ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 569/10030/22
провадження № 61-17406св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейков І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Торкунова Тетяна Анатоліївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дупака Валентина Германовича на постанову Рівненського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Торкунова Т. А. (далі - приватний нотаріус Торкунова Т. А.), про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, яка складається з 55/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 не розпорядилася своїм майном.
Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги за законом є його батько ОСОБА_4 та рідна сестра його батька ОСОБА_2 .
ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5, а саме 27,5/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, тобто половину спадкового майна матері, оскільки на момент смерті проживав разом з нею. ОСОБА_4 був інвалідом ІІІ групи, що дає право на обов`язкову частку в спадщині.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
Після смерті батька він у встановленому законом порядку звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, прийняв спадщину і отримав 13 жовтня 2020 року свідоцтво про право на спадщину за законом. Водночас у свідоцтві про право на спадщину за законом не значиться майно (частина майна), що належало його бабі та мало увійти у спадкову масу за законом. Після отримання вищезазначеного свідоцтва він звернувся до нотаріуса для роз`яснення причин невключення у свідоцтво майна (частини майна), що належало його бабі ОСОБА_3, на що приватний нотаріус Торкунова Т. А. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Спірне спадкове майно успадкувала його тітка ОСОБА_2 та провела відповідні реєстраційні дії на своє ім`я.
Як йому відомо, на час смерті його баби ОСОБА_3 їй належало на праві спільної часткової приватної власності 55/100 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 до дня своєї смерті проживав разом із своєю матір`ю ОСОБА_3, тому автоматично після її смерті прийняв спадщину. Але у зв`язку з помилкою адреси проживання відповідно до довідки від 20 жовтня 2020 року № 44252, виданої Рівненською міською радою, нотаріус не визначив спільного проживання його батька та баби, оскільки баба була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, а батько помилково за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до відповіді Комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ніколи не ділився на квартири і перебуває у спільній частковій власності.
Тобто, його батько ОСОБА_4 та баба ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- встановити факт спільного проживання ОСОБА_4 зі своєї матір`ю ОСОБА_3 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Торкуновою Т. А., зареєстроване в реєстрі за № 467;
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 55/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ним право власності на спадкове майно після смерті його батька за законом на 27,5/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 липня 2023 року, ухваленим у складі судді Кучиної Н. Г., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження спільного проживання його батька ОСОБА_4 із ОСОБА_3 до дня її смерті, тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 .
Суд зазначив, що, звертаючись до суду з вимогою про визнання свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_2, недійсним, позивач не врахував, що відповідачка у спірних правовідносинах не позбавляється права на спадкування, та не довів, що саме він має право власності на вищевказаний будинок, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом у порядку спадкування, виданого ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 липня 2023 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Торкуновою Т. А. та зареєстроване в реєстрі за № 467.
Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 55/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті його батька за законом на 27,5/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що батько позивача ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, не встиг прийняти спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тому позивач на підставі статті 1276 ЦК України має право на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 .
Отже, ОСОБА_2 не мала права на спадкування саме 55/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_3 .
При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки такий факт не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи. Крім того, такий факт не впливатиме на право позивача на спадкування після смерті баби та батька за законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У грудні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дупак В. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Дупака В. Г. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин спадкову трансмісію, передбачену статтею 1276 ЦК України.
Також суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, зазначав, що його батько ОСОБА_4 проживав разом із ОСОБА_3 до дня її смерті, тому фактично прийняв спадщину після її смерті. Пізніше ОСОБА_1 зазначав, що він має право на спадщину на підставі спадкової трансмісії. Однак він не звертався до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини.
Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкової трансмісії, в задоволенні якого йому було відмовлено рішенням Рівненського міського суд Рівненської області від 25 лютого 2021 року у справі № 569/17719/20.
Підставою касаційного оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема, суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 720/2683/19 (провадження № 61-15347св20). Також заявник посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема стосовно визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкової трансмісії за заявою спадкоємця (трансмісара), яка подана майже через три роки після смерті спадкодавця (трансмієнта), без звернення спадкоємця (трансмісара) до суду із позовною вимогою про надання додаткового строку для прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костюченко С. А. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що матеріали справи містять належні докази на підтвердження спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до дня смерті останньої, отже, наявні підстави вважати, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 . Тому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У грудні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У січні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору дарування частини будинку від 08 січня 2003 року, посвідченого Другою рівненською державною нотаріальною конторою за реєстраційним № 2-5, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 02 червня 2009 року, ОСОБА_3 є власником 55/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджує витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий 02 червня 2009 року Комунальним підприємством "Рівненське бюро технічної інвентаризації" за № 22903435, реєстраційний номер: 27439401.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджують свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1, видане 08 травня 2018 року Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 29 травня 2018 року № 00020241275.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належні їй 55/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідками Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради від 11 травня 2018 року № 77079, від 01 червня 2018 року № 3162/01-17 ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, з 11 березня 1982 року та знята з реєстраційного обліку 11 травня 2018 року у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1, крім неї за вказаною адресою на момент її смерті інших зареєстрованих осіб не було.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого повторно 04 жовтня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 29 травня 2018 року № 00020241344 ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, її батьками зазначені: батько - ОСОБА_7, мати - ОСОБА_3 .
Після укладення шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на " ОСОБА_8", що підтверджують витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 10 січня 2013 року № 00011599706 та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 29 травня 2018 року № 00020241362.
29 травня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Торкунової Т. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_3
29 травня 2018 року зареєстровано спадкову справу № 17/2018 після смерті ОСОБА_3, що підтверджує витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 29 травня 2018 року № 52084157.
05 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Торкунової Т. А. із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_3
05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Торкуновою Т. А. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на 55/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 24 жовтня 2020 року № 00028289271, повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 29 травня 2018 року № 00020241392 ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4, його батьками зазначені: батько - ОСОБА_7, мати - ОСОБА_3, що також підтверджує свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджує свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4, видане 25 травня 2018 року Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.
Згідно з довідкою Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради від 29 травня 2018 року № 78698 ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 19 березня 2013 року та знятий з реєстраційного обліку 29 травня 2018 року у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5, виданого 11 березня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану м. Рівне, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5, його батьками зазначені: батько ОСОБА_4, мати - ОСОБА_9 .
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13 жовтня 2020 року спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є його син - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: 50/100 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,0257 га, кадастровий номер 5610100000:01:044:0111, із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Торкунової Т. А. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05 березня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку від належних померлій ОСОБА_3 55/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з огляду на: 1) відсутність відомостей щодо спільного проживання та реєстрації сина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (трансмістента) та його сина (внука померлої) ОСОБА_1 (трансміссара) за спільною адресою останнього місця проживання померлої; 2) відсутність поданої заяви ОСОБА_4 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у встановлений статтею 1270 ЦК України строк; 3) відсутність поданої заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у встановлений статтею 1270 ЦК України строк у порядку спадкової трансмісії (стаття 1276 ЦК України); 5) наявність вже виданого свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на 55/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та відсутність письмової згоди ОСОБА_2, як спадкоємця, який прийняв спадщину, щодо того, щоб спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, міг подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу.
Відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 09 червня 2018 року № 9224-1701054-2018 місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 лютого 2021 року у справі № 569/17719/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкової трансмісії відмовлено. Рішення набрало законної сили.
У цьому рішенні зазначено, що ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини чи із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 в порядку спадкової трансмісії до нотаріальної контори у встановлений законом строк не звертався, тому підстави для визнання за ним права власності на половину спадкового майна ОСОБА_3 в порядку спадкової трансмісії відсутні. Окрім того, вимог про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину, отриманих ОСОБА_2, позивач не заявляв і з такими вимогами до нотаріуса не звертався, зокрема і в порядку статті 1300 ЦК України.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 травня 2022 року у справі № 569/7917/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено. Рішення набрало законної сили.
Під час розгляду справи № 569/7917/21 суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 просить суд встановити факт прийняття спадщини за законом ОСОБА_4 після смерті своєї матері ОСОБА_3 ; визнати за ним право власності на спадкове майно після смерті свого батька ОСОБА_4 за законом на 27,5/100 частки або 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, як сам позивач зазначає у позові, нотаріусом вже було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 на спірне майно померлої ОСОБА_3 .
Однак в обраний позивачем спосіб захисту, навіть у випадку порушеного права ОСОБА_1, не буде поновлено захищені його права, оскільки на вищевказане спірне майно померлої ОСОБА_3 вже було видане свідоцтво про право на спадщину доньці померлої - ОСОБА_2, яке на теперішній час ніким не оскаржене та не визнане недійсним.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.