ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2024 року
м. Київ
справа № 686/18768/22
провадження № 61-8419ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостйних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Паляниця Людвіга Сигізмундівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в інтересах яких діє Терлич В. Г., на постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2023 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів Костенка А. М. Гринчука Р. С. Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3,
ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу
(далі - приватний нотаріус) Паляниця Л. С., про визнання недійсним договору дарування квартири.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що оспорюваний договір дарування має ознаки фіктивного правочину, оскільки, усвідомлюючи настання цивільно-правової відповідальності, ОСОБА_3, з метою уникнення звернення стягнення на належне йому нерухоме майно, здійснив безоплатне відчуження квартири на користь третіх осіб.
Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 09 червня 2020 року № 476, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Паляницею Л. С.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виснував, що після укладення правочину відбувся фактичний перехід майна, оскільки обдарований, використовуючи правомочності власника на розпорядження майном, 31 січня 2020 року уклав договір оренди спірної квартири, надавши ключі орендарю, сплачуючи за користування комунальними послугами.
Зазначене підтверджує, що оспорюваний договір дарування має реальний характер, а його укладення спрямоване на досягнення правового результату.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2023 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував ту обставину що, відчужуючи спірне майно, ОСОБА_3 був обізнаний про кримінальне провадження щодо нього за фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) із тяжкими наслідками, а отже міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення про відшкодування шкоди шляхом звернення стягнення на майно, тому, укладаючи договір дарування через два тижні після ДТП, діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою попередження нівелювання негативних наслідків судового рішення про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 5 000,00 грн витрат на правову допомогу з кожного.
Суд апеляційної інстанції частково погодився з доводами представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 адвоката Терлича В. Г. щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, зокрема, що формування пакету документів, які додавалися до апеляційної скарги та її подання до апеляційного суду, є технічними допоміжними діями під час наданні правової допомоги.
Також суд апеляційної інстанції врахував, що зміст апеляційної скарги близький до змісту позовної заяви і те, що судове засідання фактично тривало лише 33 хв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
07 червня 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в інтересах яких діє Терлич В. Г., звернулись з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2023 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2023 року а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2023 року залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14.
Вказує, що неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, та постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 757/12646/16, від 28 лютого 2018 року у справі № 909/330/16, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18436/16, від 05 листопада 2018 року у справі № 922/2878/17 щодо критеріїв фраудаторності безоплатних договорів, призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою дату укладення договору дарування - 09 червня 2020 року, коли у власника квартири ОСОБА_3 не було жодних зобов`язань перед позивачем. Крім того, апеляційний суд не врахував, що до нього не було заявлено жодного позову, ОСОБА_3 не був підозрюваним у кримінальній справі та на його майно не було накладено арешт.
Крім того, позивач не довів, що під час укладення оспорюваного договору дарування відповідачі діяли без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, а дії сторін договору щодо переходу права власності на нерухоме майно спрямовані з метою свідомого наміру невиконання зобов`язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 .
Також під час укладення оспорюваного договору дарування у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було вільне волевиявлення на його укладення, вони самостійно підписали вказаний договір, що спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених цим договором дарування, який був нотаріально посвідчений, зареєстрований у встановленому законом порядку, обдарований прийняв дарунок, а тому став новим власником майна.
Зазначає, що сторони, укладаючи спірний договір дарування, діяли добросовісно без наміру створення негативних наслідків для позивача щодо стягнення заподіяної шкоди у майбутньому.
Позивач не довів, що на дату укладення оспорюваного правочину були порушені його права та інтереси, що він мав або заявляв будь-які вимоги до ОСОБА_3, а тому визнання правочину недійсним як спосіб захисту не може бути застосованим.
Крім того, представник заявників зазначає, що дарування квартири обумовлене тим, що ОСОБА_3 взяв у позику грошові кошти у ОСОБА_2 у розмірі 10 000 доларів США для придбання автомобіля Opel Vivaro і як гарантію повернення грошових коштів віддав ОСОБА_2 технічний паспорт на спірну квартиру. Після того як не зміг повернути грошові кошти ОСОБА_3 у порядку розрахунку оформив договір дарування своє спірної квартири на ім`я ОСОБА_2, якою останній фактично користувався з червня 2017 року.
Також ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 додаткові кошти на лікування після ДТП, оскільки ОСОБА_3 постраждав в ДТП та потребував вартісного та тривалого лікування. Тому метою укладення договору дарування було не уникнення майнової відповідальності за заподіяну від ДТП шкоду, а спірний договір укладено задля погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 .
Вказує, що у ОСОБА_3 наявне інше майно, за рахунок якого можливо здійснити виконання зобов`язання, зокрема останній має у власності транспортний засіб Opel Vivaro, державний номерний знак НОМЕР_1 . Крім того, представник заявників адвокат Терлич В. Г. зазначає, що в разі скасування постанови Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2023 року будуть наявні підстави для скасування додаткової постанови Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2023 року.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 та
ОСОБА_2, в інтересах яких діє Терлич В. Г., залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
17 липня 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
04 червня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_7 у касаційному провадженні № 61-8419св23 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено ОСОБА_8, суддями, які входять до складу колегії, визначено ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2023 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2023 року без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 25 травня 2020 року близько 18 год 20 хв ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом марки Opel Vivaro, державний номерний знак НОМЕР_1, на лівій смузі свого напрямку руху за населеним пунктом на автомобільній дорозі М-12 "Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка" на 1 км + 150 м автодороги "Західний під`їзд до міста Хмельницького", де дозволена швидкість не більше 90 км/год, зі сторони м. Хмельницького в напрямку смт Війтівці (у бік м. Тернопіль), в районі заїзду до промислової зони на території Хмельницького району, виявивши попереду свого руху, що водій транспортного засобу марки Renault Trafic, державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_11 здійснював маневр розвороту ліворуч, сприйнявши обстановку як небезпечну, змінив напрямок свого руху ліворуч, виїхав на зустрічну полосу руху, де передньою правою частиною керованого ним транспортного засобу допустив зіткнення з боковою лівою частиною транспортного засобу марки Renault Trafic, державний номерний знак НОМЕР_2, який у цей час знаходився на зустрічному напрямку руху, та закінчував маневр розвороту.
Внаслідок ДТП ОСОБА_11 та ОСОБА_12 отримали тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких, що небезпечні для життя в момент заподіяння, та перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті.
ОСОБА_11 загинув безпосередньо під час ДТП, а ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.
За цим фактом 25 травня 2020 року розпочато кримінальне провадження
№ 12020240000000269 стосовно обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України
09 червня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір дарування квартири посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Паляницею Л. С., зареєстрований у реєстрі за № 476, за умовами якого ОСОБА_3 безоплатно передав у власність ОСОБА_2, а останній прийняв квартиру АДРЕСА_1 .
Суди встановили, що у справі № 686/8468/21:
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_13 звернулися до суду з позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просили стягнути з ПАТ "НАСК "Оранта" страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 в сумі 62883,63 грн, а саме 28 338 грн - моральної шкоди та 34 545, 63 грн - витрат на лікування; стягнути з ПАТ "НАСК "Оранта" страхове відшкодування на користь ОСОБА_4 у сумі 92 512,86 грн, а саме 28 338 грн - моральної шкоди, 3 450 грн - витрат на лікування, 56 676 грн витрат на поховання і спорудження надгробного пам`ятника; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 400 000 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 400 000 грн та майнову шкоду в сумі 73 324 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_13 моральну шкоду в сумі 300 000 грн;
ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2021 року затверджено мирову угоду, укладену між представником позивачів ОСОБА_14 та відповідачем ПАТ "НАСК Оранта", відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо врегулювання спору про стягнення страхового відшкодування, згідно з якою ОСОБА_1 підлягає виплаті страхове відшкодування у сумі 55 883 грн, з яких 21 338 грн - моральна шкода за загиблу ОСОБА_12, 34 545,63 грн - витрати на лікування ОСОБА_13 ; ОСОБА_4 підлягає виплаті 88 464 грн, з яких 28 338 грн - моральна шкода за загиблу ОСОБА_12, 3 450 грн - витрати на лікування ОСОБА_13, 56 676 грн - витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника ОСОБА_12, та провадження в цій частині позовних вимог закрито;
рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2022 року в задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 травня 2022 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено частково;
стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 200 000 грн;
стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 200 000 грн та майнової шкоди 73 324 грн;
стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_13, від імені та в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 150 000 грн;
в решті позовних вимог відмовлено.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;