ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/1661/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
ТОВ "Львівбудкомплектація": Станько Т.Р.;
розпорядника майна ТОВ "Львівбудкомплектація": Зубачик В.Р.;
ОСОБА_1: не з`явився;
ОСОБА_2: Демідонт Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 (колегія суддів у складі: Гриців В.М. головуючий, Малех І.Б., Скрипчук О.С.,.)
та ухвалу Господарського суду Львівської області (в частині відмови в задоволенні заяви про вимоги забезпеченого кредитора) від 18.03.2021 (суддя Цікало А.І.)
у справі № 914/1661/20
за заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Львівбудкомплектація"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Рух справи та стислий зміст заяви
1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Львівбудкомплектація" (далі - Боржник) за його заявою, введено процедуру розпорядження майном Боржника.
2. ОСОБА_1 подала арбітражному керуючому та для відома господарському суду заяву від 05.01.2021 з проханням в порядку вимог частини 8 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) окремо повідомити Господарський суд Львівської області про вимоги забезпеченого кредитора в розмірі 7698764,83 грн (станом на 23.07.2018) до Боржника як майнового поручителя за іпотечним договором від 16.06.2016, укладеним між ОСОБА_1 і Боржником, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А., зареєстрованим у реєстрі за №5158 (далі - Іпотечний договір).
3. У подальшому ОСОБА_1 подала арбітражному керуючому та для відома господарському суду заяву від 01.03.2021 з проханням в порядку вимог частини 8 статті 45 КУзПБ окремо повідомити Господарський суд Львівської області про вимоги забезпеченого кредитора до Боржника як майнового поручителя в розмірі 8676606,53 грн (з яких 5671898,75 грн - сума позики, 1134379,75 грн - штраф, 1361255,70 грн - інфляційні втрати, 509072,33 грн - 3% річних), що виникли на підставі Іпотечного договору.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
4. 07.06.2016 ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали договір позики (далі - Договір позики), за умовами якого позикодавець надає позичальнику безпроцентну позику, а позичальник зобов`язується повернути суму позики у повному обсязі у строк, передбачений цим договором (пункт 1.1).
5. Загальна сума позики за Договором позики, що підлягає переданню позичальнику, становить 12500000,00 грн, що на день укладання Договору позики за курсом Національного банку України еквівалентно 500000,00 доларів США (пункт 2.2 Договору позики).
6. На підтвердження отримання грошових коштів (їх частини) за Договором позики позичальник надає позикодавцю власноруч написану та підписану розписку (розписки) (пункт 2.7 Договору позики).
7. Строк, за яким позичальник має право отримати позику, становить три місяці. Загальна сума позики, що фактично буде надана за Договором позики, підлягає поверненню позикодавцю у строк до 01.06.2017 в повному розмірі (пункти 2.4, 4.1 Договору позики).
8. У пункті 8.1 Договору позики передбачено, що в строк не пізніше, як 15 календарних днів з моменту підписання Договору позики позичальник зобов`язаний гарантувати виконання взятих на себе зобов`язань за Договором позики, шляхом: 8.1.1 передачі позичальнику в заставу майнових прав на належну йому частку 50% (п`ятдесят відсотків) у статутному капіталі Боржника; передачі в іпотеку майновим поручителем Боржником нерухомого майна, що знаходиться в його власності, а саме: будівлі (виробничо- лабораторний комплекс А-2 загальною площею 400,7 м2; вага Б-1 загальною площею 74,3 м2; склад допоміжних матеріалів В-1 загальною площею 1980,6 м2; склад-навіс Г-1 загальною площею 639,4 м2) загальною площею 3095,0 м2 (далі - Майно) та земельну ділянку площею 1,7319 га, кадастровий номер: 4623686900:03:000:0031 (далі - Земельна ділянка), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
9. Згідно з пунктом 8.2 Договору позики забезпеченням виконання зобов`язання за цим Договором перед позикодавцем є: договір застави майнових прав на належну йому частку 50% (п`ятдесят відсотків) у статутному капіталі Боржника, укладений між позичальником і позикодавцем; договір іпотеки Майна і Земельної ділянки, укладений між позикодавцем та майновим поручителем Боржником.
10. Відповідно до пункту 5.4 Договору позики у випадку невиконання позикодавцем зобов`язання з надання коштів позики у встановлені терміни та в розмірі, вказаному в пунктах 2.2, 2.3, 2.4 Договору позики, позикодавець втрачає право: на штрафну санкцію вказану в пункті 5.3 Договору позики; на задоволення вимог шляхом звернення стягнення на частку (майнові права на частку) в розмірі 50% статутного капіталу Боржника та отримує право на стягнення на частку (майнові права на частку) в статутному капіталі Боржника із розрахунку: сума коштів, що еквівалентна 2000,00 доларів США наданої позики (непогашеного боргу) за 1% частки (майнових прав на частку) статутного капіталу Боржника, та повністю втрачає право на звернення стягнення предмета іпотеки.
11. Додатки, доповнення та зміни до Договору позики є дійсними та є його невід`ємною частиною тільки в тому разі, якщо вони виконані в письмовому вигляді, погоджені та підписані сторонами (пункт 10.1 Договору позики).
12. Одностороння зміна умов Договору позики та/або його розірвання не допускається (пункт 10.3 Договору позики).
13. Внесення змін до умов Договору позики можливо виключно за згодою сторін цього договору (пункт 10.5 Договору позики).
14. 07.06.2016 відбулися загальні збори учасників Боржника, на який прийнято рішення надати згоду на укладення договору іпотеки з ОСОБА_1 щодо передачі в іпотеку Майна і Земельної ділянки, за яким Боржник як майновий поручитель поручиться за виконання учасником Боржника ОСОБА_2 своїх зобов`язань за Договором позики щодо повернення грошових коштів у сумі 12500000,00 гривень, що на день укладення Договору позики за курсом Національного банку України еквівалентно 500000,00 доларів США. Визначено заставну вартість предмета іпотеки в розмірі 8000000,00 гривень. Погодження інших умов договору іпотеки покладено на директора Боржника. Надано згоду на внесення змін до Договору позики щодо збільшення та/або зменшення розміру позики та часу надання/повернення позики, а також відповідних, пов`язаних з цим, змін до договору іпотеки, укладеного між Боржником і ОСОБА_1 .
15. 16.06.2016 ОСОБА_1 (іпотекодержатель) і Боржник (іпотекодавець) уклали Іпотечний договір, за умовами якого Боржник з метою повного та своєчасного виконання Договору позики передав у іпотеку ОСОБА_1 . Майно і Земельну ділянку.
16. У пункті 1 Іпотечного договору зазначено, що 07.06.2016 ОСОБА_1 (іпотекодержатель) і ОСОБА_2 (позичальник) уклали Договір позики, за яким іпотекодержатель надав позичальнику в позику власні грошові кошти у сумі 12500000,00 грн, що еквівалентно на день укладення договору позики згідно з офіційним курсом НБУ 500000,00 доларів США. Відповідно до умов та в порядку, передбачених Договором позики, позичальник зобов`язався не пізніше 01.06.2017 виконати основне зобов`язання, в тому числі повернути повністю іпотекодержателю заборгованість в сумі 12500000,00 грн.
17. 17.06.2016 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали додаткову угоду №1, виклавши пункт 2.2 Договору позики в новій редакції, згідно з якою загальна сума позики за Договором позики, що підлягає переданню позичальнику, становить 12500000,00 грн, що на день укладення Договору позики за курсом Національного банку України еквівалентно 500000,00 доларів США; за погодженням сторін зазначена загальна сума позики може бути зменшена, але не менш як до 2500000,00 грн, що на день укладення додаткової угоди за курсом Національного банку України еквівалентно 100000,00 (ста тисячам) доларів США.
18. Також зазначеною додатковою угодою доповнено Договір позики пунктом 5.8, згідно з яким позикодавець має право зменшити загальний розмір позики, визначений пунктом 2.2 Договору позики, але вона не може бути меншою, ніж 2500000 грн, що на день укладання цієї додаткової угоди за курсом Національного банку України еквівалентно 100000,00 доларів США.
19. У зв`язку з укладенням додаткової угоди від 17.06.2016 до Договору позики зміни до Іпотечного договору не внесено.
20. За змістом розписок ОСОБА_2 від 14.06.2018, від 18.06.2016, від 05.08.2016, від 21.11.2016, від 20.12.2016, від 23.02.2017, від 11.03.2017, він отримав від ОСОБА_1 різні суми коштів за Договором позики на загальну суму, що еквівалентна 215900 доларів США за курсом НБУ на дату написання ОСОБА_2 розписок про отримання коштів.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції, постанов судів апеляційної та касаційної інстанцій
21. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вимоги забезпеченого кредитора та внесення до реєстру відомостей про майно Боржника, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором; припинено обтяження - іпотеку нерухомого майна Боржника та заборону його відчуження, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором, а саме: земельну ділянку кадастровий номер №4623686900:03:000:0031 за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлі загальною площею 3095 м2 за вказаною адресою, що складаються із: виробничо-лабораторного комплексу А-2 загальною площею 400,7 м2; вага Б-1 загальною площею 74,3 м2; складу допоміжних матеріалів В-1 загальною площею 1980,6 м2; складу-навісу Г-1 загальною площею 639,4 м2.
22. Судові рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 не є забезпеченим кредитором Боржника, а відомості про майно Боржника, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором, не підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів Боржника, оскільки його зобов`язання за Іпотечним договором припинені на підставах, встановлених договором і законом.
23. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 скасовано зазначену ухвалу місцевого господарського суду, повернуто справу до господарського суду першої інстанції для розгляду Заяви.
24. Постановою Верховного Суду від 06.07.2022 скасовано постанову апеляційного господарського суду в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 та в частині стягнення судового збору з Боржника, а в решті зазначену постанову залишено без змін, справу в скасованій частині направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
25. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 у частині розгляду Заяви скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про закриття провадження щодо розгляду Заяви.
26. Постановою Верховного Суду від 28.02.2023 зазначену постанову апеляційного господарського суду скасовано в частині закриття провадження щодо розгляду Заяви, справу в скасованій частині направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
27. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 залишено без змін ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 (в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 як забезпеченого кредитора до Боржника).
28. Постанову мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження її кредиторських вимог як забезпеченого кредитора Боржника, адже пунктом 5.4 Договору позики передбачено втрату позикодавцем права звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання ним зобов`язання з надання коштів у встановлені терміни та в розмірі, вказані в пунктах 2.2-2.4 Договору позики, а доказів внесення змін до Договору позики та Іпотечного договору щодо зменшення загальної суми позики, наданої ОСОБА_1 позичальнику, немає.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
29. ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду (в частині відмови в задоволенні Заяви), ухвалити нове рішення, яким встановити склад і розмір її кредиторських вимог як забезпеченого кредитора, що виникли на підставі Іпотечного договору, в загальній сумі, що буде еквівалентна 278528,75 доларів США (215900 доларів США - основна сума боргу, 43180 доларів США - штраф у розмірі 20% від суми позики, 19448,75 доларів США - 3% річних) за курсом, встановленим НБУ на дату ухвалення судового рішення, визнати зазначені кредиторські вимоги забезпеченого кредитора та внести їх в окремий реєстр як вимоги, які забезпечені заставою майна боржника в розмірі в гривнях в сумі, що буде еквівалентна 278528,75 доларів США за курсом, встановленим НБУ на дату ухвалення судового рішення.
30. Касаційну скаргу подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
31. ОСОБА_1 вважає, що господарські суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.11.2019 у справі №902/201/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, від 15.10.2019 у справі №908/1090/18, від 19.12.2019 у справі №916/1041/17, від 10.10.2019 у справі №910/2164/18, від 08.07.2019 у справі №908/156/18, від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, щодо застосування частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
32. На думку ОСОБА_1, оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням зазначеної норми процесуального права щодо обставин, встановлених судовим рішенням у цивільній справі №450/2533/18 (учасниками якої були Боржник, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ), перелічені в якому розписки є належними та достовірними доказами отримання ОСОБА_2 позики в загальному розмірі 215900 доларів США за Договором позики. При цьому ОСОБА_1 стверджує, що згідно з встановленими в зазначеній справі обставинами нею і ОСОБА_2 внесено зміни до Договору позики, зокрема, в частині суми позики, яка підлягала наданню ОСОБА_2 частинами, і така сума не могла бути меншою 100000,00 доларів США.
33. ОСОБА_1 посилається на невиконання господарськими судами обов`язкових вказівок Верховного Суду, неповне та невсебічне встановлення та дослідження ними обставин справи та, як наслідок, невстановлення обґрунтованості вимог ОСОБА_1 до Боржника, їх складу і розміру.
34. ОСОБА_1 заперечує проти висновку господарських судів щодо ненадання доказів внесення змін до Договору позики щодо зменшення загальної суми позики, як це передбачено пунктами 10.1, 10.5 Договору позики, а отже, й щодо втрати ОСОБА_1 права на звернення стягнення на предмет іпотеки, що суперечить правовій природі договору іпотеки та положенням Закону України "Про іпотеку", адже згідно з пунктом 5.8 Договору позики ОСОБА_1 мала право в односторонньому порядку без необхідності отримання будь-якого додаткового погодження позичальника зменшити загальну суму позики.
35. Також ОСОБА_1 зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 546, 572, 585, 589, 593, 1046 Цивільного кодексу України, статей 3, 7, 17 Закону України "Про іпотеку" в контексті правовідносин, що виникли в цій справі, а саме виконання майновим поручителем зобов`язання щодо погашення заборгованості за основним зобов`язанням у випадку зменшення розміру такого зобов`язання, якщо зміни щодо зменшення такого розміру не було внесено до договору іпотеки, однак майновий поручитель (органи управління майнового поручителя) при укладенні договору іпотеки надав (надали) згоду, зокрема, на зменшення основного зобов`язання; чи призвело в такому випадку зменшення основного зобов`язання до порушення прав та інтересів майнового поручителя, погіршення його становища в порівнянні зі становищем, яке існувало на день укладення договору іпотеки та чи може така обставина слугувати підставою для припинення іпотеки та, як наслідок, невиконання майновим поручителем зобов`язання щодо погашення дійсного розміру заборгованості позичальника.
36. На переконання ОСОБА_1, з аналізу положень Цивільного кодексу України, Закону України "Про іпотеку" можна дійти висновку, що будь-які зміни до договору іпотеки підлягають нотаріальному посвідченню, зокрема, статтею 19 зазначеного Закону імперативно визначено, що будь-яке збільшення основного зобов`язання або процентів за основним зобов`язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Однак відсутні імперативна норма щодо здійснення державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою у випадку зменшення основного зобов`язання. Також відсутні законодавчо визначені підстави припинення іпотеки при зменшенні розміру основного зобов`язання у випадку, якщо такі зміни не були внесені до договору іпотеки. Водночас дійсність Іпотечного договору підтверджено рішеннями судів у справі №450/2533/18, що набрали законної сили.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
37. Боржник подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити та залишити без змін оскаржувані судові рішення.
38. Боржник наголошує, що, укладаючи додаткову угоду від 17.06.2016 до Договору позики, сторони передбачили лише можливість зменшення загальної суми позики до відповідного розміру, однак виключно у випадку взаємного погодження ними відповідних дій, проте така можливість не була реалізована, оскільки відсутня викладена в письмовій формі взаємна згода сторін Договору позики. При цьому Боржник посилається на положення частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України та пункти 10.1, 10.5 Договору позики.
39. На думку Боржника, обставина неукладення додаткової угоди до Договору позики про зменшення суми позики не підлягає додатковому доведенню.
40. Посилаючись на положення Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", Боржник стверджує, що ОСОБА_1 не довела факт отримання законним шляхом коштів, що підлягали передачі у позику за Договором позики, тому відповідні кошти не передавались ОСОБА_3, а укладені правочини є фіктивними.
41. На думку Боржника, ОСОБА_1 втратила право не лише на звернення стягнення на предмет іпотеки, а й на отримання штрафу на підставі пункту 5.3 Договору позики та 3% річних згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України.
42. Водночас Боржник вважає, що іпотека за Договором іпотеки є припиненою з огляду на положення пункту 5.4 Договору позики, а також на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Позиція Верховного Суду
43. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.
44. Предметом касаційного оскарження є судові рішення у справі про банкрутство, ухвалені стосовно заяви до арбітражного керуючого з проханням на виконання положень частини 8 статті 45 КУзПБ окремо повідомити господарський суд про вимоги особи, яка вважає себе забезпеченим кредитором Боржника, посилаючись на наявність заборгованості, забезпеченої іпотекою за Іпотечним договором, укладеним із Боржником як майновим поручителем.
45. Господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові переглянув ухвалу місцевого господарського суду лише в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 як забезпеченого кредитора до Боржника, оскільки зазначена ухвала в інший частині скасована постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021, що в цій частині залишена без змін постановою Верховного Суду від 06.07.2022 у цій справі.
46. Водночас наявність правових підстав для розгляду господарським судом заяв, поданих ОСОБА_1 як забезпеченим кредитором арбітражному керуючому, була предметом розгляду Верховного Суду при ухваленні постанови від 28.02.2023 у справі №914/1661/20, у якій наголошено на необхідності забезпечення ОСОБА_1 передбаченого законом права на доступ до суду.
47. За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. Зокрема, забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
48. У силу приписів частини 14 статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.
49. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим (частина 2 статті 45 КУзПБ).
50. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах 30-денного строку, визначеного частиною 1 статті 45 КУзПБ, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
51. Крім того, розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром (частина 8 статті 45 КУзПБ).
52. З аналізу наведених приписів КУзПБ вбачається, що законодавець не встановив обов`язку забезпеченого кредитора подати заяву про визнання його грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, для їх задоволення у справі про банкрутство, проте передбачив для забезпеченого кредитора можливість подати таку заяву стосовно забезпечених вимог, а також право на заявлення грошових вимог, які незабезпечені заставою або за відмови від забезпечення, що у цих двох випадках мають бути заявлені кредитором та розглянуті судом за загальними правилами для конкурсних або поточних вимог до боржника.
53. Водночас у разі подання такої заяви забезпеченим кредитором саме ухвала про визнання його грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, є підставою для внесення остаточних відомостей щодо розміру цих вимог та предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів боржника, адже за змістом абзаців 4, 5 частини 6 статті 45 КУзПБ спеціальний закон, за загальним правилом, пов`язує внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів саме з ухвалою про визнання (повністю або частково) вимог кредиторів за результатами розгляду їх заяв. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №904/4455/19.
54. При цьому відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, викладеної в постановах від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17) у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.