ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 642/4750/23
провадження № 61-17145св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції Лисаков Євген Сергійович,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Мальованого Ю. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції Лисакова Є. С. (далі - державний виконавець Лисаков Є. С. ).
Скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що на виконанні у Холодногірсько-Новобаварському відділі державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (далі - відділ ДВС) перебуває ВП № НОМЕР_1, згідно з яким з нього стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття та ВП № НОМЕР_2, згідно з яким з нього стягуються аліменти на утримання повнолітньої дитини на період навчання у розмірі 1 500,00 грн щомісяця до закінчення дитиною навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років.
Тобто в одному відділі ДВС перебувають два виконавчі провадження, в яких боржник та стягувач одні й тіж особи, а відрахування аліментів відбувається за місцем роботи боржника.
17 липня 2023 року заявник звернувся до державного виконавця Лисакова Є. С. із заявою про об`єднання ВП № НОМЕР_1 із ВП № НОМЕР_2 у зведене виконавче провадження згідно зі статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження", що дасть можливість йому провести перерахунок аліментів за двома виконавчими провадженнями із подальшим зарахуванням переплати у рахунок боргу, оскільки наразі у ВП № НОМЕР_1 існує переплата, а у ВП № НОМЕР_2 - недоплата.
15 серпня 2023 року отримав відмову у задоволенні заяви про об`єднання виконавчих проваджень у зведене.
ОСОБА_1 просив суд:
- визнати неправомірною відмову державного виконавця Лисакова Є. С. в об`єднанні двох виконавчих проваджень: ВП № НОМЕР_1 (про стягнення з нього аліментів на неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття) та ВП № НОМЕР_2 (про стягнення з нього аліментів на повнолітню дитину ОСОБА_4 на період навчання в розмірі 1 500,00 грн щомісяця до закінчення дитиною навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років) у зведене виконавче провадження;
- зобов`язати державного виконавця Лисакова Є. С винести постанову про об`єднання в одне зведене виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 та ВП № НОМЕР_2.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2023 року, постановленою у складі судді Грінчук О. П., у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Лисакова Є. С. відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги про визнання неправомірною відмови державного виконавця у об`єднанні виконавчих проваджень у зведене, суд першої інстанції вказав, що передача виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби, не належить до повноважень державного виконавця, таке повноваження має начальник відділу лише у визначених законом випадках.
Заявник не зазначив підстав, передбачених пунктом 5 розділу 5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 зі змінами (далі - Інструкція), для передачі виконавчого провадження від державного виконавця Лисакова Є. с. до державного виконавця Ярошенка В. та навпаки.
Проаналізувавши предмет скарги, її обґрунтування, встановлені обставини та наведені законодавчі норми в їх сукупності, суд дійшов висновку, що державний виконавець Лисаков Є. Є. діяв правомірно, у межах своїх повноважень та відповідно до визначеної законом процедури.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2023 року скасовано.
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Лисакова Є. С., заінтересована особа - ОСОБА_2, задоволено.
Визнано неправомірною відмову державного виконавця Лисакова Є. С. у винесенні постанови про об`єднання ВП № НОМЕР_1 та ВП № НОМЕР_2 у зведене виконавче провадження.
Зобов`язано державного виконавця Лисакова Є. С. винести постанову про об`єднання ВП № НОМЕР_1 та ВП № НОМЕР_2 у зведене виконавче провадження.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи скаргу, суд апеляційної інстанції вказав, щовідмова державного виконавця Лисакова Є. не відповідає положенням статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 14 розділу ІІІ Інструкції з урахуванням надходження до відділу ДВС другого ВП № НОМЕР_1, оскільки у провадженні державного виконавця Лисакова Є. на той день вже перебувало ВП № НОМЕР_2.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що державний виконавець Лисаков Є. С., встановивши після відкриття ВП № НОМЕР_2 наявність ще одного відкритого ВП № НОМЕР_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_1, повинен був об`єднати їх у зведене виконавче провадження та передати його на виконання державному виконавцю, який виконував перше виконавче провадження, тобто Ярошенку В. В .
При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що у будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх доводів
У грудні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 642/7456/18 (провадження № 61-12356св19), від 02 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19), від 26 лютого 2021 року у справі № 910/15888/17.
Заявник указує, що обов`язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав. Натомість ОСОБА_1 у своїй скарзі не навів жодних обґрунтувань щодо такого, які саме права заявника були порушені державним виконавцем під час здійснення ним виконавчого провадження, пославшись на якусь переплату аліментів, та не надав суду жодних доказів таких порушень.
Крім того, заявник указує, що Закон України "Про виконавче провадження" та Інструкція не передбачають можливості об`єднувати виконавчі провадження з виконання рішень про стягнення періодичних платежів (аліментів), оскільки такий вид рішень є відмінним від рішень про стягнення з боржника коштів (сум заборгованості), що передбачено статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу можлива лише за дорученням начальника відділу та у визначених законом випадках. Самостійно приймати рішення про передачу виконавчих проваджень іншому виконавцю державний виконавець має право лише у випадку передачі їх від одного органу ДВС до іншого.
Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, надано час на їх усунення.
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисакова Є. С. від 14 липня 2021 року відкрито ВП № НОМЕР_2 на виконання виконавчого листа № 642/1811/21, виданого 02 липня 2021 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4, на період її навчання у твердій грошовій сумі - 1 500,00 грн щомісяця, до закінчення навчання, але не більше як до досягнення донькою 23 років (а .с. 6).
Постановою державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ярошенка В. В. від 20 червня 2022 року прийнято від Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції матеріали ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 642/2574/14, виданого 27 травня 2014 року Ленінським районним судом м. Харкова, про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини доходу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (а. с. 7).
08 серпня 2023 року державний виконавець Лисаков Є. С. відмовив ОСОБА_1 в об`єднанні вказаних виконавчих проваджень, у зв`язку з відсутністю на те законних підстав.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.