ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 160/9057/23
адміністративне провадження № К/990/43242/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Хохуляка В.В., Гімона М.М.,
за участі: секретаря судового засідання Сірак І.М.,
представника позивача - Бруснік Т.Г.,
представника відповідача - Маланія М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року (суддя Врона О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року (головуючий суддя Олефіренко Н.А., судді: Божко Л.А., Суховаров А.В.) у справі №160/9057/23 за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2023 року №000/77/32-00-07-06-19.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, який безпідставно дійшов висновку про непідтвердження господарських операцій між ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" і його контрагентами, враховуючи реальний час здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, матеріальної бази, які необхідні для надання послуг та постачання товарів.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 25 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2023 року №000/77/32-00-07-06-19.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.
На підставі повідомлення від 18 листопада 2022 року №47/32-00-07-06-08 Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, посадовими особами вказаного податкового органу в період з 28 листопада 2022 року по 30 грудня 2022 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн по декларації з податку на додану вартість за вересень 2022 року.
За результатами перевірки 30 грудня 2022 року складено акт №632/32-00-07-04-21/24432974, у висновку якого зазначено про встановлення порушень, зокрема:
п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 201 (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), пп.16.2 п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Міністерством Фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307 (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за вересень 2022 року на суму 33981753 грн.
Вищезазначене призвело до порушення п. 200.1, абз.б) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у вересні 2022 року в розмірі 33 981 753 грн.
На підставі вказаного акту перевірки було 26 січня 2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення №000/77/32-00-07-06-19, згідно з яким відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 33 981 753 грн та донараховано штрафні фінансові санкції у сумі 16 990 876,50 грн.
Товариством було подано скаргу до Державної податкової служби України на вказане податкове повідомлення-рішення.
Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 3 квітня 2023 року №8109/6/99-00-06-01-02-06 податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками від 26 січня 2023 року №000/77/32-00-07-06-19 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам закону та підтверджують реальність господарських відносин з контрагентами.
Також суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Апеляційний суд в повній мірі погодився з такими висновками суду першої інстанції.
Не погодившись з рішеннями судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 9 грудня 2019 року (справа №804/1752/17), від 29 січня 2021 року (справа №826/8752/16), від 5 травня 2023 року (справа №1340/5998/18), від 24 січня 2018 року (справа №2а-19379/11/2670), від 28 жовтня 2019 року (справа №280/5058/18), від 26 лютого 2020 року (справа №826/1308/18), від 6 травня 2020 року (справа №640/4687/19), від 28 травня 2020 року (справа №826/15364/17), від 28 травня 2020 року (справа №820/379/16), від 15 червня 2020 року (справа №1440/2276/18), від 19 лютого 2019 року (справа №826/2958/14), від 5 березня 2019 року (справа №826/6902/15), від 25 червня 2019 року (справа №823/1066/15), від 14 березня 2019 року (справа №816/148/16) щодо застосування норм права абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України, п.44.1 ст.44, ст. 201, п.200.1, п.200.4 ст. 200 ПК України.
У наведених постановах викладено висновок, що якщо господарська операція фактично не відбулась, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Скаржник зазначає, що у цій справі він обґрунтовував нереальність надання послуг з виробництва і постачання товарно-матеріальних цінностей або робіт/послуг до позивача, у зв`язку з відсутністю у контрагентів трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих запасів та транспортних засобів, а також відсутністю дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; відсутністю руху товару від виробника до позивача. Проте, вказане судом першої інстанції взагалі не було розглянуте. Суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою відповідні доводи податкового органу в цій частині.
Таке процесуальне порушення призвело до неналежного встановлення обставин справи щодо реальності спірних господарських правовідносин.
Скаржник наполягає, що сама по собі наявність первинних документів не є безумовним доказом реальності господарських операцій, особливо, якщо обставини дають підстави вважати безтоварними відповідні господарські операції.
Скаржник наголосив, що судові рішення не містять мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного відповідачем.
Верховний Суд ухвалою від 29 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошує, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належними первинними документами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів встановила, що в межах визначених скаржником підстав касаційного оскарження, перевірці підлягають питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права при формулюванні висновку про реальний характер здійснених позивачем господарських операцій і, як наслідок - правомірність формування позивачем даних податкового обліку на підставі первинних документів щодо цих операцій, а також дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при дослідженні обставин, що мають значення у вирішенні даних спірних правовідносин.
В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до 198.2 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 198.6 ст.196 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/ розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").