ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2024 року
м. Київ
справа № 698/150/16-ц
провадження № 61-8080св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на постанову Черкаського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у складі колегії суддів Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст первісних позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що з 25 жовтня 1992 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який було розірвано на підставі рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2015 року.
Вказувала, що за час перебування у шлюбі, сторонами було набуте рухоме майно, яке складається з легкового автомобіля, марки Pegeot 206, 2008 року випуску,
кузов № НОМЕР_1, вартістю 217 749,00 грн та іншого рухомого майна, яке складається з електричних приладів, меблів, посуду тощо сукупною вартістю 161 050,00 грн, а всього на загальну суму 378 799,00 грн.
Також ОСОБА_1 зазначала, що вказане рухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки його придбано за час перебування у шлюбі за спільні кошти подружжя.
29 жовтня 2015 року відповідач без дозволу позивачки зняв з обліку та здійснив продаж вказаного вище автомобіля, розпорядившись отриманими від продажу коштами на власний розсуд.
Крім того, позивачка стверджувала, що з метою уникнення поділу майна подружжя, відповідач заволодів усім іншим майном подружжя, та вивіз його у невідомому напрямку.
Під час перебування у шлюбних відносинах позивачка проживала разом із відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок було придбано під час перебування у шлюбі.
За час спільного проживання колишнім подружжям проведений ремонт та добудовані інші допоміжні споруди.
Збільшивши позовні вимоги, позивачка просила:
- визнати за ОСОБА_2 право власності на спільне майно, набуте під час перебування у шлюбних відносинах, яке складається з електричних приладів, меблів, посуду тощо на загальну суму 161 050,00 грн;
-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 80 525,00 грн грошової компенсації за частку у спільному майні;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частини вартості автомобіля Peugeot 206, 2008 року випуску, в сумі 108 874,02 грн.
- визнати будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на частину будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом
У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічної позовною заявою до
ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Вказує, що все майно, яке було придбане під час шлюбу, ОСОБА_1 перевезла до будинковолодіння на АДРЕСА_2 .
Зазначав, що він не має змоги користуватися цим майном та вони не дійшли згоди щодо поділу спірного майна.
Позивач за зустрічним позовом просив суд:
- визнати право власності та виділити ОСОБА_1 рухоме майно, яке складається з електричних приладів та меблів, а всього на загальну суму 77 100,00 грн;
- стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію за спільне майно у розмірі 77 100,00 грн.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилається на те, що в період перебування у шлюбі подружжям було придбане рухоме майно на загальну суму 77 100,00 грн.
Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2018 року зустрічний позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано в одне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2022 року позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково.
Визнано об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :
- легковий автомобіль Pegeot 206, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 ;
- житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами, розташований на
АДРЕСА_1 .
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:
- стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість частини легкового автомобіля Pegeot206, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, у розмірі 108 874,02 грн.
- визнано за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований на АДРЕСА_1, як на частку у спільній сумісній власності подружжя;
- визнано за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований на АДРЕСА_1, як на частку у спільній сумісній власності подружжя.
У задоволенні інших позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя відмовлено.
У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільно майна подружжя відмовлено.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги за первісним позовом, виходив із того, що спірний автомобіль та домоволодіння придбані подружжям під час шлюбу, а тому підлягають поділу в рівних частках. Відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позовів у частині поділу рухомого майна, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що, сторонами не доведено належними доказами наявність вказаного рухомого майна, його місцезнаходження, належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували наявність вказаного рухомого майна.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2022 року в частині визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 та визнання в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину цього житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами як на частку у спільній сумісній власності подружжя та визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами як на частку в спільній сумісній власності подружжя - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині відмовлено.
В іншій частині рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2022 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачка за первісним позовом не довела належними та допустимими доказами, що 1/2 частина спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, успадкована ОСОБА_2 згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 14 квітня 1999 року № 293, за час перебування у шлюбі збільшилася у вартості (з конкретизацією цього збільшення), як і того, що її внесок у істотне збільшення у своїй вартості спірного майна у розумінні частини першої статті 62 СК України є достатньо значним для можливості визнання спірного майна обʼєктом права спільної сумісної власності подружжя, тоді як сам по собі факт перебування позивачки у шлюбі з відповідачем на момент здійснення реконструкції спірного обʼєкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя.
Виходячи з цього, апеляційний суд виснував, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та визнання в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину від майна, успадкованого ОСОБА_2, що складає 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, як на частку в спільній сумісній власності подружжя, та визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, успадкованого ним, як на частку в спільній сумісній власності подружжя за первісним позовом з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
31 травня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3, звернулась з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що за час перебування у шлюбі сторін спірне будинковолодіння значно збільшилося за площею за рахунок будівництва господарських будівель та споруд, а у самому житловому будинку були проведені будівельні та оздоблювальні роботи.
Вказує, що апеляційний суд не з`ясував ким, у який період та за які кошти здійснювалася реконструкція житлового будинку та будівництво інших будівель і споруд, за яких обставин не було прийнято в експлуатацію добудовані об`єкти, не визначився зі ступенем готовності спірного будинковолодіння та можливості його поділу в натурі чи визнання за кожною із сторін права на будівельні матеріали.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 454/1678/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 158/2404/13-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 488/3103/17-ц, від 10 листопада 2021 року у справі № 161/14898/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 359/8356/18, від 23 червня 2022 року у справі № 463/5746/18, від 06 травня 2020 року у справі № 722/823/17-ц, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
17 липня 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10 червня 2023 року у зв`язку з відставкою судді Верховного Суду ОСОБА_4 справу № 698/150/16-ц (провадження № 61-8080св23) передано судді-доповідачеві Сердюку В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено Карпенко С. О., Фаловську І. М.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_5, у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Черкаського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 жовтня 1992 року, який розірвано на підставі рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2015 року
Згідно із витягом з рішення виконавчого комітету Катеринопільської селищної ради від 13 листопада 2002 №70, ОСОБА_2 надано дозвіл на реконструкцію житлового будинку та добудови до нього за адресою: АДРЕСА_1 .
Відділом містобудування та архітектури 10 липня 2003 року за № 13 ОСОБА_2 надано дозвіл на виконання будівельних робіт із реконструкції житлового будинку та добудови до нього, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що розташовані на АДРЕСА_1 та в цілому складається з валькованих стін, облицьованих 1/2 цеглою, 1/4 плиткою, 1/4 цементною плиткою, критий шифером, 1/2 залізом з верандами а, а-1, сараями Б, В, Г, літньою кухнею Д, погребом П, вбиральнею У, колодязем К, тином № 1, загальною вартістю 13 540,50 грн належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 квітня 1999 року № 293.
Згідно із технічним паспортом садибного житлового будинку у
АДРЕСА_1, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 станом на 14 січня 2016 року, вбачається, що за час перебування в шлюбі подружжя ОСОБА_1 побудували таке нерухоме майно: веранду (а1) - 1996, 2006 рік побудови; прибудову (а2) - 2005 рік побудови; гараж "Е" -2003 рік побудови; сарай "Ж" - 2003 рік побудови; літня кухня "З" -2003 рік побудови; підвал "К" -2005 рік побудови; навіс "Л" -2003 рік побудови; вбиральня "М" -2008 рік побудови; навіс "Н" -2014 рік побудови; вбиральня "О" -2010 рік побудови; ворота з хвірткою № 2 - 2000 рік побудови; огорожа № 3 -2010 рік побудови; огорожа № 4 -2010 рік побудови; хвіртка № 5 -2010 рік побудови; ворота № 6 -2003 рік побудови; яма вигрібна № 7 -2007 рік побудови; огорожа № 8 -2012 рік побудови та замощення № 1 -2011 рік побудови.
З короткої технічної характеристики домоволодіння, виданої Звенигородським виробничим відділком КП "Черкаське ООБТІ" 23 лютого 2018 року № 219 вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований у АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_2 - 1/2 частка та ОСОБА_6 - 1/2 частка (1/4 + 1/4). Із примітки до вказаної характеристики вбачається, що у зв`язку з переобладнанням пічного опалення та будівництвом прибудови "а2" загальна площа будинку змінилась з 123 кв. м на 142,9 кв. м.
Відповідно до технічної характеристики будинку дані про виділ частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, відсутні. Крім того, вбачається, що прибудова "а2", гараж "Е", сарай "Ж", літня кухня "З", підвал "К", побудовані забудовником ОСОБА_2, не прийняті в експлуатацію, право власності на них станом на 01 січня 2013 року не зареєстроване. Також вбачається, що забудовником встановлені господарські споруди: навіси "Л" та "Н", вбиральня "М", огорожа № 4, хвіртка № 5, ворота № 6, яма вигрібна № 7, огорожа № 8 та замощення № 1, право власності на які станом на 01 січня 2013 року, не зареєстровано.
Експерти Черкаського відділення КНДІСЕ Рубель А. В. та Шишкін С. С. повідомили суд про неможливість надання експертного висновку комплексної будівельно-технічної експертизи, призначеній у справі ухвалою суду від 22 жовтня 2018 року, у звʼязку з невиконанням судом клопотання щодо надання матеріалів, необхідних для її проведення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права