ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткова)
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 316/1962/20
провадження № 61-10378св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним наказ від 19 травня 2020 року № 161-з "Про звільнення з роботи у зв`язку зі скороченням штату ОСОБА_1".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління (з аналітично-правової роботи) ЮУ ВП "ЗАЕС" ДП.
Стягнено з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 травня 2020 року до 10 лютого 2022 року включно у розмірі 1 095 363,92 грн, утримавши з неї усі необхідні податки та збори.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2023 року апеляційну скаргу ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" залишено без задоволення, рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 лютого 2022 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 22 травня 2024 року касаційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" залишено без задоволення. Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 лютого 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2023 року залишено без змін.
27 травня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Вишнякової І. О. про ухвалення додаткового судового рішення, яким представник просила вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 9 000,00 грн у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції. При цьому звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що відповідач змінив організаційно-правову форму, тому просила покласти судові витрати на Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
До заяви представник позивача додала: копію договору про надання правничої допомоги адвокатом Вишняковою І. О. від 13 червня 2022 року; акт № 2 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги від 13 червня 2022 року, складений 27 травня 2024 року; довідку про доставку стороні у справі заяви через підсистему "Електронний суд".
Представник позивача вказує, що позивачу надано правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 9 000,00 грн, що документально підтверджено. Сума є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, ціною позову.
У травні 2024 року Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" подало до Верховного Суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення в якому просило зменшити розмір витрат на правничу допомогу або відмовити у їх відшкодуванні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, вищевказану заяву представника позивача та заперечення на заяву, колегія суддів дійшла висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, підлягає частковому задоволенню.
У частині першій статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на професійну правничу допомогу; 2) витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.