ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 580/10383/21
адміністративне провадження № К/990/15054/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Смоковича М.І., Соколова В.М.
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку письмового провадження адміністративну справу № 580/10383/21
за позовом ОСОБА_1 до Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року, ухвалену у складі: судді-доповідача Собківа Я.М., суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Звенигородський міськрайонний ВДВС ГТУЮ, відповідач) з вимогою: визнати незаконною та скасувати постанову Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 29 вересня 2017 року НОМЕР_2 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 91 868,01 грн.
2. На обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваної постанови, виконавчий збір нараховується на суми, що фактично стягнуті у межах виконавчого провадження. Позивач доводив, що у виконавчому провадженні державний виконавець не стягнув суму, зазначену у виконавчому документі, а тому і визначення відповідачем виконавчого збору із розрахунку 10% суми, що підлягала стягненню, є протиправним.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Постановою старшого державного виконавця Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 11.05.2017 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 694/718/16-ц2/694/403/16, виданого 09.02.2017 Звенигородським районним судом Черкаської області про стягнення, з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за договором кредиту та витрат щодо сплати судового збору у загальному розмірі 921 581,23 грн.
4. У період з 11.05.2017 по 15.03.2019 з боржника було стягнуто 12 374,06 грн боргу; 310,22 грн - виконавчого збору та 99,00 грн - витрат виконавчого провадження.
5. Постановою державного виконавця Звенигородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ від 29.09.2017 № НОМЕР_2 з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 92 178,23 грн.
6. Суму виконавчого збору було визначено із розрахунку 10% від суми, що підлягала стягненню.
7. Відповідно до запису на постанові від 29.09.2017 НОМЕР_2 залишок виконавчого збору (з урахуванням його часткової сплати у розмірі 310,22 грн) становить 91 868,01 грн.
8. 21.02.2018 на адресу Звенигородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ надійшла заява ПАТ "Укрсоцбанк" про повернення виконавчого документу стягувачу.
9. Постановою державного виконавця Звенигородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ від 05.03.2019 № НОМЕР_2 виконавчий документ повернуто стягувачу.
10. Постановою державного виконавця Звенигородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ від 23.09.2019 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового стягнення виконавчого збору у розмірі 91 868,01 грн на підставі постанови державного виконавця Звенигородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ від 29.09.2017 № НОМЕР_2.
11. Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
12. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Звенигородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ від 29.09.2017 НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 91 868,01 грн.
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваної постанови) підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій щодо фактичного стягнення з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум.
14. Як установив суд першої інстанції, у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 фактично на користь стягувача стягнуто 12 374,06 грн, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови, виконавчий збір у якій визначено у розмірі 10 % від суми, що підлягала стягненню за виконавчим документом.
15. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
16. Як зазначив суд апеляційної інстанції, норми Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не ставлять можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.
17. На думку суду апеляційної інстанції, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у відсоткову залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
18. 26.04.2023 до Верховного Суду від позивача надійшла касаційна скарга на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023, у якій скаржник просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
19. Як на підставу для відкриття касаційного провадження скаржник посилається на застосування судом апеляційної інстанції статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 640/20994/21, від 21.10.2021 у справі № 420/4279/19, від 28.01.2021 у справі № 420/769/19, від 12.08.2020 у справі № 1340/5053/18, від 28.10.2020 у справі № 400/878/20.
20. Як зазначає скаржник, у вказаних постановах Верховний Суд виклав правову позицію, суть якої зводиться до того, що норми статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" зі змінами, унесеними Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII (щодо бази обчислення виконавчого збору), застосовуються до тих виконавчих проваджень, що були відкриті після зазначених змін, адже указані зміни до статті 27 погіршують становище боржника, а стаття 58 Конституції України забороняє зворотню дію законів у часі, крім випадків, коли закон скасовує чи пом`якшує відповідальність.
21. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.
22. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача ОСОБА_2., суддів Шевцової Н.В., Мацедонської В.Е.
23. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2023 відкрито касаційне провадження з указаних підстав.
24. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2023 зупинено виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023.
25. У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 10.08.2023 № 815/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівник секретаріату Касаційного адміністративного суду призначений повторний автоматизований розподіл справи №580/10383/21.
26. За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу № 580/10383/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Смоковича М.І., Соколова В.М.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
27. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII; у редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 від 11.05.2017) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
28. Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
29. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
30. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
31. Частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
32. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції, яка була чинна до 28.08.2018; на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 від 11.05.2017) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.