ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 757/60692/19
провадження № 61-3221 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: Головне управління Національної поліції у місті Києві, Державна казначейська служби України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року у складі судді Матвєєвої Ю. О. та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державної казначейської служби України, у якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок кошів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь майнову шкоду, завдану майну посадовою особою органу державної влади, у розмірі 885 762, 48 грн та 220 000 грн моральної шкоди.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в судові засідання, призначені на 25 жовтня 2023 року та 14 листопада 2023 року позивач не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав, що є підставою, передбаченою пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року скасовано й справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правом на залишення заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд наділений лише в разі повторної неявки позивача, який належним чином повідомлений про розгляд справи, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Матеріалами справи встановлено, що конверт з судовою повісткою про призначення справи до розгляду на 14 листопада 2023 року, відправлений судом 08 листопада 2023 року на адресу ОСОБА_1, повернувся до суду з довідкою поштового відділення із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", а тому відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою адресату.
Водночас конверт з судовою повісткою про призначення судового засідання на 25 жовтня 2023 року, за інформацією, яка міститься в матеріалах справи, надісланий 08 листопада 2023 року, тобто вже після призначеної дати розгляду справи, а тому не може вважатися вручений адресату, навіть за наявності довідки поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Крім того, матеріали справи не містять копії судового повідомлення, яке адресоване позивачу ОСОБА_1, про призначення судового засідання на 25 жовтня 2023 року.
Отже, суд першої інстанції не повідомив належним чином позивача про розгляд справи на 25 жовтня 2023 року, тому не було підстав для залишення його позову без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає порушення норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу №757/60692/19 із Шевченківського районного суду м. Києва.
У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ухвалаШевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року про залишення позову без розгляду постановлена неповноважним, некомпетентним та неналежним складом суду, а саме: суддею Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Матвєєвою Ю. О., яка не наділена повноваженнями здійснювати правосуддя та виконувати професійні обов`язки в Шевченківському районному суді м. Києва, а отже і розглядати справу № 757/60692/19. Крім того, вважає, що автоматизований розподіл справи № 757/60692/19 здійснено з порушенням частин другої-третьої статті 14, частини першої статті 33 ЦПК України, - на четвертий день після надходження справи, чим грубо порушено порядок визначення судді в Шевченківському районному суді м. Києва для розгляду справи.
Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про порушення права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та права на доступ до правосуддя.
Також зазначає, що справу в суді апеляційної інстанції розглянуто неповноважним та неналежним складом суду, оскільки протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2023 року у порушення частини п`ятнадцятої статті 33 ЦПК України не містить дату, час початку та закінчення автоматизованого розподілу; відомості про категорію та коефіцієнт її складності, імена (найменування) учасників справи; інформацію про визначення списку суддів для участі (підстави, за яких судді не беруть участі) в автоматизованому розподілі; інформацію про визначення судді, судді-доповідача; підстави здійснення автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу); прізвище, ініціали та посаду уповноваженої особи апарату суду, відповідальної за здійснення автоматизованого розподілу судових справ. Крім того, протокол автоматизованого розподілу судової справи не містить електронного цифрового підпису автора, що свідчить про його фальсифікацію та несанкціоноване втручання в автоматизований розподіл справ між суддями та ставить під сумнів об`єктивність визначеної колегії Київського апеляційного суду у складі суддів Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., яка переглядала справу № 757/60692/19.
Також зазначає, що постанова Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року прийнята по іншій справі № 757/18482/20-ц, про що зазначено у самій постанові, з порушенням правил предметної та суб`єктної юрисдикції, правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої майну посадовою особою органу державної влади.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої майну посадовою особою органу державної влади, передано до Шевченківського районного суду м. Києва для розгляду по суті (а. с. 210, т. 2; а. с. 50-51, т. 3).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року визначено головуючого суддю (суддя-доповідач) Матвєєву Ю. О. для розгляду справи № 757/60692/19-ц (а. с. 58, т. 3).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року цивільну справу № 757/60692/19-ц за позовом ОСОБА_1 прийнято до провадження судді Матвєєвої Ю. О. Справу призначено в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 17 травня 2023 року на 11-00 год (а. с. 59, т. 3).
17 травня 2023 року в підготовчому засіданні позивачем ОСОБА_1 заявлено відвід головуючому у справі. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2023 року відмовлено у задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Матвєєвій Ю. О. Підготовче засідання відкладене на 04 липня 2023 року, про що учасники справи, зокрема і позивач ОСОБА_1, повідомлені під розписку (а. с. 146, т. 3).
26 червня 2023 року позивачем ОСОБА_1 подано до Шевченківського районного суду м. Києва заяву про відвід судді Матвєєвої Ю. О. (а. с. 183-188, т. 3).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Матвєєвій Ю. О. необґрунтованою (а. с. 190-191, т. 3). Заяву передано для вирішення відводу відповідно до вимог частини третьої статті 40 ЦПК України іншому судді.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 червня 2023 року для розгляду заяви про відвід визначено суддю Фролову І. В. (а. с. 192, т. 3).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Матвєєвої Ю. О. (а. с. 194-196, т. 3).
Підготовче засідання, призначене на 04 липня 2023 року, відкладене у зв`язку з закінченням робочого часу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід. Учасники справи, зокрема і позивач ОСОБА_1, повідомлені про наступне засідання, призначене на 31 липня 2023 року під власноручну розписку (а. с. 245, т. 3).
31 липня 2023 року підготовче засідання відкладене на 08 вересня 2023 року, про що сторони повідомлені під розписку (а. с. 95, т. 4). При цьому, під час розгляду справи головуючим неодноразово зроблені зауваження за порушення процесуального порядку, з занесенням до протоколу судового засідання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Матвєєвій Ю. О. (а. с. 91-93, т. 4).
08 вересня 2023 року в підготовчому засіданні судом до позивача ОСОБА_1 застосовані заходи процесуального примусу у вигляді видалення із залу судового засідання, розгляд справи відкладений на 05 жовтня 2023 року, про що учасники справи повідомлені під розписку в приміщенні суду (а. с. 152, т. 4).
05 жовтня 2023 року в підготовчому засіданні судом до позивача ОСОБА_1 застосовані заходи процесуального примусу у вигляді видалення із залу судового засідання, судом оголошено перерву до 25 жовтня 2023 року (а. с. 179-181, 186, т. 4).
24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, призначеного на 25 жовтня 2023 року, у зв`язку з хворобою (а. с. 188, т. 4).
25 жовтня 2023 року суд, враховуючи заяву позивача ОСОБА_1, відклав підготовче засідання на 14 листопада 2023 року, про що повідомив позивача шляхом направлення судової повістки про виклик до суду та направлення смс-повідомлення на номер мобільного телефону (а. с. 191, 193, т. 4).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої майну посадовою особою органу державної влади, залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 16 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.