ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня2024 року
м. Київ
справа № 644/1482/22
провадження № 61-16299св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гібадулова Лариса Августинівна, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2023 року у складі судді Самсонової О. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року у складі колегії суддів Чумак О. В., Обідіної О. І., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О. В. та ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гібадулова Лариса Августинівна, ОСОБА_3, про визнання незаконними та скасування постанов, актів приватного виконавця про передання майна стягувачу в рахунок погашення боргу, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності.
У позовній заяві позивачка просила суд:
визнати незаконними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О. В., прийняті у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 21 грудня 2020 року про передання майна стягувачу в рахунок погашення боргу;
визнати незаконними та скасувати акти про передання майна стягувачу, складені приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О. В. у ВП № НОМЕР_1 від 21 грудня 2020 року;
визнати недійсними і скасувати свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані 28 грудня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л. А., зареєстровані в реєстрі за номерами 2048, 2049, 2050, 2051;
судові витрати у справі стягнути з відповідачів.
Одночасно з позовною заявою позивачка звернулася до суду з заявою про забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову просила суд заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження:
1/2 частки квартири, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 347225763101, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;
1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:09:059:0181, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 616906363101, загальна площа земельної ділянки - 0,1 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;
4/5 частки квартири, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 243521863101, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;
1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:09:059:0182, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 616940763101, загальна площа земельної ділянки - 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що указане майно належить до спільного майна колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3, шлюб між якими розірвано у 2020 році, а поділ цього майна є предметом позову та зустрічного позову у справі № 645/1792/21, яка перебуває на розгляду Фрунзенського районного суду м. Харкова, розгляд якої не завершено.
Під час підготовчого провадження у справі № 645/1792/21 їй стало відомо, що право власності на указане майно зареєстровано за ОСОБА_2 .
Підставою реєстрації цього майна за ОСОБА_2, що оскаржується позивачем у цій справі, стали дії, вчинені у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі № 645/3596/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу. В цьому виконавчому провадженні спірне майно передано ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості.
Посилаючись на те, що зміна власника спільного сумісного майна відбувалася після розірвання шлюбу, згоди на передання спірного майна у власність іншої особи вона не надавала, а указані дії вчинені з метою виведення цього майна зі складу спільного сумісного майна та порушення її майнових прав, ОСОБА_4 просила суд забезпечити позов у цій справі шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірного майна з метою збереження майна від повторного незаконного його відчуження, що унеможливить виконання рішення суду у цій справі у випадку задоволення позову та не забезпечить ефективний захист прав позивачки.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 14 березня 2022 року №7/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ окремих судів Донецької, Запорізької та Харківської областей.
Відповідно до цього розпорядження справи, які перебували в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, передані за підсудністю Київському районному суду м. Полтави.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
З метою забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О. В. та ОСОБА_2 заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме:
1/2 частки квартири, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 347225763101, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;
1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:09:059:0181, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 616906363101, загальна площа земельної ділянки - 0,1 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;
4/5 частки квартири, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 243521863101, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;
1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:09:059:0182, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 616940763101, загальна площа земельної ділянки - 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою оспорюються постанови та акти приватного виконавця про передання спірного майна стягувачу і свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно. Між сторонами дійсно існує спір щодо вказаного нерухомого майна, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити ефективний судовий захист прав, які позивачка вважає порушеними.
Застосовані судом заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, спрямовані на відчуження спірного майна, відповідають змісту порушеного, на думку позивачки, права та є співмірними із заявленими позовними вимогами у цій справі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення
Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2023 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків місцевого суду. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
12 листопада 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року в указаній справі, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 у касаційній скарзі посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Заявник зазначає, що у нього відсутній спір з позивачкою ОСОБА_1, право власності на спірне майно ним набуто внаслідок виконавчих дій з виконання судового рішення у справі № 645/3596/20, у зв`язку із чим він є добросовісним набувачем спірного майна. ОСОБА_1 не надала доказів щодо необхідності забезпечення позову у цій справі, а також не довела, що невжиття таких заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду. Позовні вимоги ОСОБА_1 є за своєю суттю позовними вимогами немайнового характеру та не підлягають примусовому виконанню, що, на думку заявника, унеможливлює застосування у цій справі заходів забезпечення позову та свідчить про те, що висновки судів суперечать судовій практиці Верховного Суду з розгляду справ подібної категорії.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у січні 2024 року, ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 зазначає, що суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права при ухвалені оскаржених судових рішень, висновки судів узгоджуються із судовою практикою розгляду спорів цієї категорії. При цьому суди врахували, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивачки, за захистом яких він звернувся до суду. У цій справі ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, зокрема, до ОСОБА_2, що спростовує доводи його касаційної скарги про відсутність спору між ним та позивачем.
Суд касаційної інстанції неодноразово викладав висновок про те, що відсутність доказів на підтвердження наміру сторони відчужити спірне майно не є підставою для відмови у застосуванні заходів забезпечення позову за умови встановлення того, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду за наслідками розгляду позову.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено, поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Київського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2023 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року, відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано справу із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункти 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи щодо застосування заходів забезпечення позову
Суди встановили, що у лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О. В. та ОСОБА_2, в якому просила суд:
визнати незаконними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О. В., прийняті у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 21 грудня 2020 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу;
визнати незаконними та скасувати акти про передання майна стягувачу, складені приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О. В. у ВП № НОМЕР_1 від 21 грудня 2020 року;
визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані 28 грудня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л. А., зареєстровані в реєстрі за номерами 2048, 2049, 2050, 2051.
Одночасно з позовною заявою позивачка звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просила суд заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження:
1/2 частки квартири, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 347225763101, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;
1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:09:059:0181, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 616906363101, загальна площа земельної ділянки - 0,1 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;
4/5 частки квартири, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 243521863101, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;
1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:09:059:0182, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 616940763101, загальна площа земельної ділянки - 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що указане майно належить до спільного майна колишнього подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3, шлюб між якими розірвано у 2020 році, а вказане майно її колишній чоловік передав відповідачу ОСОБА_2 у рахунок сплати боргу у виконавчому провадженні у той час, коли це майно є предметом позову у справі про поділ майна колишнього подружжя.
Суди установили, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо вказаного нерухомого майна, заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, спрямовані на відчуження спірного майна, відповідають змісту права, за захистом якого позивачка звернулася до суду, а також такий захід та є співмірними із заявленими вимогами за встановлених судами обставин.
Установлено, що заходи забезпечення позову, які позивачка просила застосувати, а саме заборона вчиняти дії щодо відчуження вказаного майна, є найменш обтяжливим для власника, не вимагає від сторін будь-яких витрат та не обмежує осіб у користуванні майном.
Суди встановили існування підстав для забезпечення позову у цій справі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржені судові рішення відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника є неприйнятними з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
При цьому вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що "під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".