ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 905/2199/20
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.
за участю розпорядника майна Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" арбітражного керуючого Глеваського В. В. та представника компанії International Transit S. A. L. (Offshore) (Інтернешнл Транзит С. А. Л. (Офшор)) Герасименка Р. І.
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу компанії International Transit S. A. L. (Offshore) (Інтернешнл Транзит С. А. Л. (Офшор))
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2024
у справі № 905/2199/20
за заявою компанії INDUMET S.A. (ІНДУМЕТ С.А.)
до Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Компанія INDUMET S. A. (ІНДУМЕТ С. А.) звернулась до Господарського суду Донецької області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" (далі - Корпорація, Боржник).
За результатами підготовчого засідання ухвалою від 30.03.2021 Господарський суд Донецької області відкрив провадження у справі №905/2199/20 про банкрутство Корпорації, ввів процедуру розпорядження майном Боржника.
31.03.2021 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Корпорації.
Короткий зміст заявлених вимог
До господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до Боржника, серед інших кредиторів, звернулася компанія International Transit S. A. L. (Offshore) (Інтернешнл Транзит С. А. Л. (Офшор)) (далі - Компанія).
Компанія заявила грошові вимоги до Боржника (із урахуванням поданих заяв про зменшення вимог та письмових уточнень) у розмірі 130 9687 484,84 грн, з яких:
- 4 540,00 грн - судові витрати зі сплати судового збору (вимоги четвертої черги);
- 923 052 795,62 грн (що є еквівалентом 3 3253 777,59 доларів США) - основний борг (сума попередньої оплати) (вимоги четвертої черги);
- 130 105 781,67 грн (що є еквівалентом 4 684 866,92 доларів США) - 3% річних на загальну суму боргу 43 644 115,09 доларів США за період з 01.09.2017 по дату відкриття провадження у справі про банкрутство (вимоги четвертої черги);
- 1 777 376,00 грн (що є еквівалентом 64 000,00 доларів США) - сума стягнута за рішенням арбітражного суду в порядку відшкодування арбітражних витрат (вимоги четвертої черги);
- 352 260,93 грн відсотки на суму 64 000,00 доларів США за ставкою на 8 відсоткових пунктів вищою, ніж офіційна облікова ставка Банку Швеції за період з дати винесення Остаточного Арбітражного рішення (19.09.2018) до дати відкриття провадження у справі про банкрутство, що еквівалентно 12 684,26 доларів США (вимоги четвертої черги);
- 13 376 481,11 грн (що є еквівалентом 398 611,38 євро) - гонорари та витрати арбітражного суду (вимоги четвертої черги);
- 156 987 447,82 грн (що є еквівалентом 5 652 825,66 доларів США) - штрафні санкції (вимоги шостої черги);
- 84 030 801,69 грн (що є еквівалентом 3025792,69 доларів США) - неустойка (вимоги шостої черги).
Заяву Компанія мотивує наявністю перед нею непогашеної заборгованості Корпорації як поручителя, яка виникла на підставі договору поруки від 17.09.2014 (далі - Договір поруки) за зобов`язаннями, передбаченими, у тому числі, договором поставки № DMKD/IT-01D від 17.09.2014 (далі - Договір поставки).
На підтвердження заявлених вимог Компанія долучила до заяви копії зазначених договорів з додатковими угодами, нотаріально завірені копії рішень Арбітражного Інституту Торгово- промислової палати Стокгольму (далі - Арбітражний суд) у справі № V2017/176 та їх переклади на українську мову, копію судових рішень національних судів, інші документи.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою попереднього засідання від 19.01.2023 Господарський суд міста Києва, серед іншого, визнав вимоги Компанії у таких розмірах та черговості: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 1 068 664 695,33 грн - вимоги четвертої черги; 241 018 249,51 грн - вимоги шостої черги.
Ухвала суду в частині розгляду вимог Компанії мотивована тим, що внаслідок неналежного виконання покупцем своїх зобов`язань за Договором поставки, відповідно до наданих заявником документів у Боржника як поручителя утворилась заборгованість, а відтак місцевий суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених грошових вимог у повному обсязі.
Не погодившись із ухвалою попереднього засідання у частині визнання грошових вимог Компанії до Боржника, інший кредитор у справі ОСОБА_1. (вимоги якого визнані цією ж ухвалою) оскаржив її в апеляційному порядку.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 18.03.2024, якою:
- задовольнив частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 ;
- скасував ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.01.2023 у частині визнання грошових вимог Компанії в сумі 1 053 158 577,29 грн вимог четвертої черги та в сумі 241 018 249,51 грн вимог шостої черги та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у визнанні означених грошових вимог;
- виклав абзац 4 пункту 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Донецької області від 19.01.2023 у такій редакції: "International Transit S.A.L. (Offshore) (Компаніїя "Інтернешнл Транзит С. А. Л. (Офшор)" в сумі 4 540,00грн. (вимоги першої черги), в сумі 15 506 118,04грн. (вимоги четвертої черги)";
- доповнив пункт 1 резолютивної частини цієї ухвали абзацом наступному змісту: "У визнанні решти грошових вимог "International Transit S.A.L. (Offshore) (Компаніїя "Інтернешнл Транзит С. А. Л. (Офшор)" відмовити";
- постановив стягнути з Компанії на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 7 956,99 грн.
У частині визнаних грошових вимог Компанії до Боржника у сумі 4 540,00грн та 15 506 118,04 грн постанова апеляційного суду мотивована тим, що правовою підставою виникнення цих вимог є сплата судового збору згідно вимог Закону України "Про судовий збір" та вказівки Арбітражного суду відповідно. Тож оскільки первинними документами для встановлення розміру вимог цієї категорії є власне квитанція про сплату судового збору №6252 та Арбітражне рішення (з урахуванням виправлення помилок), яке у встановленому порядку було визнано і набуло дозвіл на виконання, суд апеляційної інстанції вважав, що Компанією надано належні, допустимі і достатні докази на підтвердження обґрунтованості та розміру своїх грошових вимог до Боржника у цій частині.
Відхиляючи решту грошових вимог Компанії, що виникли на підставі договірних відносин та включають основну заборгованість за Договором поставки, відсотки за неправомірне користування коштами та штрафні санкції, апеляційний господарський суд керувався відсутністю у матеріалах справи первинних документів на обґрунтування заявленого розміру цих грошових вимог.
При цьому врахувавши норми частини восьмої статті 75 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлені Арбітражним рішенням обставини підлягають доказуванню Компанією у загальному порядку, при чому визнання такого рішення на території України та надання дозволу на його примусове виконання не створює властивостей преюдиційності обставин, які розглянуті арбітражем.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Компанія (скаржник) звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у цій справі скасувати, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.01.2023 (у відповідній частині) залишити в силі.
Касаційну скаргу Компанія мотивувала підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норм статей 45 - 47 КУзПБ без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, які (висновки) викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 30.11.2023 у справі № 910/2423/23, від 01.02.2024 у справі № 910/3835/22, від 29.02.2024 у справі № 908/2586/22.
Скаржник стверджує про незаконність оскаржуваної постанови з підстав її ухвалення з порушенням норм процесуального права з таких підстав:
(1) залишення поза увагою апеляційним судом, що за змістом усталених правових висновків Верховного Суду заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені грошові вимоги у межах справи про банкрутство. При цьому первинні документи не є єдиним належним та допустимим доказом грошових вимог кредитора. У цьому випадку, грошові вимоги Компанії до Боржника підтверджені рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення спору, а саме Арбітражним судом. Оскільки сторони Договору поставки та Договору поруки передали вирішення спору до Арбітражного суду згідно з регламентом, то відповідно рішення цієї арбітражної установи, прийняте за результатами розгляду спору, і є тим рішенням юрисдикційного органу, яким підтверджуються грошові вимоги Компанії;
(2) не врахування судом апеляційної інстанції, що рішення арбітражного органу, яке було визнано та на виконання якого було надано дозвіл у встановленому законом порядку, поширює свою законну силу на територію України, адже видається виконавчий документ, аналогічний тому, як і за результатами вирішення національним судом спору про стягнення коштів. Нехтування судовими рішеннями (у тому числі, Верховного Суду), які набрали законної сили та є обов`язковими, порушує принцип res judicata (остаточності рішення суду). У контексті порушення зазначеного принципу апеляційним судом не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 796/92/2018, від 17.10.2019 у справі № 824/239/18, від 19.03.2020 у справі № 824/79/19, від 15.02.2024 у справі № 824/28/22, від 11.01.2024 у справі №824/294/21;
(3) ігнорування апеляційним судом наданого Компанією судового рішення (ухвали від 14.11.2019 у справі № 904/2104/19), яким визнані кредиторські вимоги Компанії до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (далі - Товариство), яке є солідарним боржником та боржником за основним зобов`язанням. При цьому, у вказаній справі господарський суд врахував надане Компанією Арбітражне рішення та обставини його визнання й надання дозволу на його виконання, натомість не вимагав надання первинної документації, оформленої на виконання Договору поставки.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Розпорядник майна Боржника арбітражний керуючий Глеваський В. В. (призначений ухвалою 15.09.2022 у цій справі) подав письмові пояснення, за змістом яких стверджує про законність та обґрунтованість оскарженої постанови.
Вважає, що суд апеляційної інстанції, діючи в межах доводів апеляційної скарги, використав дискреційне право щодо необхідності дослідження первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції.
Касаційне провадження
08.04.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Уповноваженої особи засновників Боржника.
Відповідно до протоколу передачі судової справи № 905/2199/20 раніше визначеному складу суду від 24.04.2024 для розгляду касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.
Ухвалою від 25.04.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 905/2199/20; призначив її до розгляду на 29.05.2024 о 11:30 год.
Ухвалою від 13.05.2024 Верховний Суд задовольнив клопотання розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Глеваського В. В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 29.05.2024 Верховний Суду оголосив перерву у судовому засіданні у справі з розгляду касаційної скарги Компанії до 19.06.2024 о 10:45 год.
У судовому засіданні 19.06.2024 взяли участь представник Компанії та у режимі відеоконференції розпорядник майна Боржника, які надали пояснення по суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю інших учасників судового процесу чи їх представників.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Загальна сума грошових вимог Компанії до Боржника (з урахуванням заяв про зменшення таких вимог та письмових уточнень) становить 1 309 687 484,84 грн.
Згідно з повідомленням від 06.12.2022 про результати розгляду кредиторських вимог Компанії заявлені вимоги розпорядник майна Боржника арбітражний керуючий Глеваський В. В. визнав у повному обсязі.
Заявлені вимоги Компанія обґрунтовувала наявністю на підставі Договору поруки заборгованості Корпорації перед заявником за зобов`язаннями, у тому числі, передбаченими Договором поставки.
З матеріалів поданої заяви суди з`ясували, що 17.09.2014 між Товариством (правонаступником ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського"), як Постачальником, та Компанією, як Покупцем, укладений Договір поставки, відповідно до умов якого:
- Постачальник зобов`язується продати, передати та поставити Покупцеві відповідну сталеву продукцію (далі - Продукція), а покупець зобов`язується прийняти та сплатити постачальнику погоджену ціну за таку продукцію (далі - купівельна ціна) (пункт 1.1 статті 1);
- погоджений асортимент, обсяг, ціна за тону, купівельна ціна продукції, що повинна поставлятися за цим договором і дата поставки, зазначається в специфікаціях, що підписуються сторонами, за формою Додатка А до цього Договору (кожна окремо - специфікація) (пункт 1.2 статті 1);
- Постачальник здійснює поставку продукції Покупцеві партіями, погодженими сторонами у специфікаціях (пункт 3.1 статті 3);
- сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства України. У випадку прострочення партії проти встановлених у контракті строків Постачальник сплачує Покупцеві штраф, обчислений від вартості партії згідно з відповідною специфікацією в розмірі 0,1% за кожен день прострочення (пункт 7.1 статті 7);
- цей Договір регулюється та тлумачиться відповідно до законодавства України (пункт 9.1 статті 9);
- будь-який спір, розбіжність або претензія, що виникає з цього договору або у зв`язку з ним, у тому числі у зв`язку з його чинністю, не чинністю, порушенням або припинення, передається на розгляд та остаточне вирішення арбітражу згідно з Арбітражним регламентом Арбітражного Інституту Торгово-промислової палати Стокгольму. Арбітражний трибунал складається з трьох арбітрів. Місцем арбітражу є Стокгольм, Швеція. Мовою, що використовується в арбітражному провадженні, є англійська мова. Матеріальне право України є правом, що застосовується (пункт 9.2 статті 9);
- цей Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до дати, яка є більш пізньою з наступних дат: 31.12.2014 або дати повного виконання сторонами своїх відповідних зобов`язань за цим договором (пункт 10.1 статті 10).
Товариством та Компанією визначений бланк специфікації за Договором поставки.
17.09.2014 між Компанією, Товариством, ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" та поручителем - Корпорацією (Боржник у цій справі) укладений Договір поруки за зобов`язаннями, в тому числі, передбаченими Договором поставки (за текстом Договору поруки - договір поставки 1).
Згідно з пунктом 2.2 Договору поруки Поручителі цим надають свою безвідкличну, абсолютну та безумовну згоду на те, що вони: (а) поручаються перед покупцем за належне та своєчасне виконання забезпечення зобов`язань та, як це передбачено в договорах поставки; і (b) зобов`язуються перед Покупцем, що в будь-який час коли ДМК та/або АМК своєчасно не виконає будь-якого з забезпечених зобов`язань, то поручителі негайно та в будь-якому разі після того, як Покупець надасть повідомлення про вимогу, виконають таке забезпечене зобов`язання в такий самий спосіб в усіх аспектах, як забезпечене зобов`язання має бути виконане ДМК та/або АМК за відповідним договором поставки.
За умовами пункту 2.3 Договору поруки порукою забезпечується виконання всіх забезпечених зобов`язань у повному розмірі. Максимальний розмір забезпечених зобов`язань за договором поставки 1 складає 120 000 000 доларів США.
Відповідно до пункту 2.4. Договору поруки поручителі солідарно несуть відповідальність перед покупцем за виконання забезпечених зобов`язань. Сторони цим прямо домовилися, що цей договір передбачає солідарну відповідальність поручителів, а не субсидіарну.
Відповідно до пункт 3.4 Договору поруки повідомлення про вимогу, підписане покупцем або будь-яким належно уповноваженим представником покупця, та письмові пояснення покупця вважаються достатнім доказом для поручителів про невиконані обов`язки (включаючи заборгованість) ДМК та/або АМК за договорами поставки.
Згідно пункт 3.5 Договору поруки поручителі зобов`язані не пізніше, ніж на п`ятий робочий день після дати видачі відповідного повідомлення про вимогу виконати зобов`язання ДМК та або АМК за відповідним договором поставки у спосіб, задовільний для продавця.
Відповідно до пункту 3.6 Договору поруки у разі несплати поручителем будь-якої суми, що підлягає сплаті ними за відповідними договорами поставки чи за цим договором, вони мають невідкладно на вимогу продавця сплатити пеню за ставкою 0,3% від вартості забезпечених зобов`язань, виконання яких вимагалося покупцем у відповідному повідомленні про вимогу, за кожен прострочений день.
Згідно пункту 10.1 Договору поруки цей договір регулюється і тлумачиться згідно із законодавством України.
Відповідно до пункту 10.2 Договору поруки будь-який спір, розбіжність або претензія, що виникає з цього договору або у зв`язку з ним, у тому числі у зв`язку з його чинністю, не чинністю, порушенням або припинення, передається на розгляд та остаточне вирішення арбітражу згідно з Арбітражним регламентом Арбітражного Інституту Торгово-промислової палати Стокгольму. Арбітражний трибунал складається з трьох арбітрів. Місцем арбітражу є Стокгольм, Швеція. Мовою, що використовується в арбітражному провадженні, є англійська мова. Матеріальне право України є правом, що застосовується.
За твердженнями Компанії, ні Товариство, ані Корпорація своїх зобов`язань за Договором поставки з урахуванням Договору поруки належним чином не виконали. У зв`язку із чим 10.11.2017 кредитор звернувся до Арбітражного суду з позовом до Товариства та Корпорації.
Остаточним арбітражним рішенням Арбітражного суду у справі № V2017/176 від 19.09.2018 (з урахуванням рішення Арбітражного суду у цій справі від 08.11.2018 про виправлення), зокрема вирішено:
- визнати Товариство та Корпорацію солідарними боржниками та стягнути з них на користь Компанії суму в розмірі 43 644 115,09 доларів США.
- стягнути з Корпорації на користь Компанії відсотки на суму 45 092 063,34 доларів США в розмірі 3 відсотки річних за період починаючи з 1 вересня 2017 до дати фактичної оплати;
- стягнути з Корпорації на користь Компанії неустойку в розмірі 3 025 792,69 доларів США;
- стягнути з Товариства на користь Компанії суму в розмірі 96 000 доларів США плюс відсотки за ставкою 8 відсоткових пунктів вищою, ніж офіційна облікова ставка Банку Швеції, в порядку відшкодування арбітражних витрат останньої у зв`язку з цією справою за період з дати винесення цього Рішення до дати фактичної оплати;
- стягнути з Корпорації на користь Компанії суму в розмірі 64 000 доларів США плюс відсотки за ставкою 8 відсоткових пунктів вищою, ніж офіційна облікова ставка Банку Швеції, в порядку відшкодування арбітражних витрат останньої у зв`язку з цією справою за період з дати винесення цього Рішення до дати фактичної оплати;
- гонорари та витрати Складу Суду та ТПС визначити в таких розмірах: для п. Нільссона (Nilsson): 153 458 євро, вся сума - гонорар; для п. Безо (Baizeau): 93 385,93 євро, в тому числі 92 075 євро гонорар та 1 310,93 євро витрати; для п. Калніної (Kalnina): 93 686,45 євро, в тому числі 92 075 євро гонорар та 1 611,45 євро витрати; для ТПС: 58 081 євро, вся сума - гонорар.
14.06.2019 Київський апеляційний суд постановив ухвалу у справі №824/239/18, залишену без змін постановою Верховного Суду від 17.10.2019, якою ухвалив:
- задовольнити заяву Компанії про визнання і надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду від 19.09.2018 (з урахуванням рішення від 08.11.2018 про виправлення) у справі № V2017/176;
- визнати і надати дозвіл на виконання рішення Арбітражного суду від 19.09.2018 (з урахуванням рішення від 08.11.2018 про виправлення) у справі № V2017/176 за позовом Компанії до Товариства та Корпорації про стягнення грошових коштів;
- видати виконавчі листи про визнання Товариства та Корпорації солідарними боржниками та стягнення з них на користь Компанії суму в розмірі 43 644 115,09 доларів США;
- стягнути з Корпорації на користь Компанії відсотки на суму 43 644 115,09 доларів США в розмірі 3 відсотки (три відсотки) річних за період починаючи з 1 вересня 2017 року до дати фактичної оплати;
- стягнути з Корпорації на користь Компанії неустойку в розмірі 3 025 792,69 доларів США;
- стягнути з Товариства на користь Компанії суму в розмірі 96 000 доларів США плюс відсотки за ставкою на 8 відсоткових пунктів вищою, ніж офіційна облікова ставка Банку Швеції, в порядку відшкодування арбітражних витрат останньої у зв`язку з цією справою за період з дати винесення Рішення Арбітражного суду до дати фактичної оплати;
- стягнути з Корпорації на користь Компанії суму в розмірі 64 000 доларів США плюс відсотки за ставкою на 8 відсоткових пунктів вищою, ніж офіційна облікова ставка Банку Швеції, в порядку відшкодування арбітражних витрат останньої у зв`язку з цією справою за період з дати винесення Рішення Арбітражного суду до дати фактичної оплати;
- визнати, що у відносинах між собою Товариство та Корпорація солідарно відповідають за сплату гонорарів та витрат, стягнуто з них на користь Компанії відшкодування суми, вирахуваної з внесеного нею авансу в рахунок оплати видатків.