ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2024 року
м. Київ
Справа № 345/4/23
Провадження № 51 - 543 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7
в режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022091170000594 від 29 листопада 2022 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2018 року за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 3 роки 6 місяців,
за ст. 185 ч. 4 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 185 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 указано обраховувати з 14 грудня 2022 року.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_6, діючи в умовах воєнного стану, що введений на всій території України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року та продовжений Указом Президента України, будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий корисливий злочин. 11 серпня 2022 року о 12 годині 10 хвилин ОСОБА_6 за попередньою змовою із особою, матеріали кримінального провадження за підозрою якої виділені в окреме провадження, прийшли до домогосподарства АДРЕСА_2, яке огороджене металевим парканом (сіткою), де останній за допомогою фізичної сили переліз через паркан, проникнувши на територію сховища, а ОСОБА_6 залишився на вулиці перед огорожею з метою отримання викрадених речей через паркан і сповіщення особи, матеріали кримінального провадження за підозрою якої виділені в окреме провадження, про можливе виявлення їх злочинних дій сторонніми особами.
Після чого ОСОБА_6 разом з особою, матеріали кримінального провадження за підозрою якої виділені в окреме провадження, викрали з території вказаного домоволодіння автомобільний диск моделі "Smart fortwo 450 0006953v001 диск алюмінієвий 15" вартістю 1 238 грн, кожух щеплення коробки передач до двигуна від автомобіля марки "Peugeot 405" вартістю 650 грн та покинули місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора залишено без задоволення, а вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2023 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Не погоджується зі встановленими судами обох інстанцій фактичними обставинами кримінального провадження та заперечує висновки судів про те, що вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України, доведена в судовому засіданні поза розумним сумнівом. Посилаючись на позицію об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладену в постанові від 25 листопада 2019 року (провадження № 51-10433 кмо 18, справа № 420/1667/18), вважає, що судами не дотримано вимог ст. 242 ч. 2 п. 6 КПК України та в порушення ст. 91 ч. 1 п. 3 КПК України не визначено розмір завданої шкоди, заподіяної викраденням кожуха щеплення коробки передач до двигуна автомобіля марки "Peugeot 405", шляхом призначення експертизи для визначення його вартості. Також указує на порушення вимог ст. 23 КПК України при оцінці наявних в матеріалах кримінального провадження копій письмових доказів, їх неналежне завірення і виділення в порядку ст. 217 ч. 3 КПК України та безпідставне врахування їх при обґрунтуванні вироку суду першої інстанції, оскільки підстав, передбачених ст. 99 ч. 5 КПК України, для їх дослідження під час судового розгляду встановлено не було. Крім того, вказує на порушення вимог ст. 90 КПК України при врахуванні вироку Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2022 року щодо ОСОБА_9 та посилання на нього у вироку судом першої інстанції для обґрунтування доведеності вини ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні. Наголошує на порушенні вимог ст. 290 КПК України через невідкриття стороні захисту речових доказів, які використовувались при проведенні експертиз, а тому висновки цих експертиз не могли бути визнані належними доказами вини ОСОБА_6 . Уважає, що вирок та ухвала не відповідають вимогам ст. 370 КПК України, а ухвала також і вимогам ст. 419 КПК України, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник в судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка) повторно, з проникненням в сховище, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими доказами.
Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 за пред`явленим йому обвинуваченням суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку усім доказам у кримінальному провадженні, врахував позицію та версію сторони захисту щодо обставин подій за участю ОСОБА_6, навівши мотиви з яких визнав їх версію розвитку подій необґрунтованою, і на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення у вироку обґрунтовано послався на такі докази.
В судовому засіданні суду першої інстанції був допитаний потерпілий ОСОБА_10, який пояснив, що 11 серпня 2022 року з території його домогосподарства було викрадено автомобільний легкосплавний диск та кожух щеплення коробки передач, після чого він звернувся до сусіда ОСОБА_11 та попросив надати йому відеозапис з камери відеоспостереження за 11 серпня 2022 року. Після перегляду відеозапису він побачив як два чоловіки, один з яких був ОСОБА_6, здійснили крадіжку його речей.
Свідок ОСОБА_11 підтвердив суду повідомлені потерпілим ОСОБА_10 обставини, за яких було здійснено перегляд відеозапису з камери відеоспостереження, на якому було видно як 11 серпня 2022 року двоє чоловіків здійснили крадіжку майна з території домогосподарства ОСОБА_10 .
Свідок ОСОБА_12 підтвердила показання потерпілого та повідомила суду, що проживає по АДРЕСА_3, де 11 серпня 2022 року приблизно о 12 годині 10 хвилин вона вийшла надвір і побачила біля будинку № 14 двох чоловіків, один з яких передавав іншому з території вказаного домогосподарства автомобільний диск. В подальшому її було залучено до перегляду диску із відеозаписом з відеокамери за 11 серпня 2022 року, після чого вона впізнала на записі двох чоловіків, яких бачила напередодні.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні вказав на обставини, за яких він 11 серпня 2022 року, перебуваючи неподалік ВПУ № 7 в м. Калуш, придбав у двох чоловіків, одним з яких був ОСОБА_6, автомобільний диск сірого кольору та кожух щеплення від коробки передач за 300 грн, при цьому йому не було відомо про походження цих речей.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 зазначив, що будучи оперативним уповноваженим сектору кримінальної поліції Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, його було залучено до проведення огляду диску із відеозаписом з відеокамери, що встановлена на фасаді будинку по АДРЕСА_4 за 11 серпня 2022 року, під час якого ним встановлено, що один з чоловіків, які вчинили крадіжку майна ОСОБА_10, є ОСОБА_6 .
Доводи касаційної скарги засудженого про те, що вартість викраденого майна не встановлена та розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди потерпілому ОСОБА_10 не визначений відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат (ст. 91 ч. 1 п. 3 КПК України).
Встановлення вартості викраденого майна набуває особливого значення для доведення поза розумним сумнівом винуватості особи в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, оскільки крадіжка є злочином із матеріальним складом.
При розгляді кримінального провадження суд зобов`язаний на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її
заподіянні, а також чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.
Згідно зі ст. 242 ч. 2 п. 6 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2019 року в справі № 420/1667/18, імперативність ст. 242 ч. 2 п. 6 КПК України у редакції Закону від 13 травня 2014 року № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.