ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 455/4/17
провадження № 61-3250св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Івано-Франківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Міністерство оборони України, концерн "ІНФОРМАЦІЯ_1",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М.,
Копняк С. М., від 06 лютого 2024 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У січні 2017 року заступник військового прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину.
2. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що27 березня 2009 року Рівненською міжрегіональною універсальною товарно-майновою біржою "Прайс" проведено публічні торги з продажу нежитлової будівлі, загальною площею 1716 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 .
3. За результатами публічних торгів, 24 червня 2009 року між ОСОБА_1 (покупець) та державою в особі Міністерства оборони України в особі філії ІНФОРМАЦІЯ_2 концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1" (продавець) укладено договір купівлі-продажу, згідно
з пунктом 1.1 якого, продавець передав у власність, а покупець набув у власність нежитлову будівлю, загальною площею 1716 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
4. Відчуження майна відбулося без отримання відповідної згоди органу управління майном - Міністерства оборони України та за відсутності погодження з Фондом державного майна України, як це передбачено Законом України "Про управління об`єктами державної власності" та Порядком відчуження об`єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року № 803.
5. Крім того, відчуження спірного нерухомого майна відбулося за відсутності у представника концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1" необхідного обсягу дієздатності на укладення цього правочину.
6. З урахуванням зазначеного, прокурор просив договір купівлі-продажу від 24 червня 2009 року, укладений між концерном "ІНФОРМАЦІЯ_1" та ОСОБА_1, визнати недійсним із застосуванням наслідків недійсності вказаного правочину.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області
від 25 липня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
8. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 24 червня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та державою в особі Міністерства оборони України в особі філії Управління Західного оперативного командування концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, оскільки керівник філії "ІНФОРМАЦІЯ_2 "ІНФОРМАЦІЯ_1" як і безпосередньо керівник концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_2, який видав доручення на начальника філії ОСОБА_3 на відчуження об`єктів нерухомості Міністерства оборони України та концерну, діяли протиправно та з грубим перевищенням своїх посадових повноважень, без погодження з органом управління майном, яким відповідно до статуту концерну є Міністерство оборони України, і незаконно уклали договір купівлі-продажу з ОСОБА_1 . Внаслідок укладання спірного договору нежитлова будівля, загальною площею 1716 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, вибула з державної власності всупереч встановленого законом порядку і умов набуття та припинення права власності, поза волею власника та з порушенням інтересів держави. Державне майно відчужене без дозволу (погодження) Фонду державного майна України та без згоди органу, до сфери управління якого воно належить, оскільки у той час рішення суб`єкта управління майном - Міністра оборони України було заблоковано (відкликано). Крім того, за дорученням Кабінету Міністрів України всі погодження на відчуження державного майна державних підприємств Міноборони, надані у 2009 році, були відкликані.
10. Суд першої інстанції вважав, що відчуження спірного державного майна було здійснено поза волею власника, всупереч інтересам держави і суспільства, а особа, яка вчиняла правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності. Відповідно не було додержано вимог, необхідних для чинності правочину, визначених статті 203 ЦК України.
11. Оскільки з позовом до ОСОБА_1 щодо оспорюваної будівлі, яка була відчужена за договором, прокурор звернувся у травні 2014 року у справі № 455/764/14 та згідно з даними ЄДРСР провадження у вказаній справі відкрито ухвалою від 11 червня 2014 року, а з позовом у справі № 455/4/17 прокурор звернувся 03 січня 2017 року, провадження у якій відкрито 22 лютого 2017 року, то строк звернення до суду не пропущено, а твердження представника відповідача про порушення прокурором строків звернення до суду є безпідставними та такими, що не можуть бути прийняті до уваги судом.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
12. Постановою Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину. Позов Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є концерн "ІНФОРМАЦІЯ_1", - залишено без розгляду. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що керівник філії "ІНФОРМАЦІЯ_2 "ІНФОРМАЦІЯ_1", як і безпосередньо керівник концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1", який видав доручення на начальника філії ОСОБА_3 на відчуження об`єктів нерухомості Міністерства оборони України та концерну, діяли протиправно та без погодження з органом управління майном, яким відповідно до статуту концерну є Міністерство оборони України, а відтак незаконно уклали договір купівлі-продажу з ОСОБА_1, є обґрунтованим, тому висновок про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу не відповідає вимогам чинного законодавства є неспростованим.
14. Однак апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки з приводу спірних правовідносин між сторонами вже існують судові рішення, які набрали законної сили. Так рішенням Старосамбірського районного суду Львівської областівід 13 березня 2015 року справа № 455/764/14 відмовлено у задоволенні позову Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі його органу, уповноваженим органом якої здійснювати функції в спірних відносинах є Міністерство оборони України, Концерн "ІНФОРМАЦІЯ_1", до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України, про визнання права власності та витребування майна.
15. У рішенні зазначено, оскільки договір купівлі-продажу від 24 червня 2009 року, на підставі якого відповідач набув право власності на спірні об`єкти, є чинним, а відповідачем було сплачено продавцю вартість спірних об`єктів, позовні вимоги Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та концерн "ІНФОРМАЦІЯ_1" про визнання права власності та витребування майна визнані безпідставними.
16. Апеляційний суд виходив з того, що висновок суду першої інстанції про те, що звернення позивача з позовом у цій справі відбулося в межах позовної давності є помилковими, оскільки зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права. Подання позову у 2014 році не перервало позовну давність, оскільки вже пред`явлення такого відбулося з пропуском позовної давності. Оспорюваний договір купівлі-продажу, на підставі якого майно вибуло з власності держави, укладено у червні 2009 році, а позов вперше пред`явлено прокурором до суду у травні 2014 року, тобто більш ніж через 5 років. Позов у цій справі, з врахуванням встановлених обставин, також поданий з пропуском строку давності.
17. Оскільки концерн "ІНФОРМАЦІЯ_1" не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, то звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1" визнано безпідставним, а тому позовна заява, подана в інтересах зазначеного державного господарського об`єднання, підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Узагальнені доводи касаційної скарги
18. 05 березня 2024 року заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону через систему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року та залишити в силі рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 25 липня 2023 року.
19. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду прокурор зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 20 серпня 2013 року у справі № 3-18гс/13,
від 01 грудня 2014 року у справі № 916/2122/13, від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15, від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі
№ 362/44/17, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 30 січня
2019 року у справі № 706/1272/14-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14?ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17,
від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 15 жовтня 2019 року
у справі № 903/129/18, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18,
у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 904/9159/16, від 22 березня 2018 року у справі № 904/12521/16, від 24 квітня 2018 року
у справі № 902/538/14, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18,
від 16 квітня 2019 року у справі № 910/3486/18, від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня
2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, від 20 травня 2020 року
у справі № 310/4139/13, від 23 грудня 2020 року у справі № 755/174/18,
від 07 квітня 2021 року у справі № 450/3198/17, від 22 серпня 2021 року у справі № 453/121/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Прокурор вважає, що висновки апеляційного суду в частині застосування наслідків спливу позовної давності не відповідають дійсним обставинам справи та зроблені з неправильним застосуванням приписів статей 256, 261, 267 ЦК України. Відповідачем на підтвердження своїх доказів не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували те, що позивачі та прокурор дізналися раніше про оспорюваний договір, а неведено лише припущення з цього приводу. Міністерство оборони України не було стороною спірного договору, а отже не було обізнане про порушення інтересів держави внаслідок незаконного вибуття з власності держави спірного нерухомого майна, відтак строк позовної давності для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України не сплив.
21. Прокурор стверджує, що Міністерство оборони України та концерн "ІНФОРМАЦІЯ_1" у цій справі дізналися у 2014 році про оспорюваний договір після отримання позовної заяви заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону (справа № 455/764/14). У той же час відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач дізнався про оспорюваний договір раніше ніж після отримання заяви заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону.
22. Згідно з доводами касаційної скарги, обізнаність про наявність оспорюваного договору не є безпосередньою підставою для висновку про пропуск строку позовної давності, тим більше обізнаність про факт укладення правочину не свідчить про обізнаність з порушеннями, допущеними при його укладенні.
23. На думку прокурора, у цьому випадку перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів, як суб`єктів владних повноважень, довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів, а тому строк позовної давності не є порушеним.
24. Прокурор звертає увагу на те, що майно концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1" перебуває у державній власності і закріплене за ним на праві господарського віддання. Відтак, проведення Міністерством оборони України інвентаризації майна, що перебуває на праві господарського відання у концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1", не передбачено законодавством, натомість передбачено лише інвентаризацію військового майна. Однак, спірне нерухоме майно не відноситься до військового майна. Звернення прокурора до суду викликано саме захистом інтересів держави у суді.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
25. Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 455/4/17.
26. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27. 04 жовтня 2004 року Міністром оборони України видано довіреність № 220/2071, якою уповноважено начальника Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України ОСОБА_4 на представництво майнових та інших немайнових інтересів Міністерства, для виконання яких останньому надано право, у тому числі, надавати від імені Міністерства оборони України підприємствам (установам) військової торгівлі висновки (дозвіл) на відчуження майна та на укладення договорів з питань розпорядження майном, що закріплене за ними на праві господарського відання. Термін дії довіреності до
01 жовтня 2007 року.
28. На підставі вказаної довіреності, 18 жовтня 2004 року начальник Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України ОСОБА_4 надав начальнику державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_2" дозвіл № НОМЕР_1 на відчуження нежитлових приміщень, за адресою:
АДРЕСА_1.
29. У подальшому, окремим дорученням Міністра оборони України
від 12 лютого 2005 року № 1235/з скасовано довіреність від 04 жовтня
2004 року № 220/2071 на право укладення договорів (угод, контрактів), надання від імені міністерства прав вчиняти інші правочини, термін дії яких не закінчився.
30. 12 вересня 2007 року нотаріально посвідчено довіреність, видану від імені концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1" начальнику філії "ІНФОРМАЦІЯ_2 "Концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_3, якою уповноважено останнього укладати від імені концерну будь-які договори щодо відчуження належного концерну будь-якого нерухомого майна, а також договори оренди, з дозволу органу управління майном концерну - Міністерства оборони України. Строк дії довіреності до 12 вересня 2010 року.
31. 24 червня 2009 року укладено договір купівлі-продажу між концерном "ІНФОРМАЦІЯ_1" в особі начальника філії "ІНФОРМАЦІЯ_2 концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_3 (продавець), який діяв на підставі довіреності, посвідченої 12 вересня 2007 року за реєстровим № 4165 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю. Я., з однієї сторони та ОСОБА_1 (покупець) з другої сторони, згідно з пунктами 1.1, 2.1 якого продавець передав (продав) у власність, а покупець прийняв (купив) у власність майно - нежитлову будівлю, загальною площею 1716,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна нерухомості становить 252 194, 04 грн.
32. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав ведення на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 131004949 від 16 липня 2018 року, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, загальною площею 1 716 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
33. 25 червня 2005 року наказом Міністра оборони України № 358 "Про створення державного господарського об`єднання Концерн "ІНФОРМАЦІЯ_1" і затвердження його статуту", створено державне господарське об`єднання концерн "ІНФОРМАЦІЯ_1".
34. Наказом Міністра оборони України № 135 від 05 квітня 2007 року припинено діяльність державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_2" та реорганізовано його шляхом приєднання до концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1", який визначено правонаступником усіх майнових прав та обов`язків "ІНФОРМАЦІЯ_2".
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
36. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.