ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 523/11536/19
провадження № 61-2537св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Дарієнко Віктор Дмитрович, на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси у складі судді Малиновського О. М. від 27 березня
2020 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Карташова О. Ю., Коновалової В. А., від 29 січня 2024 року
і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 900 000 доларів США.
2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 25 березня 2018 року між сторонами укладений договір, за умовами якого ОСОБА_2 отримала від нього 900 000, 00 доларів США, як передплату за нерухоме майно, яке вона зобов`язалася передати у його власність, шляхом оформлення права власності у розмірі 1/2 частки від належного їй нерухомого майна.
3. Позивач зазначив, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання договору та отримані грошові кошти не повертає, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
4. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову суму (аванс) у розмірі
900 000, 00 доларів США.
Основний зміст та мотиви судових рішень, ухвалених у справі
5. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
6. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму авансу у розмірі 900 000 доларів США. Вирішено стягнення проводити за офіційним курсом гривні по відношенню до долара США, встановленим Національним банком України на день здійснення платежу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони домовилися про укладання дійсного зобов`язання про передачу нерухомого майна у майбутньому. Отже, сплачена позивачем сума грошових коштів є авансом, яка підлягає обов`язковому поверненню позивачу, згідно з вимогами статті 570 Цивільного кодексу України.
8. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 24 листопада
2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року залишено без задоволення.
9. Постановою Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року - без змін.
10. Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що між сторонами не укладено договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, отже передана однією зі сторін грошова сума є авансом, яка підлягає поверненню.
11. Постановою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
12. Верховний Суд вважав передчасним завершення апеляційного перегляду справи у першому судовому засіданні 11 жовтня 2022 року за відсутності представників сторін, які мали об`єктивні перешкоди для явки в судове засідання через оголошення сигналу "повітряна тривога", що свідчить про неналежне виконання апеляційним судом обов`язків із забезпечення всебічності, повноти і справедливості судового розгляду.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Одеського апеляційного суду від 29 січня 2024 року
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року - без змін.
14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, щосторони договору домовилися про укладання договору про передачу нерухомого майна у майбутньому. Сплачена ОСОБА_1 сума грошових коштів у розмірі 900 тис доларів США є авансом і підлягає обов`язковому поверненню позивачу, згідно з вимогами статті 570 ЦК України. Підстава відмови від укладання договорів, або відмова у передачі в будь-якій інший спосіб нерухомого майна від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 правового значення для вирішення цього спору не має, оскільки сплачена грошова сума у вигляді авансу повертається в будь-якому випадку її платнику. ОСОБА_2 не заперечувала факт отримання грошових коштів і не виконала взяті на себе зобов`язання.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 19 лютого2024 року ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат
Дарієнко В. Д., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси
від 27 березня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 січня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 рокуу справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від14 листопада 2018 рокуу справі
№ 2-1383/2010, від 30 січня 2019 рокуу справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 рокуу справі № 916/3156/17, від 25 червня 2019 року у справі
№ 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 16 червня 2020 рокуу справі № 145/2047/16-ц, від 08 червня 2021 рокуу справі
№662/397/15-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 рокуу справі №910/12382/17, від 22 січня 2020 рокуу справі № 674/461/16-ц, від 01 жовтня 2020 рокуу справі
№910/8794/17,від 14 вересня 2021 рокуу справі №916/2024/20,
від 01 листопада 2021 рокуу справі №201/13083/18, від 25 листопада 2021 рокуу справі № 754/807/19, від 22 лютого 2022 рокуу справі № 750/2209/21,
від 02 листопада 2022 року у справі № 146/1094/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 570 ЦК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Заявниця вважає, що судами неправильно витлумачено змісту одностороннього документу № 5 від 25 березня 2018 року. На думку ОСОБА_2, вона взяла на себе обов`язки переоформити половину нерухомого майна на ім`я ОСОБА_1 лише через 15 днів після зняття з нерухомого майна всіх арештів та заборон, зняття з неї кримінальних звинувачень та заборон відносно свободи її пересування, а також після повідомлення їй про вказане вище на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. Вважає, якщо вказані дії не були проведені, то сума авансу ОСОБА_1 поверненню не підлягає.
18. Згідно з доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не визначилися з характером спірних правовідносин та зробили необґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позову.
19. Також заявниця вважає, що документ, складений нею 25 березня 2018 року в односторонньому порядку, не може бути розцінений, як договір між нею та позивачем. Між сторонами спору не існує жодних договірних правовідносин. Згідно з інформацією, що міститься у документі № 5, строк виконання її зобов`язань ще не настав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/11536/19.
21. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
22. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно дослідили та обставини справи, правильно надали юридичну оцінку спірним правовідносинам. Будь-які договори щодо оформлення права власності нерухомого майна матеріали справи не містять, такі не надані ані позивачем, ані відповідачкою. Також матеріали справи не містять доказів про повернення ОСОБА_2 отриманих за договором від 25 березня 2018 року від ОСОБА_3 грошових коштів. Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства, між ним та відповідачкою укладено не було, а була лише домовленість укласти такий договір у майбутньому, то передані відповідачці ОСОБА_2 кошти є авансом, який підлягає поверненню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23. На підставі договору, укладеного 25 березня 2018 року, ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Суворовським РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області 19 жовтня 2012 року) підтвердила отримання грошових коштів в якості авансу у розмірі 900 тис. доларів США від ОСОБА_1, що за згодою між ними складає 50 % вартості адміністративної споруди, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: 1 поверх - 19/1000 (221,8 кв. м); 2 поверх - 18/1000 (221,2 кв. м); 3 поверх 132/1000 (1541 кв. м), 4 поверх 143/1000 (1669,4 кв. м), 5 поверх 7/25 (1472,5 кв. м), 6 поверх (490,7 кв. м). Також у договорі зазначено про нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а саме 8/100 (237,5 кв. м) та 2/100 (66,2 кв. м).
24. За складеним у письмовій формі документом ОСОБА_2 зобов`язалась здійснити оформлення права власності на ОСОБА_1 не пізніше 15 днів з моменту зняття всіх арештів з вказаного нерухомого майна, зняття обмежень щодо її вільного пересування по території України і перетину кордону, а також після повідомлення на її електронну адресу про скасування зазначених обмежень.
25. У вказаному письмовому документі зазначено, якщо ОСОБА_2 буде повернуто частину її власності, вона зобов`язується оформити одну другу частину права власності повернутого їй майна.
26. ОСОБА_2 підтвердила, що у разі відмови від оформлення 50 % вказаного майна за ОСОБА_1, у власність ОСОБА_1 переходить 100 % власності зазначеного майна.
27. У разі, якщо зазначене нерухоме майно їй не повертається, отримана сума авансу поверненню не підлягає.
28. Вказаний договір, яким узгоджено дії сторін спору щодо подальшого оформлення права власності за ОСОБА_1, складений у простій письмовій формі.
29. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, отриманні грошові кошти у розмірі 900 000 доларів США не повертає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
30. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
31. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
32. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.