ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2024 року
м. Київ
справа № 370/2850/20
провадження № 61-7245св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 27 грудня 2021 року у складі судді Косенко А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року у складі колегії суддів Матвієнко Ю. О., Гуля В. В. Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу, оформлений у вигляді письмової розписки, складеної 02 листопада 2016 року ОСОБА_1 .
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області у справі № 672/1471/17 від 11 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 08 лютого 2018 року, рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області у справі № 672/1130/19 від 16 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 квітня 2020 року,встановлені певні преюдиційні факти, а саме існування між сторонами договірних відносин щодо укладеного та невиконаного договору купівлі-продажу саджанців малини.
Позивач вказував, що у зазначених рішеннях судів не досліджувалися обставини укладення договору купівлі-продажу, його істотних умов, які вимагаються законом, а лише констатувався факт існування зобов`язань між сторонами, які виникли з договору купівлі-продажу, при цьому не надавалася оцінка договору (розписці) з приводу його недійсності внаслідок його неукладення.
Звертав увагу, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 02 листопада 2016 року, оформлений у вигляді письмової розписки, не відповідає вимогам частини першої статті 628, статтям 638, 655 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 27 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши факт укладення між сторонами 02 листопада 2016 року договору купівлі-продажу, за яким продавець передав покупцеві товар, а останній його не оплатив і не пред`явив до продавця будь-яких вимог щодо якості товару, зміни чи розірвання зазначеного договору, дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог, зокрема й тверджень про неукладеність договору у зв`язку із відсутністю у його тексті істотних умов.
Інших, передбачених законом, підстав для визнання недійсним укладеного між сторонами договору купівлі-продажу позивач у позові не навів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, а справу передати до суду першої інстанції для нового розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку посиланням позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Доводи заявника в апеляційній скарзі полягали у тому, що суд першої інстанції не розглянув клопотання сторони позивача про розгляд справи у спрощеному провадженні з викликом сторін через систему відеоконференцзв`язку, що унеможливило надання стороною позивача додаткових пояснень, що є підставою для скасування судового рішення відповідно до пункту 3 частини 3 статті 411 ЦПК України.
Крім того, 28 грудня 2021 року позивач звернуся до суду першої інстанції із заявою про відвід судді Косенко А. В. Водночас рішення суду першої інстанції ухвалено 27 грудня 2021 року, але надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 11 лютого 2022 року та оприлюднено 15 лютого 2022 року. Отже, суд першої інстанції не розглянув заяву позивача про відвід судді від 28 грудня 2021 року.
Заявник указує, що у попередніх рішеннях судів не досліджувалися обставини укладення договору купівлі-продажу, його істотних умов, які вимагаються законом, а лише констатувався факт існування зобов`язань між сторонами, які виникли з договору купівлі-продажу, при цьому не надавалася оцінка договору (розписці) щодо його недійсності внаслідок неукладеності.
Зазначає про те, що оцінці суду підлягала не лише розписка, а й інші звернення позивача до відповідача щодо неякісного товару, комісійного обстеження якості товару, зменшення ціни за товар або повернення неякісного товару чи його частини та комісійний акт обстеження за участю агронома. І лише за наслідками дослідження таких доказів у сукупності з поясненнями свідків суд мав надати правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, та констатувати факт укладення змішаного договору з елементами купівлі-продажу і поставки з відстроченням платежу, виходячи з необхідності дослідження товару щодо його якісних показників, які впливають на умови та розмір плати за товар, чи відсутність грошового зобов`язання у позивача щодо такої сплати.
Вказує, що судовими рішеннями у справах № 672/1471/17 та № 672/1130/19 року не встановлено преюдиції щодо укладення та дійсності договору купівлі-продажу (розписки) та характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами на підставі договору купівлі-продажу, хоча до цього сторонами такі правовідносини оцінювались як такі, що випливають із договору позики.
Зміст указаних вище судових рішень свідчать про відсутність між сторонами правовідносин позики та існування правовідносин щодо купівлі-продажу товару (саджанців малини), відповідно до якого істотними є щонайменше три умови: 1) найменування товару; 2) його кількість; 3) його ціна. Однак з аналізу договору купівлі-продажу (розписки) випливає, що цей договір містить лише одну умову (ціну), а інші (найменування товару та його кількість) відсутні.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункти 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України.
06 липня 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
04 червня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_6 у касаційному провадженні № 61-7245св23 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено ОСОБА_3, суддями, які входять до складу колегії, визначено Карпенко С. О. та Фаловську І. М .
Інший учасник справи не скористався правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області у справі № 672/1130/19 від 16 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 квітня 2020 року, встановлено преюдиційний факт того, що 02 листопада 2016 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу саджанців малини в усній формі, за яким ОСОБА_2 передав ОСОБА_1, який особисто відібрав 7 000 (сім тисяч) саджанців елітної малини на суму 49 000,00 грн. Таким чином, ОСОБА_1, особисто відбираючи саджанці, фактично здійснював приймання товару за кількістю та якістю на місці отримання товару і гарантував листом (розпискою) його оплату.
За умовами договору і відповідно до статті 655 ЦК України відповідач прийняв товар та зобов`язався сплатити його вартість до 01 травня 2017 року.
На підтвердження цієї домовленості 02 листопада 2016 року ОСОБА_1 надав лист (розписку) про повернення боргу до 01 травня 2017 року.
Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області у справі № 672/1471/17 від 11 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Хмельницької області від 08 лютого 2018 року, у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовлено, оскільки суди дійшли висновку, що між сторонами склалися правовідносини не з приводу договору позики, а з приводу договору купівлі-продажу із відстроченням платежу.
Тобто вказаними судовими рішеннями встановлено, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець передав покупцеві товар, а останній його не оплатив і не пред`явив до продавця будь-яких вимог щодо якості товару, зміни чи розірвання зазначеного договору, що стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Суди встановили, що рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області у справі № 672/1471/17 від 11 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Хмельницької області від 08 лютого 2018 року, у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовлено, оскільки суди виснували, що між сторонами склалися правовідносини не з приводу договору позики, а з приводу укладення договору купівлі-продажу із відстроченням платежу.