ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 440/15241/21
касаційне провадження № К/990/23413/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року (головуючий суддя - Бойко С.С.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бегунц А.О.; судді: Курило Л.В., Рєзнікова С.С.)
у справі № 440/15241/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод"
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" (далі - ТОВ "ГПЗ", позивач, платник, товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ПМУ ДПС РВПП, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 серпня 2021 року № 00145000702.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Благодійний Союз" (далі - ТОВ "Благодійний Союз") є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 23 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року, позов задовольнив.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, ПМУ ДПС РВПП наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з контрагентом.
Ухвалою від 05 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.
27 липня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що рішення судових інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності судових висновків.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що відповідач провів позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої склав акт від 16 червня 2021 року № 213/35-00-07-02-05/30547403.
Відповідно до висновків названого акта податковий орган встановив порушення платником, зокрема, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду, на 5 303 013,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив про порушення платником правил формування податкового кредиту з податку на додану вартість при господарських операціях з ТОВ "Благодійний Союз" у зв`язку з: непідтвердженням наявності земельних ділянок, автозаправних комплексів, паливних складів, автомобілів; відсутністю матеріально-технічної та технологічної можливості вирощування та збору врожаю сої в 2020 році в тій кількості, в якій вона реалізована; непідтвердженням факту зберігання продукції.
На підставі названого акта перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 02 серпня 2021 року № 00145000702, яким зменьшив позивачу розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2021 року, на 5 303 013,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття податковим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.