Постанова суду № 904/6032/21 (904/5404/23) від 12.06.2024 про визнання недійсними підпунктів та пунктів договору

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/6032/21 (904/5404/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 12.06.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2024

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дата Фінанс",

до 1. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ніко",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-3 - розпорядник майна ТОВ "Ніко Інвест" Штельманчук Михайло Сергійович,

про визнання недійсними підпунктів та пунктів договору

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2021, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2021, відкрито провадження за заявою ТОВ "Континент-Престиж" у справі про банкрутство ТОВ "Ніко Інвест".

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ніко", відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест", в якому, серед іншого, просило суд:

Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідачів - розпорядника майна ТОВ "Ніко Інвест", арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича (свідоцтво №194 від 28.02.2013, поштова адреса: 49044, м.Дніпро, б-р Катеринославський, 2 офіс 610, кім. 5).

Визнати недійсними окремі підпункти пунктів та пункти Кредитного договору №151313К8 від 14.06.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ніко" (зі змінами, внесеними додатковими угодами), укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №15111N2 від 11.04.2012, а саме:

- пункт 2.6. статті 2 Кредитного договору "Предмет договору" в частині посилання на зобов`язання Позичальника сплачувати Банку комісію за управління кредитною лінією;

- підпункти 3.2.1.1. - 3.2.1.3. пункту 3.2. статті 3 Кредитного договору "Комісія за управління кредитною лінією";

- пункт 4.3. статті 4 Кредитного договору "Зміна розміру ставки комісії за управління";

- підпункти 5.10.3. та 5.10.4. пункту 5.10. статті 5 Кредитного договору в частині посилання на комісію за управління;

- пункт 6.7. статті б Кредитного договору;

- пункт 6.12. статті 6 Кредитного договору в частині посилання на комісію за управління кредитною лінією;

- пункт 6.13. статті б Кредитного договору в частині посилання на комісію за управління кредитною лінією.

Визнати недійсними окремі підпункти пунктів договору поруки №18-48ZP0015 від 07.09.2018, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ніко" та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Ніко Інвест"

(зі змінами, внесеними додатковими угодами), а саме:

- підпункт 1.1.2. пункту 1 договору поруки в частині сплати комісій, а саме: комісій за управління кредитною лінією;

- підпункт 4.2.1. пункту 4.2. договору поруки в частині зобов`язання Поручителя сплатити Кредитору зазначену у повідомленні суму основного зобов`язання, а саме: комісій за управління кредитною лінією;

- підпункт 6.1.8. пункту 6 договору поруки в частині надання Поручителем згоди на забезпечення порукою, наданою цим договором поруки, виконання зобов`язань Позичальника та його правонаступників за Кредитним договором, у тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитного договору, що будуть внесені Кредитором та Позичальником (його правонаступниками) до Кредитного договору у майбутньому, щодо збільшення та зменшення комісійної винагороди за Кредитним договором, а саме: збільшення та зменшення комісійної винагороди за управління кредитною лінією;

- підпункт 6.1.9. пункту 6 договору поруки в частині надання Поручителем Кредитору та Позичальнику (його правонаступникам) згоди на внесення ними будь-яких змін та доповнень до Кредитного договору щодо збільшення та зменшення розмірів комісійної винагороди, а саме: збільшення та зменшення розмірів комісійної винагороди за управління кредитною лінією.

3. Ухвалою суду від 13.10.2023 прийнято матеріали справи №904/6032/21(904/5404/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" до відповідача-1 Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ніко", відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" про визнання недійсними підпунктів та пунктів кредитного договору.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі №904/6032/21(904/5404/23), яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2024, позов задоволено.

Визнано недійсними окремі підпункти пунктів та пункти Кредитного договору №151313К8 від 14.06.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ніко" (зі змінами, внесеними додатковими угодами), укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №15111N2 від 11.04.2012, а саме:

- підпункти 3.2.1.1. - 3.2.1.3. пункту 3.2. статті 3 Кредитного договору "Комісія за управління кредитною лінією";

- пункт 4.3. статті 4 Кредитного договору "Зміна розміру ставки комісії за управління";

- підпункти 5.10.3. та 5.10.4. пункту 5.10. статті 5 Кредитного договору в частині посилання на комісію за управління;

- пункт 6.7. статті б Кредитного договору;

- пункт 6.12. статті 6 Кредитного договору в частині посилання на комісію за управління кредитною лінією;

- пункт 6.13. статті б Кредитного договору в частині посилання на комісію за управління кредитною лінією.

Визнано недійсними окремі підпункти пунктів договору поруки №18-48ZP0015 від 07.09.2018, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ніко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест"

(зі змінами, внесеними додатковими угодами), а саме:

Стягнуто з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" 1 789,33 грн - судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ніко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" 1 789,33 грн - судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" 1 789,33 грн - судового збору.

4.1. Приймаючи наведені рішення суди виходили з того, що оскаржувані пункти Кредитного договору та договору поруки безпосередньо порушують права як ТОВ "ФК "Дата Фінанс", так і інших кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Ніко Інвест".

4.2. Суд першої інстанції послався у своєму рішення на практику Верховного Суду, а саме, на постанови від 20.03.2021 у справі№904/5748/18, від 16.11.2016 у справі №234/169/15-ц та зазначив, що встановивши в кредитному договорі сплату комісії, банк повинен зазначати, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу, чого не міститься у спірному договорі.

4.3. Також, суд першої інстанції послався на висновки, що викладені у постановах Верховного Суду: від 03.08.2022 по справі №927/92/21(927/351/21); від 10.10.2019 у справі №904/8902/17; від 12.04.2023 по справі №910/15808/19 та 12.04.2023 по справі №910/6178/20 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 та зазначив, що встановивши в кредитному договорі сплату комісії, банки повинні зазначати, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу, чого не міститься у спірному договорі. Комісія за управління кредитом, не відноситься до видів діяльності банку, у зв`язку з чим банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Також суд першої інстанції зазначив, що принцип справедливості, добросовісності і розумності обмежує дію принципу свободи договору. Учасники цивільних правовідносин можуть, зокрема укладати договори і на свій розсуд визначати їх умови, але з урахуванням прав і інтересів контрагентів.

Суд першої інстанції із яким погодився апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що в порушення принципів цивільного законодавства, а саме справедливості та добросовісності, на позичальника в особі ТОВ "Торговий Дім-Ніко", так само як і на ТОВ "Ніко Інвест", яке є майновим ти фінансовим поручителем за ТОВ "Торговий Дім-Ніко", покладено тягар у вигляді платежів - комісії за управління кредитною лінією, які ТОВ "Торговий Дім-Ніко" не замовляло, та більш того, які відповідно до чинного законодавства не є банківською послугою, яку Банк має право надавати та стягувати за нею плату.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. До Верховного Суду від Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №904/6032/21 (904/5404/23) та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

5.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статі 287 ГПК України та зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема, приписи ст.ст.13, 73, 74, 76, 86 ГПК України та застосовано їх без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19)) щодо застосування стандартів доказування. Вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, приписи ст.ст.203, 215, 1054, ст.1056-1 ЦК України, ст.ст.47, 53 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та помилково застосовано приписи законодавства, яке регулює відносини у сфері споживчого кредитування, а також висновки Верховного Суду з питань застосування цих норм права, в той час як вони не підлягали застосуванню до спірних відносин.

Також скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України та вказує, що на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, а також подання цієї скарги, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм ст.ст.47, 53 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в контексті правомірності встановлення банками такого платежу як комісії за управління кредитом у кредитних правовідносинах, що склалися між банком та юридичною особою, тобто у кредитних відносинах, що не підпадають під регулювання Закону України "Про споживче кредитування".

Крім того, скаржник посилається на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України та зазначає, що допущення судами порушення приписів процесуального права призвело до унеможливлення встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, окрім цього, суди встановили обставини що мають суттєве значення для справи на підставі недопустимих доказів (суди встановили обставини виключно на підставі копії кредитного договору, який укладений між Банком та позичальником ТОВ "Торговий Дім-Ніко" в межах, на умовах і як додаток до Генеральної угоди від 11.04.2012 №151112N2, який не був предметом дослідження під час розгляду справи).

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

6. ТОВ "Дата Фінанс" та ТОВ "Ніко інвест" подано відзиви на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Провадження у Верховному Суді

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6032/21 (904/5404/23) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024.

8. Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", яка подана на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №904/6032/21 (904/5404/23).

Призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у справі №904/6032/21 (904/5404/23) на 12 червня 2024 року о 12:30 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на таке.

10. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

11. Предметом касаційного перегляду у цій справі є дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання щодо визнання недійсними окремих підпунктів та пунктів Кредитного договору №151313К8 від 14.06.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ніко" (зі змінами, внесеними додатковими угодами), укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №15111N2 від 11.04.2012, а також визнання недійсними окремих підпунктів пунктів договору поруки №18-48ZP0015 від 07.09.2018, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ніко" та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Ніко Інвест" (зі змінами, внесеними додатковими угодами).

12. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, зокрема є, договори та інші правочини.

13. Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

14. Положеннями ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

15. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч.1 ст.629 ЦК України).

16. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

17. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

18. Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

19. Положеннями ч.2 ст.345 ГК України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

20. Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

21. Як встановлено судами під час розгляду справ та вбачається з матеріалів справи, між АТ "Укрексімбанк" як кредитором та ТОВ "Торговий Дім- Ніко" як позичальником 14.06.2013 укладено Кредитний договір №151313К8 (зі змінами та доповненнями).

22. Відповідно до умов Кредитного договору Банк відкрив Позичальнику Невідновлювану кредитну лінію (Кредит) в розмірі 114 312 358,13 грн строком до 06.09.2028, але не більше ніж строк дії Генеральної угоди (п.п.2.1. - 2.4.). Позичальник, в свою чергу, зобов`язався повернути Кредит та сплатити Проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим Договором.

23. Кредит було надано Позичальнику для фінансування за контрактом №ATC-TDN/CAR 003 від 01.10.2013, укладеного між Позичальником та компанією "ATC-Apex Trade & Commerce AG", Цуг, Швейцарія (п.2.5.).

24. Умовами Кредитного договору встановлена процентна ставка за Кредитом, а також комісія за управління кредитною лінією. Так, відповідно до п.3.2. Кредитного договору Позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісію. Комісія за управління нараховується починаючи з дати укладання Кредитного договору до дати повного виконання Позичальником зобов`язань з погашення Кредиту, але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту, визначеної згідно з п.6.4. Кредитного договору. Порядок сплати комісії за управління кредитом передбачений п.6.7. Кредитного договору.

25. Розмір ставки комісії за управління встановлений умовами п.3.2.2.1. Кредитного договору (% від Ліміту заборгованості, зазначеного у Графіку зміни Ліміту заборгованості) з урахуванням змін Кредитного договору.

26. Розділом 3 кредитного договору встановлений розмір ставки комісії за управління 0,0425% від Ліміту заборгованості, зазначеного у Графіку зміни Ліміту заборгованості.

27. Умовами договору визначено, що у разі перевищення основного боргу над лімітом заборгованості, зазначеним у Графіку зміни Ліміту заборгованості, а також, якщо відповідно до Графіку зміни Ліміту заборгованості, період вибірки кредитних коштів закінчено, базою для нарахування комісії за управління є сума Основного боргу.

28. Розмір ставки комісії за управління змінюється у випадках та в порядку, що передбачені розділом 4 кредитного договору, та залежить від виконання Позичальником умов кредитного Договору та Генеральної угоди.

29. У зв`язку з цим розділ 4 кредитного договору містить відсильні умови на умови Генеральної угоди.

30. Також умовами кредитного договору сторони передбачили нарахування та сплату позичальником комісії за зміну умов кредитного договору (за ініціативою позичальника).

31. Отже, між Банком як кредитором та позичальником ТОВ "Торговий Дім- Ніко" виникли та існують кредитні правовідносини, сторонами встановлені істотні умови кредитування та визначені права та обов`язки.

32. ТОВ "Ніко Інвест" за кредитним договором №151313К8 від 14.06.2013 є майновим i фінансовим поручителем за виконання зобов`язань ТОВ "Торговий Дім- Ніко".

................

Перейти до повного тексту