ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Ткачука О. С., Банаська О. О. і Пількова К. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 6 червня 2024 року в адміністративній справі № 990/288/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя щодо визначення стажу судді для призначення довічного грошового утримання
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
Історія справи та рішення судів
1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просив:
- визнати протиправним та нечинним рішення ВРП від 03 жовтня 2023 року № 948/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку" в частині визначення строку проходження позивачем строкової служби для зарахування до стажу та загального стажу роботи на посаді судді для звільнення у відставку;
- визначити загальний стаж роботи позивача на посаді судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області 27 років 2 місяці 22 дні, з розрахунку: стаж роботи на посаді судді - 20 років 3 місяці 22 дні; період строкової військової служби - 3 роки 11 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, - 3 роки.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 03 жовтня 2023 року ВРП прийняла рішення № 948/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку". При визначенні загального стажу, який згідно з оскаржуваним рішенням становить 25 років 3 місяці 22 дні, ВРП врахувала стаж роботи на посаді судді - 20 років 3 місяці 22 дні; період строкової військової служби - 2 роки; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, - 3 роки.
3. Позивач вважає, що ВРП безпідставно застосувавши приписи статті 13 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року № 1950-VІІ "Про загальний військовий обов`язок" (далі - Закон СРСР № 1950-VІІ) (тут і надалі в редакції, чинній на момент навчання позивача у вищому військовому навчальному закладі) щодо дворічного строку дійсної військової служби для солдатів і сержантів Радянської армії, берегових частин та авіації Військово-Морського Флоту, на власний розсуд зменшила календарний період проходження ним строкової служби з 3 років 11 місяців до 2 років, внаслідок чого відсоток його довічного утримання з урахуванням інших складових періодів зменшується з 64 % до 60 %, тобто порушується його право на отримання довічного грошового утримання в розмірі, на який він має право.
4. На думку ОСОБА_1, ВРП під час ухвалення рішення про визначення стажу його роботи на посаді судді мала застосувати приписи пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (далі - Постанова № 865), та визначити календарний період проходження ним строкової військової служби на посаді курсанта військового училища з 5 серпня 1982 року по 4 липня 1986 рік, тобто 3 роки 11 місяців, отже загальний стаж на роботі судді за таких обставин має становити 27 років 2 місяці 22 дні.
Встановлені судами обставини справи
5. ОСОБА_1 з 5 серпня 1982 року до 18 серпня 1986 року був курсантом Саратовського вищого військового командного училища імені Ф. Е. Дзержинського (далі - Саратівський ВВНЗ).
6. Президент України своїм Указом від 12 червня 2003 року № 525/2003 призначив ОСОБА_1 на посаду судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області строком на п`ять років.
7. Верховна Рада України постановою від 11 грудня 2008 року № 647-VI обрала ОСОБА_1 на посаду судді зазначеного суду безстроково.
8. 8 вересня 2023 року до ВРП надійшла заява судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 від 4 вересня 2023 року про звільнення з посади судді у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
9. Відповідно до копії довідки Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року, підписаної керівником апарату Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 27 років 2 місяці.
10. 3 жовтня 2023 року ВРП ухвалила рішення № 948/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку". ВРП за результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, копій паспорта, трудової книжки, диплома, довідки про роботу на посаді судді, послужного списку, встановила, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 20 років 3 місяці 22 дні; період строкової військової служби - 2 роки; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, - 3 роки. Загальний стаж роботи судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1, що дає йому право на відставку, станом на дату ухвалення ВРП цього рішення становить 25 років 3 місяці 22 дні.
11. При цьому ВРП, посилаючись у рішенні на абзац другий статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (далі - Указ № 584/95), абзац другий пункту 3-1 Постанови № 865, статті 5, 11, 13 Закону СРСР № 1950-VІІ, вважає, що ОСОБА_1, будучи курсантом Саратівського ВВНЗ, набув статусу військовослужбовця строкової військової служби. Оскільки строк навчання ОСОБА_1 у військовому навчальному закладі становить 3 роки 11 місяців, до стажу роботи, що дає йому право на відставку, підлягає зарахуванню 2 роки навчання як період строкової військової служби (а. с. 45-48 т. 1).
12. Не погодившись із указаним рішенням ВРП в частині зменшення зарахування до суддівського стажу календарного періоду проходження позивачем строкової служби з 3 років 11 місяців до 2 років, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
13. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду як суд першої інстанції рішенням від 13 грудня 2023 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
14. Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що Закон СРСР № 1950-VІІ, чинний на час вступу позивача до Саратовського ВВНЗ (серпень 1982 року), розділяє навчання у військово-навчальних закладах та строкову військову службу і, як виняток, передбачає можливість зарахування навчання до періоду строкової військової служби лише при відрахуванні особи із військово-навчального закладу і подальшому проходженні строкової військової служби (стаття 12 Закону). Строкова військова служба має обмежений строк, який станом на час вступу позивача до військово-навчального закладу становив 2 роки (стаття 13 Закону СРСР № 1950-VІІ). Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку, що підстави для зарахування до стажу роботи, що дає судді ОСОБА_1 право на відставку, усього календарного періоду його навчання у військово-навчальному закладі, який перевищує календарний період проходження строкової військової служби, відсутні.
15. Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції, погодившись з наведеними висновками суду першої інстанції, постановою від 6 червня 2024 року залишила апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
16. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи довід скаржника щодо помилкового застосування законодавства колишнього СРСР всупереч приписам Постанови № 1545-XII, зазначив, що на період навчання ОСОБА_1 у Саратовському ВВНЗ з 5 серпня 1982 року до 18 серпня 1986 року був чинним саме Закон СРСР № 1950-VІІ, натомість Закон від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) набрав чинності лише в 1992 році.
ПІДСТАВИ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
(І) Щодо зараховування до стажу судді періоду навчання особи у військово-навчальних закладах не юридичного профілю
17. Підстави та порядок звільнення судді визначено Конституцією України, Законом від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) та Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII).
18. Пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України встановлено, що подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням є підставою для звільнення судді.
19. Частиною першою статті 116 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на момент подання позивачем заяви про звільнення з посади судді у відставку) унормовано, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
20. В абзаці четвертому пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на момент подання позивачем заяви про звільнення з посади судді у відставку) визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
21. На день призначення позивача на посаду судді діяв Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-XII), який втратив чинність на підставі Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" та Закону України від 23 грудня 2010 року № 2856-VI "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України".
22. Частиною першою статті 43 Закону № 2862-XII було передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку.
23. У абзаці другому частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII визначалося, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, також часу роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, часу роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
24. Крім того, у день призначення позивача на посаду судді діяв також Указ Президента від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (далі - Указ Президента № 584/95).
25. Відповідно до абзацу другого статті 1 зазначеного Указу до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
26. У абзаці другому пункту 3 Положення про порядок підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень Президента України, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 1994 року № 512/94, визначено, що проекти актів Президента України мають бути якісними, погодженими з відповідними органами, установами та організаціями, а також відповідати чинному законодавству України.
27. Станом на момент видачі Президентом Указу № 584/95 був чинний Закон № 2232-ХІІ, який Верховна Рада України постановою від 25 березня 1992 року
№2233-XII "Про порядок введення в дію Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" вирішила увести в дію з дня його опублікування (Закон № 2232-ХІІ опублікований у газеті "Голос України" 12 травня 1992 року (№ 86)).
28. Закон № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом на зазначений момент, містив такі положення: "Встановлюються такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів; військова служба за контрактом офіцерського складу (стаття 2 Закону). Громадяни, які навчаються у військово-навчальних закладах, перебувають на військовій службі і не мають звань прапорщиків чи мічманів та офіцерського складу, є курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами. Навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба (стаття 25 Закону). Початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Закінченням перебування на військовій службі вважався день, з якого військовослужбовця взято на військовий облік у військовому комісаріаті у зв`язку із звільненням з військової служби, відчисленням з військово-навчального закладу або закінченням навчального закладу (стаття 24 Закону 2232-ХІІ)."
29. Законом України від 18.06.1999 № 766-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" змінено редакцію статті 25 Закону № 2232-ХІІ. Після внесення змін у Законі відсутня згадка про зарахування навчання курсантів військових навчальних закладах до строкової служби.
30. Стаття 1 Указу Президента від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" втратила чинність на підставі Указу Президента України від 20.03.2008 № 248/2008 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України".
31. Відповідно до наведених норм права, Закон № 2232-ХІІ станом на момент видачі Президентом Указу № 584/95 встановлював види військової служби, зокрема: (1) строкову військову службу, яка відповідно до вказаного акта Голови держави підлягала зарахуванню до стажу роботи судді, що дає йому право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, та (2) військову службу за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів. Водночас таке навчання зараховується курсантам як строкова військова служба, а отже - підлягає зарахуванню до стажу роботи судді.
32. Отже, презюмуючи відповідність Указу Президента № 584/95 законодавству, чинному станом на момент його видачі, зокрема Закону № 2232-ХІІ, вважаємо, що на підставі такого Указу Президента до стажу роботи, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, підлягає зарахуванню, як строкова військова служба, увесь період його навчання як курсанта у військово-навчальному закладі (з дня прибуття на навчання до військово-навчального закладу до дня, з якого військовослужбовця взято на військовий облік у військовому комісаріаті у зв`язку із закінченням навчального закладу).