ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 359/11338/19
провадження № 61-12896св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Лідія Євгенівна, приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Хміль Тетяна Михайлівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - Богдашкіної Дар`ї Олександрівни на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада
2022 року у складі судді Муранової-Лесів І. В., додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2023 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду
від 02 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л. Є., приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Хміль Т. М., про визнання недійсними договорів дарування.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 05 вересня 2008 року перебував
з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі.
За час перебування у шлюбі у них народились діти: ОСОБА_5, 2010 року народження, ОСОБА_6, 2015 року народження, ОСОБА_7, 2017 року народження.
У період шлюбу вони придбали: 10 жовтня 2013 року квартиру
АДРЕСА_1 ; 23 грудня 2016 року житловий будинок
з надвірними будівлями і спорудами, а також земельну ділянку площею
0,10 га на АДРЕСА_2 .
Позивач зазначав, що у зв`язку з проблемами, які виникли у його дружини на роботі, ОСОБА_2 01 березня 2019 року та 12 березня 2019 року уклала із ОСОБА_3 договори дарування квартири, земельної ділянки та житлового будинку. Проте вказані правочини були формальними, оскільки фактичного передання нерухомого майна здійснено не було, вони з дружиною і дітьми продовжували проживати разом в квартирі і будинку.
Вказував, що після посвідчення спірних правочинів дружина почала вчиняти сварки, викликати поліцію, внаслідок чого він був вимушений забрати свої речі з квартири та переїхати до батьків. Ініціювання вказаних правочинів ОСОБА_2 було здійснено лише з метою, щоб позбавити його права на спільне майно подружжя, оскільки відповідач не мала наміру продовжувати
з позивачем подружні відносини. Позивач зазначав, що залишився без житла та не має доступу до спільного майна подружжя.
Про фіктивність укладення оспорюваних договорів свідчить і сам їх зміст,
а також зазначена в договорі оцінка нерухомого майна, яка є значно нижчою від дійсної ринкової вартості. До того ж форма правочину як договору дарування була обрана лише з підстав, що ОСОБА_2 як дочка та
ОСОБА_3 як мати, звільнялись від сплати обов`язкових податків та зборів, крім послуг нотаріуса. Тобто таке переоформлення було найменш витратним, ніж будь-яка інша форма правочину, що давала можливість перереєструвати право власності.
Ураховуючи наведене, посилаючись на статтю 234 ЦК України, ОСОБА_8 просив визнати недійсним договір дарування квартири
АДРЕСА_1, укладений 01 березня 2019 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Хміль Т. М., реєстровий
номер 441; визнати недійсним договір дарування житлового будинку
АДРЕСА_2, укладений 12 березня 2019 року між
ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л. Є., реєстровий номер 211; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210500000:10:019:0005, на
АДРЕСА_2, укладений 12 березня 2019 року між ОСОБА_2
і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л. Є., реєстровий номер 214.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від
25 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним договір дарування квартири
АДРЕСА_1, укладений 01 березня 2019 року між ОСОБА_2
і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Хміль Т. М., реєстровий номер 441.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку
АДРЕСА_2, укладений 12 березня 2019 року між
ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л. Є.,
реєстровий номер 211.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210500000:10:019:0005, на АДРЕСА_2, укладений 12 березня 2019 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л. Є., реєстровий номер 214.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що сторони оспорюваних правочинів, вчинили їх без наміру створення реальних правових наслідків, про що свідчить як очевидність того факту, що угоди з безоплатного відчуження усього спільно набутого подружжям нерухомого майна були укладені не в інтересах сім`ї, після укладення договорів дарування протягом декількох місяців не відбулося фактичного прийняття обдарованою ОСОБА_3 нерухомого майна, зокрема, до вересня 2019 року, у якому відбувся конфлікт у родині подружжя, після якого кожний з них подав позов про розірвання шлюбу.
Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2023 року стягнено з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в рівних частках на користь ОСОБА_1 частину понесених ним судових витрат на правничу допомогу по 3 500,00 грн з кожної.
Суд першої інстанції, вважаючи таку вартість послуг розумною і такою, що відповідає складності справи та є співмірною із заявленими позовними вимогами, зважаючи на обсяг та вартість відчуженого нерухомого майна за оспорюваними договорами дарування, дійшов висновку про стягнення
з відповідачів по 3 500,00 грн на відшкодування понесених позивачем послуг на професійну правничу допомогу.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, подану адвокатом Богдашкіною Д. О., залишено без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від
25 листопада 2022 року та додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2023 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
29 серпня 2023 року представник ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - адвокат Богдашкіна Д. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2022 року, додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким
в задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не обґрунтували, якими належними та допустимими доказами ОСОБА_1 довів, що укладення між його дружиною ОСОБА_2 і ОСОБА_3 оспорюваних договорів дарування здійснювалось з метою уникнення звернення стягнення на таке майно, чи порушувало його права. ОСОБА_1 не наводить жодних підстав фіктивності правочинів. Реєстрація права власності на квартиру, будинок
і земельну ділянку свідчить про реальність настання правових наслідків правочинів. На час укладення спірних правочинів нерухоме майно під будь-якою забороною не перебувало, в межах виконавчого провадження
з примусового виконання рішення суду про стягнення боргу жодних обтяжень на спірне майно державним виконавцем накладено не було. Висновки судів зроблені лише на припущеннях, оскільки доказів фіктивності правочинів сторона позивача не надала.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявників зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України
від 16 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16, від 27 серпня 2017 року
у справі № 306/2952/14-ц, від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі
№ 369/11268/16-ц, постановах Верховного Суду від 01 лютого 2023 року
у справі № 755/17313/17, від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17,
від 11 червня 2020 року у справі № 482/383/17, від 17 січня 2019 року у справі № 588/249/20, від 14 грудня 2021 року у справі № 922/676/21, від 08 квітня 2021 року у справі № 905/716/20, від 31 березня 2021 року у справі
№ 916/2087/18, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
16 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада
2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідачів з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
Зупинено дію рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 25 листопада 2022 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року, до закінчення їх перегляду
в касаційному порядку.
13 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 і ОСОБА_9 з 05 вересня
2008 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 грудня 2019 року.
За час перебування у шлюбі, у сторін народились діти: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_11,
ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У період шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 придбали таке нерухоме майно:
- квартиру АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу квартири від 10 жовтня 2013 року, реєстровий номер 1053, покупцем згідно з яким зазначено ОСОБА_2 та який було укладено за згодою чоловіка покупця. Право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 жовтня 2013 року);
- житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами на АДРЕСА_2 (право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Лазоренко Л. Є. 23 грудня 2016 року за реєстровим номером 944, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 грудня 2016 року);
- земельну ділянку, кадастровий номер 3210500000:10:019:0005, на
АДРЕСА_2 (право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області
Лазоренко Л. Є. 23 грудня 2016 року за реєстровим номером 947, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 грудня 2016 року).
01 березня 2019 року ОСОБА_1 підписав заяву про згоду одного з подружжя на дарування нерухомого майна, адресовану приватному нотаріусу Бориспільського міського нотаріального округу Хміль Т. М., яка посвідчила справжність підпису позивача на вказаній заяві, реєстровий номер 440, за змістом якої зазначив, що повністю розуміє значення і правові наслідки своїх дій та без будь-якого тиску зі сторони, відповідно до власного волевиявлення дає згоду своїй дружині ОСОБА_2 подарувати набуту ними під час зареєстрованого шлюбу квартиру за номером АДРЕСА_1 шлях, на ім`я її матері ОСОБА_3 . Також зазначив, що з діями дружини він повністю згоден і не має заперечень проти оформлення, укладання та підписання відповідного договору щодо дарування зазначеного нерухомого майна. При цьому стверджує, що такий правочин відповідає інтересам їх сім`ї.
01 березня 2019 року між ОСОБА_2 (дарувальник) і ОСОБА_3 (обдарована) укладено договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Хміль Т. М. за реєстровим номером 440, за змістом якого подарована набута під час шлюбу квартира АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 9 договору вказана квартира відчужується за згодою чоловіка " ОСОБА_12", ОСОБА_1, що викладено у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Хміль Т. В. 01 березня 2019 року за реєстровим
номером 440.
12 березня 2019 року ОСОБА_1 підписав заяву, адресовану приватному нотаріусу Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л. Є., яка посвідчила справжність підпису позивача на вказаній заяві, реєстровий
номер 210, за змістом якої зазначив, що дає згоду своїй дружині ОСОБА_2 на дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 3210500000:10:019:0005, що знаходяться на
АДРЕСА_2 за ціну та на умовах на її власний розсуд. При цьому стверджує, що договори дарування житлового будинку та земельної ділянки укладаються в інтересах сім`ї та на умовах, які попередньо обговорили і вважають вигідними для них, і укладення цих договорів відповідає їх спільному волевиявленню.
12 березня 2019 року між ОСОБА_2 (дарувальник) і ОСОБА_3 (обдарована) укладено договір дарування житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л. Є., реєстровий номер 211, за змістом якого був подарований житловий будинок АДРЕСА_2 . Згідно з пунктом 5 договору дарування житловий будинок відчужується ОСОБА_2 за згодою її чоловіка, ОСОБА_1, викладеною у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л. Є. 12 березня 2019 року за реєстровим номером 210.