Постанова суду № 910/9577/21 від 11.06.2024 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження пам`яткою архітектури та містобудування, історії шляхом...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9577/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Бабака Р. А. (адвокат),

третьої особи - не з`явилися,

прокуратури - Сельської О. З. (за посвідченням),

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 (суддя Васильченко Т. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 (головуючий - Тищенко О. В., судді Гончаров С. А., Станік С. Р.) у справі

за позовом заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до: 1) Міністерства енергетики України,

2) Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Запорізької обласної державної адміністрації,

про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження пам`яткою архітектури та містобудування, історії шляхом визнання незаконним та скасування наказу в частині припинення права власності та зобов`язання повернути об`єкт нерухомості.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У червні 2021 року заступник керівника Запорізької обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, Фонд, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики України (далі - Міненерго України, Міністерство, відповідач-1) і Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго", Товариство, відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Запорізька ОДА, третя особа), про:

1) усунення перешкод власнику - ФДМУ в користуванні та розпорядженні пам`яткою архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції", що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73 (літ. "А-2", інвентарні номери 1.70010 та 1.20053, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 2004800123101 та 2004935623101 відповідно) (далі - спірна пам`ятка, спірне майно, спірні об`єкти нерухомості), шляхом визнання незаконним та скасування пункту 1 наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 03.07.1995 № 115 "Про створення державної акціонерної енергопостачальної компанії "Запоріжжяобленерго"" (далі - оспорюваний наказ, наказ № 115), яким затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Виробничого об`єднання "Дніпроенерго" у частині невключення до пункту 14 акта пам`ятки архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції", яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73, як об`єкта, що підлягає виключенню з вартості цілісного майнового комплексу;

2) припинення права приватної власності ПАТ "Запоріжжяобленерго" на пам`ятку архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції" - об`єкт нерухомого майна: будівля майстерні інв. № 1.20053 - приміщення № 1 під літ. "А-2" загальною площею 503,8 м2, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2004935623101);

3) припинення права приватної власності ПАТ "Запоріжжяобленерго" на пам`ятку архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції" - об`єкт нерухомого майна: будівля контролерів інв. № 1.70010 - приміщення № 2 під літ. "А-2" загальною площею 648 м2, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2004800123101);

4) зобов`язання Товариства повернути спірну пам`ятку державі в особі ФДМУ.

Позовна заява обґрунтовується посиланням на положення статей 178, 391, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 17 Закону УРСР від 13.07.1978 № 3600-IX "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", Закону України від 08.06.2000 № 1805-III "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон України "Про охорону культурної спадщини", Закону України від 04.03.1992 № 2163-XII "Про приватизацію майна державних підприємств" у редакції, чинній з 30.03.1995 (далі - Закон України № 2163-XII), а також тим, що всі пам`ятки культурної спадщини, які становлять національну, культурну та історичну цінність, не підлягають приватизації, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до об`єктів, обмежених в обороті та вилучених з обороту.

На думку прокурора, з 1992 року та на час прийняття оспорюваного наказу (03.07.1995) законодавчо закріплено заборону на приватизацію об`єкта нерухомості - "Будинок першої теплоелектростанції" як національної, культурної та історичної цінності України, в зв`язку з чим набуття відповідачем-2 права приватної власності на "Будинок першої теплоелектростанції" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73, порушує вимоги частини 2 статті 5 Закону України № 2163-XII, якою встановлено заборону на приватизацію пам`яток історії та культури, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність для всього суспільства.

Крім того, згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 14.04.1987 № 138 "Про додаткове взяття під охорону держави пам`яток архітектури і містобудування" спірні об`єкти нерухомості взято на державний облік як пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення, а в подальшому питання щодо її віднесення до пам`яток республіканського значення позивачем не порушувалося. Спірна пам`ятка продовжує бути зареєстрованою за Товариством, чим порушено права держави в особі ФДМУ як законного володільця на реалізацію усіх правомочностей власника. Відповідне порушення триває, позов є негаторним, а тому може бути заявлений впродовж всього часу триваючого порушення прав законного володільця.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 (суддя Шкурдова Л. М.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 (головуючий - Яковлєв М. Л., судді Куксов В. В., Чорногуз М. Г.), позов задоволено повністю з тих підстав, що: 1) всі пам`ятки культурної спадщини становлять національну культурну та історичну цінність, і з 1992 року (часу прийняття Закону України № 2163-XII) не підлягають приватизації, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тому спірна пам`ятка не може перебувати у приватній власності, а власником такого майна може бути лише держава або територіальна громада; 2) з метою поновлення в повному обсязі прав держави на спірні об`єкти нерухомості при одночасному визнанні незаконним в частині пункту 1 наказу № 115, одночасному припиненню підлягає право приватної власності ПАТ "Запоріжжяобленерго" на них.

Відхиляючи заяву відповідача-2 про застосування наслідків спливу позовної давності, суди зазначили про те, що вказаний позов є негаторним, тобто спрямованим на захист прав законного володільця спірної пам`ятки щодо користування і розпорядження нею та може бути заявлений впродовж всього часу тривання відповідного порушення.

3. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2022 (головуючий - Волковицька Н. О., судді Могил С. К., Случ О. В.) касаційну скаргу ПАТ "Запоріжжяобленерго" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі № 910/9577/21 скасовано з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Постанова Верховного Суду мотивована передчасністю висновку судів попередніх інстанцій про задоволення позову з огляду на їх помилкові посилання лише на положення частини 2 статті 5 Закону України № 2163-XII стосовно того, що спірні об`єкти нерухомості на час видачі Фондом оспорюваного наказу мали спеціальний правовий титул та за своїми характеристиками належали до об`єктів, виключених з цивільного обороту, із визначенням заборони їх приватизації, оскільки; 1) нормами чинного на той час законодавства про приватизацію було встановлено заборону на приватизацію національних культурних та історичних цінностей України, однак положення абзацу 7 частини 2 статті 5 Закону України № 2163-XII не містили чіткого визначення поняття "національні культурні та історичні цінності України" з конкретизацію переліку таких об`єктів, тому при визначенні об`єктів, приватизацію яких заборонено відповідно до зазначеного Закону, слід керуватися також частиною 3 статті 5 Закону України № 2163-XII, відповідно до якої перелік об`єктів (груп об`єктів), що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України; 2) згідно з пунктом 8 Додатку № 1 до Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-92, яким було затверджено Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, включено до цього Переліку об`єкти культури, мистецтва, архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки тощо загальнонаціонального значення, тоді як починаючи з 1987 року і на час видачі оспорюваного наказу (03.07.1995) "Будинок першої теплоелектростанції" мав статус пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення, тобто не мав статусу об`єкта загальнонаціонального значення, а тому на той час жодних обмежень щодо приватизації спірних об`єктів нерухомості не існувало.

Крім того, судами не було встановлено як підстав, які фактично стали підґрунтям для реєстрації права власності Товариства на спірне майно, так і обставин корпоратизації відповідача-2 та правових наслідків передання майна ПАТ "Запоріжжяобленерго" в результаті корпоратизації.

Водночас в аспекті розмежування віндикаційного та негаторного позовів, що висвітлювалося в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, суд касаційної інстанції звернув увагу на необхідність дослідження судами попередніх інстанцій в цій справі обставин щодо наявності або відсутності володіння ФДМУ спірним майном з огляду на визначену процесуальним законом компетенцію та виходячи з предмета та підстав позову.

5. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

6. Зазначені рішення та постанова аргументовані посиланням на норми статті 41 Конституції України, статей 15, 16, 178, 319, 321, 328, 329, 391 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 17 Закону УРСР від 13.07.1978 № 3600-IX "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", статті 21 Закону України "Про власність" (чинного до 19.06.2007), статей 1, 5 Закону України № 2163-XII, положень Закону України від 18.11.1992 № 2796-ХІІ "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети у сфері законодавчого регулювання" (далі - Закон України № 2796-ХІІ), пунктів 1, 8 Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств" в редакції, чинній з 22.01.1994 (далі - Указ № 210/93), пункту 8 Додатку № 1 до Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-92 "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається", статей 74, 76, 79, 86, 269, 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:

1) нормами чинного на той час законодавства про приватизацію було встановлено заборону на приватизацію національних культурних та історичних цінностей України, однак положення абзацу 7 частини 2 статті 5 Закону України № 2163-XII не містили чіткого визначення поняття "національні культурні та історичні цінності України" з конкретизацію переліку таких об`єктів, тому при визначенні об`єктів, приватизацію яких заборонено відповідно до зазначеного Закону, слід керуватися також частиною 3 статті 5 Закону України № 2163-XII, відповідно до якої перелік об`єктів (груп об`єктів), що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України;

2) до Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-92, включено об`єкти культури, мистецтва, архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки тощо загальнонаціонального значення, тоді як починаючи з 1987 року та на час видачі Міністерством оспорюваного наказу (03.07.1995) "Будинок першої теплоелектростанції" мав статус пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення, а не загальнонаціонального значення, як наслідок, на той час жодних обмежень щодо приватизації спірних об`єктів нерухомості не існувало;

3) ключовою відмінністю корпоратизації від приватизації є те, що внаслідок корпоратизацїї майно передається новоствореному товариству у власність, а взамін у держави виникають корпоративні права на таке товариство (акції), зокрема, держава залишає за собою можливість управління діяльністю товариства та отримання дивідендів від його діяльності;

4) оскільки, виходячи зі змісту положень Указу № 210/93, у процесі корпоратизації державне підприємство перетворюється в акціонерне товариство та за наслідками такого перетворення держава набуває корпоративні права взамін майна, переданого до статутного фонду товариства, то право власності на спірну пам`ятку набуто відповідачем-2 шляхом внесення такого майна до статутного фонду Товариства в процесі корпоратизації державного підприємства, тобто відповідно до частини 1 статті 21 чинного на той час Закону України "Про власність" та положень Указу № 210/93, а не шляхом набуття спірного майна в процесі приватизації державного майна відповідно до Закону України № 2163-XII, тому внаслідок набуття ПАТ "Запоріжжяобленерго" права власності на спірне майно не порушувалися вимоги частини 2 статті 5 Закону України № 2163-XII, позаяк спірні правовідносини врегульовано Указом № 210/93. Адже в розумінні частини 1 статті 5 Закону України № 2163-XII "Про приватизацію державного і комунального майна" в цьому випадку об`єктом приватизації є корпоративні права держави - пакет акцій (часток) державної акціонерної компанії, а не нерухоме майно, яке належить ПАТ "Запоріжжяобленерго" (включено до його статутного капіталу);

5) наявними в справі доказами доведено ті обставини, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" в 1995 році набуло право власності та впродовж більш як двадцяти п`яти років відкрито, безперервно та на належних підставах володіє, користується, утримує нерухоме майно, яке держава в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства енергетики та електрифікації України включила до статутного фонду Товариства на відповідних правових підставах. При цьому набуття в 1995 році права власності на спірні об`єкти нерухомості Товариство підтвердило шляхом державної реєстрації відповідного права за ПАТ "Запоріжжяобленерго" 13.04.2006, що є датою проведення первинної державної реєстрації об`єкта нерухомості та про що свідчать витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 13.04.2006 № 10390757 і № 10390883;

6) прокурором і позивачем під час розгляду справи належними засобами доказування не доведено факту набуття ПАТ "Запоріжжяобленерго" права власності на спірну пам`ятку з порушенням вимог частини 2 статті 5 Закону України № 2163-XII, оскільки оспорюваний наказ, на підставі якого відповідачем-2 набуто у власність спірне нерухоме майно, видано на виконання Указу № 210/93 та майно набуто саме в процесі корпоратизації державного підприємства, а не в процесі його приватизації;

7) з 1995 року фактичне володіння та користування спірними об`єктами нерухомості здійснюється відкрито саме ПАТ "Запоріжжяобленерго", що свідчить як про відсутність спірного майна у володінні ФДМУ, так і про відсутність передбачених законом підстав вважати поданий прокурором в інтересах Фонду позов негаторним, отже, прокурором обрано неналежний спосіб захисту прав держави.

При цьому з мотивів необґрунтованості позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій не застосували наслідки спливу позовної давності за відповідною заявою Товариства, викладеною у відзиві на позов.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що: 1) суди не врахували викладених у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 320/4812/15-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі № 925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18, від 01.10.2020 у справах № 924/647/18 і № 912/1672/18, від 18.03.2021 у справі № 924/592/20, від 12.10.2021 у справі № 924/1430/20 висновків щодо застосування положень статей 86, 145 ГК України та статей 1, 15 Закону України № 2163-XII в подібних правовідносинах, а саме про те, що: проведення корпоратизації державного підприємства в акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності на державне майно. Таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; 2) "Будинок першої теплоелектростанції", який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького (Поштова), 73, входить до Переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України від 23.09.2008 № 574-VI (набрав чинності з 17.10.2008), що, на думку скаржника, свідчить про залишення спірної пам`ятки в державній власності незважаючи на її попереднє включення до статутного капіталу Товариства в 1995 році, оскільки вчинені відповідачем вже після прийняття цього Закону дії з державної реєстрації 08.01.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності ПАТ "Запоріжжяобленерго" на спірні об`єкти створюють перешкоди власнику - державі в особі ФДМУ в користуванні та розпорядженні ними.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. ПАТ "Запоріжжяобленерго" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

ФДМУ, Міненерго України та Запорізька ОДА не скористалися правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у справі № 910/9577/21 та призначено розгляд цієї скарги в судовому засіданні на 28.11.2023.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.11.2023 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному справу № 910/9577/21 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Зуєв В. А.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2023 зупинено касаційне провадження у справі № 910/9577/21 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 917/1212/21.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 справу № 910/9577/21 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н. О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2024 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у справі № 910/9577/21 та призначено її до розгляду на 21.05.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2023 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у справі № 910/9577/21 до 11.06.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

11. Згідно з рішенням Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 22.12.1982 № 580 "Про впорядкування Списку пам`ятників місцевого значення" "Будинок першої теплоелектростанції", розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73, взято на державний облік (охоронний номер 1203).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 14.04.1987 № 138 "Про додаткове взяття під охорону держави пам`яток архітектури і містобудування" спірні об`єкти нерухомості взято під охорону держави як пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення, що підтверджується інформацією Запорізької ОДА від 04.02.2021 № 00583/08-46.

12. На підставі Указу № 210/93 з 15.06.1993 розпочався процес корпоратизації державних підприємств - їх перетворення у відкриті акціонерні товариства.

Так, 03.07.1995 Міністерство енергетики та електрифікації України видало наказ № 115 про створення на базі Виробничого енергетичного об`єднання "Дніпроенерго" Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Запоріжжяобленерго" (далі - ДАЕК "Запоріжжяобленерго"), правонаступником якої є ПАТ "Запоріжжяобленерго".

Згідно з пунктами 1, 2 наказу № 115 затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Виробничого енергетичного об`єднання "Дніпроенерго" та засновано ДАЕК "Запоріжжяобленерго" на базі вказаного об`єднання .

Відповідно до акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Виробничого енергетичного об`єднання "Дніпроенерго" вартість цілісного майнового комплексу становить 4 484 000 млн крб.

У пункті 14 акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу визначено вилучену вартість майна на суму 843 453 млн крб, у тому числі державного житлового фонду на суму 843 453 млн крб.

До вказаного акта додано Перелік майна, яке передано в процесі корпоратизації згідно з Указом № 210/93 до статутного фонду ДАЕК "Запоріжжяобленерго" станом на 01.06.1995.

Зокрема, відповідно до (мовою оригіналу) "Перечня имущества, которое передано в процессе корпоратизации согласно Указа Президента Украины № 210/93 от 15.06.1993 г. в уставной фонд Открытого акционерного общества "Запорожьеоблэнерго" по состоянию на 01.06.1995 г." до статутного фонду ДАЕК "Запоріжжяобленерго", правонаступником якої є ПАТ "Запоріжжяобленерго", було передано серед іншого майна, два об`єкти: "Здание контролеров" інв. № 1.70010 № з/п 537 і "Здание мастерской" інв. № 1.20053 № з/п 607.

Таким чином, розмір майна, яке не увійшло до статутного капіталу ДАЕК "Запоріжжяобленерго", сформовано за рахунок об`єктів державного житлового фонду на суму 843 453 млн крб.

Водночас до пункту 14 Переліку об`єктів, які не підлягають приватизації, не внесено пам`ятку архітектури ("Будинок першої теплоелектростанції"), розташовану за адресою: м. Запоріжжя вул. Поштова (Горького), 73, інвентарні номери 1.70010 та 1.20053.

13. Наказом ФДМУ від 31.10.1996 № 24-ДПК прийнято рішення щодо приватизації корпоратизованих об`єктів, зокрема, ДАЕК "Запоріжжяобленерго", яка (приватизація) триває і на теперішній час.

14. Як убачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в розділі "Реєстрація права, здійснена до 01.01.2013" вказаного реєстру містяться відомості про проведення первинної державної реєстрації спірної пам`ятки ще 13.04.2006.

Про дату реєстрації спірного майна саме 13.04.2006 свідчать витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.04.2006 № 10390757 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.04.2006 № 10390883, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також відповідно до витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.04.2006 підставою виникнення права власності є наказ № 115 і Перелік майна станом на 01.06.1995.

15. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р, яким затверджено перелік об`єктів великої приватизації, до об`єктів великої приватизації віднесено також пакет акцій в статутному фонді ПАТ "Запоріжжяобленерго".

Вказаним розпорядженням до повноважень ФДМУ включено обов`язки щодо забезпечення виставлення на продаж об`єктів державної власності, зазначених у переліку.

16. Із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 08.01.2020 за ПАТ "Запоріжжяобленерго" зареєстровано право приватної власності на спірні об`єкти нерухомості, інвентарні номери 1.70010 та 1.20053, реєстраційні номери об`єкта нерухомого майна 2004800123101 та 2004935623101 відповідно.

17. З листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.02.2021 № 1009/6.11.2 убачається, що спірну пам`ятку відповідно до наказу Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 № 58/0/16-10 "Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятку архітектури та містобудування, історії місцевого значення.

18. Листом від 01.03.2021 № 8822/1971-26-21/19.2.1 Міністерство юстиції України повідомило Запорізьку обласну прокуратуру (на її запит) про реєстрацію прав на перелік об`єктів власності за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, 73, та зазначило про те, що підставою для реєстрації права власності за ПАТ "Запоріжжяобленерго" стали документи, які були підставою для попередньої реєстрації на нерухоме майно, тобто державним реєстратором перенесено записи до Державного реєстру прав з архівної складової частини Державного реєстру прав та не здійснювалася державна реєстрація переходу (відчуження) речових прав на нерухоме майно.

Зазначений лист свідчить про первинну реєстрацію права власності на спірне майно саме в 2006 році, яку лише перенесено в новий реєстр у 2020 році.

19. З листа Запорізької ОДА від 19.03.2021 № 02272/08-46 убачається, що "Будинок першої теплоелектростанції" на вул. Горького, 73 у м. Запоріжжі згідно зі схематичним планом технічного паспорта від 06.06.2014 № 49956/81386, виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", позначено літ. "А-2", інвентарні номери 1.70010 та 1.20053.

Позиція Верховного Суду

20. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

21. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про непоширення дії імперативних положень частини 2 статті 5 Закону України № 2163-XII (у редакції, чинній з 30.03.1995) на спірні правовідносини набуття Товариством у 1995 році права власності на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення в процесі корпоратизації державного підприємства, що врегульовані Указом № 210/93, оскільки:

3) виходячи зі змісту положень Указу № 210/93 у процесі корпоратизації державне підприємство перетворюється в акціонерне товариство та за наслідками такого перетворення держава набуває корпоративні права взамін майна, переданого до статутного фонду товариства, в зв`язку з чим право власності на спірну пам`ятку правомірно набуто відповідачем-2 шляхом її внесення до статутного фонду Товариства в процесі корпоратизації державного підприємства, тобто відповідно до частини 1 статті 21 чинного на той час Закону України "Про власність" та положень Указу № 210/93, а не шляхом набуття спірного майна в процесі приватизації державного майна відповідно до Закону України № 2163-XII, тому внаслідок набуття ПАТ "Запоріжжяобленерго" права власності на спірне майно не порушувалися вимоги частини 2 статті 5 Закону України № 2163-XII, позаяк спірні правовідносини врегульовано Указом № 210/93;

4) наявними в справі доказами доведено той факт, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" в 1995 році набуло право власності та впродовж більш як двадцяти п`яти років відкрито, безперервно та на належних підставах володіє, користується, утримує нерухоме майно, яке держава в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства енергетики та електрифікації України включила до статутного фонду Товариства на відповідних правових підставах. При цьому набуття в 1995 році права власності на спірні об`єкти нерухомості Товариство підтвердило шляхом державної реєстрації відповідного права за ПАТ "Запоріжжяобленерго" 13.04.2006, що є датою проведення первинної державної реєстрації спірного майна та про що свідчать витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 13.04.2006 № 10390757 і № 10390883;

5) прокурором і позивачем під час розгляду справи належними та допустимими доказами не доведено факту набуття ПАТ "Запоріжжяобленерго" права власності на спірну пам`ятку з порушенням вимог частини 2 статті 5 Закону України № 2163-XII, оскільки оспорюваний наказ, на підставі якого відповідач-2 набув у власність спірне нерухоме майно, видано на виконання Указу № 210/93, тобто Товариство набуло майно саме в процесі корпоратизації державного підприємства, а не в процесі приватизації державного майна.

При цьому, виконуючи на підставі частини 1 статті 316 ГПК України вміщені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2022 вказівки про необхідність дослідження обставин щодо наявності або відсутності володіння ФДМУ спірним майном, і зважаючи на те, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець (тобто володіючий власник), у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження (аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20), суди зазначили, що з 1995 року фактичне володіння та користування спірними об`єктами нерухомості відкрито та безперервно здійснюється саме ПАТ "Запоріжжяобленерго", що свідчить про відсутність спірного майна у володінні ФДМУ, та, як наслідок, під час нового розгляду справи дійшли висновку про відсутність передбачених статтею 391 ЦК України підстав вважати поданий прокурором в інтересах Фонду позов негаторним, а отже, про обрання прокурором неналежного способу захисту прав держави.

................

Перейти до повного тексту