказується про необхідність судові витрати покласти на Скаржника.
Інші заяви та клопотання
12. Від ТОВ "ДИ-ВЕРСІЯ" надійшла заява про відвід.
13. Від ТОВ "ДИ-ВЕРСІЯ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розгляд касаційної скарги Верховним Судом
14. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.
15. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Щодо оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 колегія суддів зазначає наступне
16. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:
Із позовної заяви Полікомбанку вбачається, що предметом позову є вимоги про визнання недійсними:
- договору № 63 від 04.07.2007 на постачання тканини (надалі у тексті - Договір №63), укладеного між Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Сіверянка" (змінило організаційно-правову форму на ПАТ "ВТФ "Сіверянка") в особі президента Лавренюка Д.О. та Приватним підприємством "Фірма "ЛКТ" (змінило назву на "Футбольний клуб "ЛКТ") в особі директора ОСОБА_2.;
- договору відступлення права вимоги боргу № 112 від 11.12.2013 (надалі у тексті - Договір № 112), укладеного між ПП "ФК "ЛКТ" в особі директора ОСОБА_1., ТОВ "Ди-Версія" в особі директора Курочки Д.В., ПАТ "ВТФ "Сіверянка" в особі Голови правління Лавренюка Д.О.
В якості підстав Полікомбанк посилався на ч.1-3 та 5 ст.203, ч.1 ст.215 та 234 Цивільного кодексу України (надалі у тексті - ЦК України), оскільки укладені Договори № 63 і № 112 не мали на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину, штучно створили кредиторські вимоги ТОВ "Ди-Версія" до Відповідача-1 (які нібито виникли у 2007 році) у сумі, що значно перевищує суму сукупних вимог інших кредиторів, та пред`явили їх до суду з метою вступу у справу про банкрутство та перешкоджанню іншим кредиторам, зокрема, Позивачу, у задоволенні їхніх вимог у процедурі банкрутства.
В обґрунтування предмету і підстав позову Банк, зокрема, вказав на певні недоліки Договорів № 63 і № 112, в тому числі підписання вказаних договорів та інших документів не в ту дату, про яку зазначається в самому документі, укладання Договору № 63 керівником Відповідача-1 з перевищенням повноважень, відсутність жодних дій Відповідача-2 та Відповідача-3 щодо стягнення з Відповідача-1 заборгованості за Договорами №63 і № 112, відсутність змін показників активів (вартості сировини) і пасивів (кредиторської заборгованості) у фінансовій звітності Відповідача-1 у зв`язку із укладанням Договору № 63, тощо. У сукупності вказані обставини, на переконання Позивача, свідчать про фраудаторність оспорюваних договорів.
Як зазначено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 року у справі № 927/885/17 із посиланням на пояснення ОСОБА_2 : "…первісний кредитор ПП "Футбольний клуб "ЛКТ" та боржник ПАТ ВТФ "Сіверянка" не могли передати ТОВ "Ди-Версія" свої екземпляри договору № 63 від 04.07.2007року, видаткової накладної № 135 від 05 липня 2007р., видаткової накладної № 138 від 09 липня 2007р. та видаткової накладної № 144 від 23 липня 2007р., оскільки вони були виготовлені та підписані в 2007 ропі лише в двох екземплярах, один екземпляр для ПП "Футбольний клуб "ЛКТ", а другий екземпляр для ПАТ ВТФ "Сіверянка". Таким чином, первісні два екземпляри договору № 63 від 04.07.2007 року, видаткової накладної № 135 від 05 липня 2007р., видаткової накладної № 138 від 09 липня 2007р. та видаткової накладної № 144 від 23 липня 2007р. залишились у ПП "Футбольний клуб "ЛКТ" та ПАТ ВТФ "Сіверянка". При цьому, враховуючи, що відступлення права вимоги боргу за договором поставки №63 від 04.07.2007 року в майбутньому буде пов`язано з податковими зобов`язанням, на виконання вимог ч. 1 cm. 517 Цивільного кодексу України та п.п. 2.4.1. договору відступлення права вимоги № 112 від 11.12.2013 року, ПП "Футбольний клуб "ЛКТ" та ПАТ ВТФ "Сіверянка" 11 грудня 2013 року спеціально для нового кредитора ТОВ "Ди-Версія" виготовили третій екземпляр договору № 63 від 04.07.2007 року, видаткової накладної № 135 від 05 липня 2007р., видаткової накладної № 138 від 09 липня 2007р. та видаткової накладної № 144 від 23 липня 2007р., що не суперечить нормам чинного законодавства України.".
У той же час, ОСОБА_2, згідно наявного у матеріалах справи рішення загальних зборів ПП "Фірма "ЛКТ" № 7 від 03.08.2012 року, відчужив свою частку в товаристві шляхом її продажу ОСОБА_1 за ціною у 1 000 грн (крім того, цим же рішенням ПП "Фірма "ЛКТ" перейменована в ПП "Футбольний клуб "ЛКТ"), тобто станом на дату укладання Договору № 112, а саме на 11.12.2013 року, ОСОБА_2 вже не був посадовою особою перейменованого в ПП "Футбольний клуб "ЛКТ" підприємства, а отже і не мав права підпису якихось "третіх" примірників як видаткових накладних, так і "третього" примірника Договору № 63 після 03.08.2012 року.
Як вбачається з матеріалів справи, в ній містяться лише "треті" примірники Договору № 63 та видаткових накладних від 05.07.2007 року № 135, від 09.07.2007 року № 138 та від 23.07.2007 року № 144, які начебто складені та підписані 11.12.2013 року неуповноваженою особою з боку ПП "Футбольний клуб "ЛКТ". Однак, як оригінали вказаних документів, які складались у липні 2007 року, так і їх належним чином засвідчені копії, ні Господарським судом Чернігівської області, ні Північним апеляційним господарським судом під час розгляду справи № 927/885/17, а також під час розгляду цієї справи не досліджувались, оскільки такі документи взагалі відсутні в матеріалах справи.
В даному випадку Договір № 63, датований 04.07.2007р., який був поданий ТОВ "Ди-Версія" та долучений до матеріалів справи № 927/885/17 як оригінал такого договору, прийнятий судом як доказ виникнення договірних господарських зобов`язань між Боржником та ПП "Фірма "ЛКТ". А видаткові накладні № 135, № 138 та №144 датовані липнем 2007 року, подані ТОВ "Ди-Версія" як оригінали, прийняті судом як належні та достовірні первинні документи на підтвердження факту відвантаження та виникнення у ЗАТ ВТФ "Сіверянка" грошових зобов`язань в сумі 22 999 080,00 грн. Проте, висновком судово-технічної експертизи документів від 15.07.2020 № 9703/9704/19-34/18525-18596/20-34, який міститься в матеріалах справи № 927/885/17 (ст. 71 - 141 т. 7 справи № 927/885/17) і який досліджувався судом під час розгляду цієї справи, було встановлено, що вказаний договір та видаткові накладні насправді підписані представниками постачальника та покупця не у вказані в них дати, а пізніше січня 2013 року. І подальшими письмовими поясненнями представника ТОВ "Ди-Версія" факт складання вказаних документів після січня 2013 року не заперечувався.
17. З наведеного у постанові суду апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що наявні в матеріалах справи договір № 63 від 04.07.2007р. та видаткові накладні: № 135 від 05.07.2007р., № 138 від 09.07.2007р., №144 від 23.07.2007р., - не є ні оригіналами, ні завіреними належним чином копіями, а підпадають під ознаки підробних документів.
18. Також в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції вказано, що на користь твердження Позивача щодо безтоварності зазначених операцій і фіктивності Договору свідчать обставини, яким ні в оскаржуваному рішенні, ні в ухвалі Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2017 року у справі №927/885/17, ні у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 року, не була надана оцінка судами, а саме:
- неточні характеристики товару, що постачався, - у Договорі № 63 не зазначена ширина погонного метру костюмної тканини, що поставлявся. Як сам зазначив колишній директор Відповідача-3 (і теперішній директор Відповідача-2, який представляв інтереси останнього під час розгляду справи) ОСОБА_2 ціна за 1 м.п. тканини залежить від ширини рулону (від 1 до 6 метрів);
- відсутність у договорі адреси складу Замовника (Відповідача-1), на яку Відповідач-3 відповідно до п.4.1 Договору № 63, мав поставити товар (будівля за адресою Відповідача-1 у реквізитах Договору № 63: м.Чернігів, вул. Шевченка, 246а, є гуртожитком, тобто житловою будівлею, а не складським приміщенням);
- невірно вказане місцезнаходження (юридична адреса) Відповідача-1 у Договорах №63 і № 112, видаткових накладних. Місцезнаходженням Відповідача-1 у відповідності до відомостей із Статуту та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на дати, зазначені в спірних договорах, є м. Чернігів, вул. Малиновського, 36. Крім того, гуртожиток Відповідача-1 за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 246а, згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстрований лише 20.07.2007 року (це також встановлено судом в ухвалі у цій справі від 28.07.2022 року), тобто через 16 днів після укладання Договору № 63, а отже не міг бути на той момент ні адресою виконавчого органу Відповідача-1, ні його складом. Також слід зазначити, що лише після відкриття провадження у справі про банкрутство Відповідачем було змінене своє місцезнаходження, а це також свідчить про те, що Договори № 63 і № 112 складались у 2017 році (такі висновки не суперечать висновкам судово-технічної експертизи, в яких, зокрема, зазначено, що підпис у Договорі №63 Лавренюка Д.О. виконаний пізніше січня 2013 року, тобто міг бути виконаний і в 2014 році, і в 2017 році, як зазначає і апелянт в апеляційній скарзі);