ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/1795/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, Фермерського господарства "В.В.С."
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 (Терещенко О. І. - головуючий, судді Тихий П. В., Плахов О. В.) у справі
за позовом заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі Шишацької селищної ради Полтавської області в особі Шишацької територіальної громади
до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,
2) ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Фермерське господарство "В.В.С.",
про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки,
(у судове засідання з`явилися: прокурор - Костюк О. В., представники відповідача - Шведенко П. Ю., ОСОБА_5),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У межах справи № 917/1795/23 (після роз`єднання позовних вимог ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.09.2023) розглядається позов керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Шишацької селищної ради Полтавської області в особі Шишацької територіальної громади до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про:
визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, площею 4,9703 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Жоржівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладений 19.10.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 ;
скасування державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 4,9703 га, кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 428891553257 від 01.02.2017, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.02.2017 № 18863455;
зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність Шишацької селищної ради земельну ділянку кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, площею 4,9703 га ріллі, розташовану за межами населених пунктів на території Жоржівської сільської ради (теперішня назва Жоржівський старостинський округ Шишацької територіальної громади).
Позов обґрунтований тим, що згідно статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у земельних торгах (аукціоні); ОСОБА_1 при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотаннями про затвердження проектів землеустрою та надання земель в оренду не вказав про вже створене фермерське господарство, засновником якого є він та члени його сім`ї; оскільки на момент прийняття наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та укладення договорів оренди ОСОБА_1 вже створив та зареєстрував фермерське господарство, яке мало у користуванні земельні ділянки, отримання спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства мало б відбутись за результатами проведення земельних торгів; ГУ Держгеокадастру (Держземагенства) у Полтавській області, будучи розпорядником землі державної власності та органом державного контролю, також і в частині дотримання вимог законодавства при укладенні цивільно-правових угод щодо користування земельними ділянками, було достовірно відомо про те, що ОСОБА_1 вже надавались земельні ділянки для ведення фермерського господарства, повторно видавалися накази про надання дозволів на розробку документації із землеустрою, її затвердження та передачі в оренду землі для ведення фермерського господарства; у поданих до ГУ Держземагенства у Полтавській області (правонаступником якого являється ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) клопотаннях та обґрунтуваннях від 26.08.2014 та 29.08.2014 про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, орієнтовною площею 4,9703 га ОСОБА_1 не вказано про кількість членів фермерського господарства, наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, не обґрунтовано бажані для отримання розміри земельних ділянок окремими масивами на території різних сільських рад, з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства; не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки; ГУ Держгеокадастру (Держземагенства) у Полтавській області не надано належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у клопотаннях та обґрунтуваннях ОСОБА_1, відсутності належного обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, не перевірено та не враховано обставини, які спростовують дійсність волевиявлення заявника, наявність в нього бажання здійснювати фермерську діяльність та спроможність виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства; накази ГУ Держгеокадастру (Держземагенства) у Полтавській області видані з порушенням вимог Закону України "Про фермерське господарство" та ЗК України.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, наказом ГУ Держземагенства у Полтавській області № 3758-сг від 03.10.2014 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0085 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Яреськівської сільської ради Шишацького району.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.10.2016 № 7800 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, державної власності, площею 4,9703 га ріллі, кадастровий номер 5325782000:00:002:0037 для ведення фермерського господарства.
19.10.2016 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, площею 4,9703 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Жоржівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства; згідно з пунктом 8 договір укладено на 7 років.
Право оренди земельної ділянки зареєстровано державним реєстратором Шишацької селищної ради 01.02.2017 року, номер запису про інше речове право - 18863455.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб-підприємців, 19.05.2016 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи - фермерського господарства "В.В.С.", код ЄДРПОУ 40492995, засновниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідач - ОСОБА_1 .
ГУ Держгеокадастру (Держземагенства) у Полтавській області, окрім спірних земельних ділянок, протягом 2014 - 2016 років надало ОСОБА_1 в користування для ведення фермерського господарства 33 земельні ділянки, розташовані на території Шишацького та Диканського районів, загальною площею більше ніж 375 га, що підтверджується витягом з Реєстру речових прав на нерухоме майно.
ОСОБА_1 при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотаннями про затвердження проектів землеустрою та надання земель в оренду не вказав про вже створене фермерське господарство засновником якого є останній та члени його сім`ї.
Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 10.12.2020 № 36-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Шишацькій селищній раді Миргородського району (Шишацького району) передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 954,4300 га.
Згідно з додатком до вказаних наказу та акта від 10.12.2020 у комунальну власність Шишацької селищної ради Миргородського району, окрім інших, передано земельну ділянку кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, площею 4,9703.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 у справі №917/1795/23 (суддя Сірош Д. М.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення аргументоване тим, що на момент передачі в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, вона належала до земель державної форми власності, розпорядником земельної ділянки було ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 3970-СГ від 04.06.2018 та наказу № 5575-СГ від 01.08.2019 та додатку № 1 земельна ділянка кадастровий номер 5325782000:00:002:0037 (пункт 173 Додатка № 1) передана з державної власності у комунальну, а саме Шишацькій селищній раді. Тобто станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки (19.10.2016) Шишацька селищна рада не була розпорядником земельної ділянки кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, площею 4,9703 га, Шишацька селищна рада також не є правонаступником ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідно, до неї не перейшли права та обов`язки суб`єкта, якому вони належали раніше. Матеріали справи не містять, а сторонами не доведено наявності у Шишацької селищної ради права розпорядження спірною земельною ділянкою на момент вчинення правочину.
3.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 917/1795/23 рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у комунальну власність Шишацької селищної ради земельну ділянку кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, площею 4,9703 га ріллі, розташовану за межами населених пунктів на території Жоржівської сільської ради (теперішня назва Жоржівський старостинський округ Шишацької територіальної громади).
Постанова аргументована тим, що на час звернення з позовом право власності на спірну земельну ділянку (кадастровий номер 5325782000:00:002:0037) зареєстровано за територіальною громадою в особі Шишацької селищної ради Миргородського району (Шишацького району) на підставі, зокрема, наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 10.12.2020 № 36-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020 року, тобто було передано спірну земельну ділянку з державної у комунальну власність. Таким чином, Шишацька селищна рада Полтавської області в особі Шишацької територіальної громади є розпорядником спірної земельної ділянки, а тому є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
ОСОБА_1 протягом 2014-2016 років неодноразово вже реалізував своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, отримавши в оренду земельні ділянки державної власності для ведення фермерського господарства на підставі договорів оренди землі, що визнано останнім під час розгляду даного спору.
Підтвердилися доводи прокурора про те, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів.
У зв`язку із тим, що до моменту надання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у користування (оренду) громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки, яка є предметом спору у справі, у користуванні цієї особі вже знаходились земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, отримані на позаконкурсній основі, додатково земельні ділянки могли бути отримані ОСОБА_1 виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Зазначене відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду.
Враховуючи, що спірний договір укладено без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 ЗК України, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, такий договір згідно з частинами 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемним, а позовна вимога про визнання його недійсним задоволенню не підлягає. Відсутність у орендаря правових підстав для користування земельною ділянкою (користування землею на підставі нікчемного договору) свідчить про те, що він володіє нею незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном.
Позовна вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди не відповідає належному способу захисту прав та інтересів, а тому відмовлено у її задоволенні.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ОСОБА_1 та ФГ "В.В.С." звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просять постанову апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Скаржник стверджує, що всі правовідносини які виникли до укладання спірного договору оренди слід кваліфікувати як переддоговірні. У цьому контексті, судом не враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц про те, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не мають жодних обов`язків одна одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
Крім того, не врахований висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 910/16771/19 та від 25.05.2018 у справі № 914/1744/17 про те, що переддоговірні відносини між сторонами з приводу розбіжностей щодо умов договору оренди землі можуть регулюватися положеннями статей 179, 181, 187 ГК України, оскільки, по-перше, це узгоджується з нормами статей 648, 649 ЦК України та статті 2 Закону України "Про оренду землі". По-друге, переддоговірні відносини, пов`язані з укладанням договорів оренди земельних ділянок, не врегульовано спеціальними нормами ЗК України, Закону України "Про оренду землі".
Заявник вказує на відсутність правопорушення в діях Відповідача у зв`язку з укладанням спірного договору оренди в жовтні 2016 року після входу до складу засновників фермерського господарства в травні 2016 року, адже первинне волевиявлення щодо вступу в спірні правовідносини мало місце 06.08.2014 після чого розпочалась переддоговірна стадія правовідносин, яка не має жодних часових обмежень.
Звернення з клопотанням про надання в оренду спірних земельних ділянок відбувалося до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 № 1012-VІІІ "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", тобто до 03.04.2016 Закон України "Про фермерське господарств" (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) не містив застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок.
Позивач в своїй заяві жодним чином не вказує на конкретні обставини нанесення шкоди інтересам держави, а відповідач має докази добросовісного виконання обов`язків Орендаря та абсолютного розуміння та підтримки громади в якій він здійснює свою діяльність.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на Суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку Суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для врахування додаткових доказів, які були долучені до справи відповідачем на стадії апеляційного розгляду справи (вказані докази мають істотне значення для розгляду даної справи). Оспорювані правовідносини є припиненими у зв`язку із тим що строк на який було укладено спірний договір оренди сплив, і між ОСОБА_1 та Шишацькою селищною радою укладено новий Договір оренди щодо спірної земельної ділянки (Додаток до касаційної скарги) - обставини виникнення діючих (нових) правовідносин Судами не встановлювались та не досліджувались. В своїй позовній заяві представники прокуратури оспорювали орендні правовідносини між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 - вказані відносини є припиненими, а тому розгляд справи є безпідставним, але ці обставини абсолютно не враховані судом апеляційної інстанції.
4.2. У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області стверджує, що мало повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою, а позивач не надав доказів порушень законодавства відповідачем.
Поданий відзив не може бути прийнятий до розгляду разом з касаційною скаргою, виходячи із наступного.
Відповідно до приписів частини 2 статті 295 ГПК України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.
Згідно із статтею 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (частина перша). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (частина третя).
Оскільки поданий відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак до відзиву не додано документів про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, тому поданий відзив залишається без розгляду (такі висновки щодо застосування статей 295, 297 Господарського процесуального кодексу України викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 916/875/20, від 09.05.2023 у справі № 910/158/22, від 11.04.2023 у справі № 924/793/21, від 25.01.2023 у справі № 903/933/21, 23.01.2024 у справі № 908/174/20).
4.3. Також від скаржника надійшли додаткові пояснення. Вказані додаткові пояснення за своїм змістом фактично є доповненням до касаційної скарги, однак подані 13.05.2024, тобто поза межами строку на касаційне оскарження та скаржник не просив поновити строк, Верховний Суд залишає такі пояснення без розгляду.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. У межах справи спірним питанням є правомірність договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів у випадку неодноразової реалізації такого права.
Конкурентний спосіб набуття прав на земельну ділянку державної чи комунальної власності врегульовано статтею 134 ЗК України, частиною другою якої передбачено перелік випадків, коли такі земельні ділянки або права на них не підлягають продажу на земельних торгах і до яких належала передача громадянам земель для ведення фермерського господарства.
Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (далі - Закон № № 1012-VIII), який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до частини 2 статті 134 ЗК України шляхом викладення абзацу 16 в такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва".
Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
При цьому статтею 123 ЗК України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться, який застосовується до передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Цим порядком визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлені загальні підстави для відмови у наданні такого дозволу.
Разом з тим, відносини, пов`язані з діяльністю фермерських господарств, регулюються також приписами Закону України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.
Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини 2, 4 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").
Спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").
Отже, при вирішенні питання щодо вимог про законність рішення відповідного органу щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та дійсність договорів, укладених на підставі таких рішень, застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціальний щодо статті 123 ЗК України.
За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, відповідний орган (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.