ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 440/7012/22
касаційне провадження № К/990/35285/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Бойко С.С.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бершов Г.Є.; судді: Чалий І.С., Ральченко І.М.)
у справі № 440/7012/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В-ПЛАСТ"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "В-ПЛАСТ" (далі - ТОВ "В-ПЛАСТ", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2022 року № 00016520701.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 20 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2023 року, позов задовольнив.
Не погодившись з рішеннями судових інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту у листопаді 2021 року суму податку на додану вартість у розмірі 5 040 000,00 грн, оскільки придбане ним приміщення станом на момент проведення перевірки не використовувалося у господарській діяльності, що, на думку податкового органу, свідчить про те, що придбання виробничого приміщення не пов`язане з господарською діяльністю позивача та, відповідно, не має розумної економічної мети.
Ухвалою від 23 листопада 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області.
18 січня 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що рішення судових інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності судових висновків.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "В-ПЛАСТ" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 09 лютого 2022 року № 100/16-31-07-01-10/4396314.
Відповідно до висновків названого акта перевірки податковий орган встановив порушення платником вимог пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 5 040 000,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган заперечує право позивача на відшкодування суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування, у розмірі 5 040 000,00 грн, оскільки позивач не використовує придбаний у жовтні 2021 року об`єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 9, у своїй господарській діяльності. Відповідач вказує, що якщо господарська операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то така операція не є вчиненою в межах господарської діяльності, а відтак її наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.
На підставі висновків акта перевірки 30 травня 2022 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 00016520701, яким зменьшив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2021 року, задекларовану на рахунок платника у банку, на 5 040 000,00 грн та нарахував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 260 000,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття податковим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.