ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 752/10037/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,
за участю секретаря судового засідання Іщука В.В.,
представників учасників справи:
підприємства об`єднання громадян "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" - Вінковський О.Р., в порядку самопредставництва,
Бурменко Людмили Веніамінівни - Бурменко Л.В.; Загорняк Н.Б., адвокат (доручення від 10.06.2024),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Бурменко Людмили Веніамінівни
на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2023 (суддя Карабань Я.А.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 (головуючий суддя: Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.)
у справі № 752/10037/18
за позовом підприємства об`єднання громадян "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" (далі - ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих")
до Бурменко Людмили Веніамінівни (далі - Бурменко Л.В. )
про зобов`язання повернути орендоване майно та стягнення 111 613,10 грн,
та за зустрічним позовом Бурменко Л.В.
до ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих"
про визнання договору неукладеним та стягнення 12 009,00 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" звернулося до суду (в порядку цивільного судочинства) з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Бурменко Л.В. про: зобов`язання відповідача звільнити, повернути та передати орендодавцю (позивачу) раніше орендоване приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 5 147,10 грн та 102 942,00 грн неустойки, яка нарахована відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 759, 760, 762, 763, 765, 785 ЦК України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором від 22.03.2017 № 08 оренди нежилого приміщення в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів та повернення орендованого майна.
Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 18.12.2020 зі справи № 752/10037/18 в задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 22.06.2022 зі справи № 752/10037/18 апеляційну скаргу ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" задовольнив частково, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18.12.2020 скасував та ухвалив нове рішення, відповідно до якого позов ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" задоволено частково; зобов`язано Бурменко Л.В. звільнити приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 90,3 кв.м (млин) та передати його орендодавцю - ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих"; стягнуто з Бурменко Л.В. на користь ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" 51 471 грн неустойки за порушення умов договору та 8 810 грн судового збору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 02.11.2022 касаційну скаргу Бурменко Л.В. задовольнив частково, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18.12.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 22.06.2022 скасував; провадження в справі закрив, повідомивши позивача про те, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2022 справу № 752/10037/18 передано до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Під час розгляду справи № 752/10037/18 господарським судом міста Києва Бурменко Л.В. подала зустрічний позов у справі з вимогами до ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" про визнання договору від 22.03.2017 оренди нежилого приміщення неукладеним та стягнення грошових коштів у розмірі 12 009,00 грн., як безпідставно набутих.
Зустрічний позов, з посиланням на приписи статей 638, 640, 760, 793, 795, 1212 ЦК України, статей 58, 128, 173-180, 283-284 Господарського кодексу України (далі - ГК України), мотивований тим, що підприємницька діяльністю Бурменко Л.В. припинена 23.02.2017, а тому Бурменко Л.В. не могла укладати 22.03.2017 договір оренди нежилого приміщення від 22.03.2017 № 08 для використання приміщення в господарській діяльності, у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом вважає, що вказаний договір є неукладеним, а грошові кошти, які сплачені орендодавцю на його підставі є помилково сплаченими, а тому мають бути стягнуті з останнього, як безпідставно набуті.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2023 у справі № 952/10037/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024, первісний позов задоволено: зобов`язано Бурменко Л.В. звільнити орендоване приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (2-й поверх млина) площею 90, 3 кв.м та повернути його ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих"; стягнути з Бурменко Л.В. на користь ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" 5 147,10 грн заборгованості з орендної плати, 102 924,00 грн неустойки та 3 524,00 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі (з урахуванням уточненої касаційної скарги) Бурменко Л.В., з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували норми матеріального права: частину першу статті 764 ЦК України, частину четверту статті 284 ГК України, статтю 291 ГК України без урахування висновку щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.10.2023 зі справи № 910/10253/22, від 20.09.2023 зі справи № 904/2275/22, а також неправильно застосували норму матеріального права, а саме частини першу та другу статті 604 ЦК України без урахування висновку щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 569/1037/18. Крім того, за доводами скаржника, оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.11.2022 зі справи № 752/10037/18, у зв`язку з чим допущено порушення приписів частини п`ятої статті 310 ГПК України.
Скаржник також посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:
- частини першої статті 761 ЦК України при вирішенні спорів, що виникають з договорів про передання в користування частини будівлі (споруди), а саме чи може вважатися укладеним договір оренди про передання у користування частини будівлі (споруди) за відсутності погодженого сторонами договору плану розташування об`єкта оренди у будівлі (споруді)?
- частини четвертої статті 284 ГК України при вирішенні спорів щодо зобов`язання повернути орендоване майно у випадку пролонгації господарського договору оренди після припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем орендарем, а саме, чи може фізична особа-орендар вважатися такою, що має зобов`язання орендаря за умовами господарського договору оренди частини будівлі, та чи може бути пролонгованим в порядку частини четвертої статті 284 ГК України такий договір після припинення нею підприємницької діяльності як фізичною особою - підприємцем?
Доводи інших учасників справи, розгляд заяв та клопотань
ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" у відзиві на касаційну скаргу просило Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, з посиланням, зокрема, на законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Згідно зі свідоцтвом про право власності від 05.11.2010 Українському товариству сліпих (УТОС), яке є засновником ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих", належать на праві власності нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_1 . Вказане свідоцтво видано УТОС на підставі рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2009 у справі № 16/67.
Згідно з актом передачі основних засобів (будівель та споруд) від 03.01.2017 УТОС передало ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" в господарське відання основні засоби (будівлі та споруди) для виконання основних статутних завдань, зокрема, згідно з додатком № 1 до зазначеного акта - будинок 111 (млин) літ. Б, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
22.03.2017 Київським учбово-виробничим підприємством № 1 УТОС (орендодавець) та Бурменко Л.В. (орендар) укладено договір № 08 оренди нежилого приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець надає послуги з оренди приміщення, а орендар приймає в тимчасове строкове платне користування приміщення згідно з приймально-здавальним актом за адресою: АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_2, загальною площею приміщення 90,3 кв.м: приміщення під склад площею 90,3 кв.м (3-й поверх млина) (пункти 1.1 та 1.2 Договору).
Відповідно до пункту 3.1 Договору приміщення та майно, що орендуються, передаються орендодавцем та приймаються орендарем протягом 3-х днів з моменту укладання цього договору.
Протягом строку, визначеного в пункті 3.1 Договору орендодавець повинен звільнити приміщення, що орендується та підготувати його до передачі орендарю (пункт 3.2 Договору).
Передача приміщення і майна, що орендується, здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду (пункт 3.3 Договору).
Згідно з пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що строк дії Договору встановлюється з 01.03.2017 по 31.12.2017.
Відповідно до пункту 4.2 Договору орендар має право розірвати Договір, попередивши орендодавця за 1 місяць до передбаченого розірвання Договору, при цьому сплачена наперед орендна плата орендарю не повертається.
Згідно з пунктами 5.1 та 5.2 Договору розмір орендної плати за 1 кв.м складає: приміщення під склад площею 90,3 кв.м - 19 грн, (3-й поверх млина). Всього: 1 715,70 грн на місяць. Орендна плата сплачується щомісячно до 5-го числа поточного місяця авансом на розрахунковий рахунок орендодавця.
Відповідно до пунктів 8.1 та 8.2 Договору після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний передати орендодавцю приміщення, що орендується протягом 3-х днів з моменту закінчення договору оренди за актом передачі. Орендар зобов`язаний виїхати з приміщення, що орендується та підготувати його до передачі орендодавцю.
У пункті 8.5 Договору сторони погодили, що після закінчення строку дії Договору оренди усі невіддільні від приміщення поліпшення, зроблені орендарем, переходять у власність орендодавця безкоштовно.
На виконання умов Договору відповідно до наявного в матеріалах справи приймально-здавального акта від 01.03.2017, який є невід`ємною частиною Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення в оренду згідно з переліком: ІІ поверх (млин), склад, площа 90,3 кв.м.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" та фізичною особою - підприємцем Бурменко Л.В. неодноразово укладалися договори оренди спірного приміщення, зокрема, 23.12.2015 був укладений договір № 34 оренди нежитлового приміщення загальною площею 90,3 кв.м: приміщення під виробництво площею 10,3 кв.м і приміщення під склад площею 80 кв.м, строк дії договору до 31.12.2016, а 01.01.2016 - підписаний приймально-здавальний акт, відповідно до якого Бурменко Л.В. прийняла в оренду майно на ІІ поверсі (млин), виробництво 10,3 кв.м та склад 80,0 кв.м, тобто загальною площею 90,3 кв.м.
Згідно з листом від 01.03.2017 вх. № 18 фізична особа - підприємець Бурменко Л.В. попросила розірвати договір оренди від 23.12.2015, а ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" згідно з листом від 06.03.2017 повідомило орендаря, що зазначений договір розірваний 28.12.2017.
У матеріалах справи міститься лист Бурменко Л.В. про укладення нового договору оренди спірного нежитлового приміщення саме площею 90,3 кв.м. з 01.03.2017.
Крім того, в матеріалах справи міститься заява Бурменко Л.В. від 18.05.2021 на ім`я в.о. директора ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" Вінковського О.Р., в якій Бурменко Л.В., зокрема, вказує, що орендує приміщення саме на другому поверсі з 2006 року.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги за первісним позовом, ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" зазначило, що орендар ( Бурменко Л.В. ) у порушення умов Договору допустив прострочення виконання договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів та повернення орендованого майна, з урахуванням чого позивач за первісним позовом просив суд: зобов`язати відповідача за первісним позовом звільнити та повернути йому раніше орендоване приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з Бурменко Л.В. 5 147,10 грн заборгованості з орендної плати за період з жовтня по грудень 2017 року та 102 942, 00 грн неустойки за період з 04.01.2018 по 03.07.2020.
Бурменко Л.В. у зустрічному позові, з посиланням на те, що підприємницька діяльністю фізичної особи - підприємця Бурменко Л.В. припинена 23.02.2017, а тому вона не могла укладати 22.03.2017 договір оренди нежилого приміщення для використання його в господарській діяльності, просила суд визнати Договір неукладеним та стягнути з ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" на свою користь суму грошових коштів у розмірі 12 009,00 грн, як безпідставно набуті ПОГ "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих".
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи за первісним позовом стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов`язання Бурменко Л.В. звільнити, повернути та передати орендодавцю (позивачу) раніше орендоване приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнення з Бурменко Л.В. заборгованості з орендної плати в розмірі 5 147,10 грн та 102 942,00 грн неустойки, яка нарахована відповідно до статті 785 ЦК України.
Причиною виникнення спору зі справи за зустрічним позовом стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Договору неукладеним та стягнення грошових коштів у розмірі 12 009,00 грн, як безпідставно набутих.
В обґрунтування доводів касаційної скарги Бурменко Л.В. посилається, зокрема, на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували норми матеріального права: частину першу статті 764 ЦК України, частину четверту статті 284 ГК України, статтю 291 ГК України без урахування висновку щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.10.2023 зі справи № 910/10253/22, від 20.09.2023 зі справи № 904/2275/22, а також неправильно застосували норму матеріального права, а саме частини першу та другу статті 604 ЦК України без урахування висновку щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 569/1037/18. Крім того, за доводами скаржника, оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 02.11.2022 зі справи № 752/10037/18 (в цій же справі), у зв`язку з чим допущено порушення приписів частини п`ятої статті 310 ГПК України.
Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.