ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 522/16932/15-ц
провадження № 61-12605св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс груп",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2020 року у складі судді Науменка А. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
14 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі -
АТ "Дельта Банк"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс груп" (далі - ТОВ "ФК "Укрфінанс груп") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов з урахуванням заяв про зміну предмета позову мотивований тим, що ОСОБА_1 умов кредитного договору від 23 березня 2007 року
№ 11132304000 щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом належним чином не виконує. Відповідно до статей 526, 530 ЦК України, статей 1, 33, 39 Закону України "Про іпотеку", статті 41 Закону України "Про виконавче провадження", в рахунок виконання відповідачкою основного зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту щодо сплати заборгованості в загальному розмірі 3 614 878,27 грн,
з яких: заборгованість за кредитом - 1 709 445,13 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами - 1 572 128,50 грн; нарахована пеня - 308 192,97 грн, ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" просило звернути стягнення на предмет іпотеки, визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 41 Закону України "Про іпотеку", а саме шляхом продажу на прилюдних торгах
у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, що буде проведена незалежним суб`єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 березня 2007 року № 11132304000, яка станом на час пред`явлення вимоги від 10 вересня 2010 року становить 96 633,42 дол. США (у тому числі: основний борг за кредитом - 77 998,15 дол. США, сума боргу за відсотками - 18 635,27 дол. США), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 10 вересня 2010 року становило 764 196,41 грн, звернено стягнення на користь ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї житлової кімнати та підсобних приміщень, а саме:
1 - кухня, 2 - житлова кімната, 3 - санвузол, загальною площею 23,9 кв. м, житловою площею 15,7 кв. м, яка належить ОСОБА_1 на праві власності.
Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 41 Закону України "Про іпотеку",
а саме шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, що буде проведена незалежним суб`єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором позивач реалізував своє право звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з реалізацією предмета іпотеки за рішенням суду шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 41 Закону України "Про іпотеку", а саме шляхом продажу на прилюдних торгах
у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, що буде проведена незалежним суб`єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.
Суд також дійшов висновку про відмову в задоволені заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності, мотивуючи свій висновок тим, що Законом України "Про іпотеку" не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виходячи з того, що ОСОБА_1 не виконує зобов`язання відповідно до умов кредитного договору, Приморський районний суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на звернення стягнення на іпотечне майно. Порушені права позивача як кредитора, за захистом яких він звернувся до суду, підлягають захисту шляхом звернення стягнення на предметі іпотеки.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
17 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 рокуі направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що всупереч умов кредитного договору банк не давав, а ОСОБА_1 не отримувала кредитних коштів в іноземній валюті в сумі 80 000,00 дол. США. Оскільки позивач відмовився надавати оригінал кредитного договору для проведення судово-почеркознавчої експертизи, яка була призначена ухвалою Одеського апеляційного суду від
27 січня 2022 року, слід визнати факт, що ОСОБА_1 не підписувала договір про надання споживчого кредиту від 23 березня 2007 року
№ 11132350000. У матеріалах справи немає первинних документів, з яких можливо було б встановити реальний розмір заборгованості, а наданий банком розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум. Заявник вказує, що позивач пропустив строк позовної давності, заяву про застосування якого було зроблено відповідачем у суді першої інстанції. Висновок суду першої інстанції про безпідставність поданої заяви про застосування строків позовної давності є неправильним, оскільки суд першої інстанції застосував висновки Верховного Суду, зроблені
у справах, обставини в яких не є подібними обставинам цієї справи. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд взагалі не навів жодних мотивів відхилення заяви відповідача про застосування строків позовної давності. Апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги заяви відповідачки про відкладення судового засідання, призначеного на 29 червня 2023 року та розглянув справу за відсутності сторони відповідача.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 січня
2020 року у справі № 522/15577/13-ц, від 30 січня 2018 року у справі
№ 161/16891/15-ц, від 21 лютого 2018 року у справі № 910/5226/17,
від 14 лютого 2018 року у справі № 760/2193/15-ц, від 03 липня 2019 року
у справі № 342/180/17, від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16,
від 19 лютого 2020 року у справі № 490/14627/14-ц, від 28 жовтня 2020 року
у справі № 523/18181/18, постанові Верховного суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року представнику
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.
Зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 21 жовтня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду
від 29 червня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
09 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволеннюз таких підстав.
Фактичні обставини справи
23 березня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", і ОСОБА_1, було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11132304000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі
80 000,00 дол. США строком до 23 березня 2025 року.
З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 23 березня 2007 року
№ 11132304000 ОСОБА_1 передала в іпотеку за договором іпотеки від 23 березня 2007 року № б/н нерухоме майно, а саме: квартиру
АДРЕСА_1, яка складається з однієї житлової кімнати та підсобних приміщень, а саме:
1 - кухня, 2 - житлова кімната, 3 - туалет, загальною площею 23,9 кв. м, житловою площею 15,7 кв. м, та належить на праві власності іпотекодавцю
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29 серпня 2006 року державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Пашичевою Г. Л. за реєстровим номером 8-4158.
Згідно з пунктом 4 договору іпотеки звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках, зазначених в пунктах 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки, або; у разі порушення іпотекодавцями будь-якого зобов?язання за цим договором або будь-якого зобов?язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, або; в інших випадках відповідно до діючого законодавства. Звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.
04 березня 2011 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 2/1519/4170/11).
08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" і ПАТ "Дельта Банк" був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Шевченко Д. Г. і зареєстрований у реєстрі за № 2949, 2950, відповідно до якого кредитор продав (відступив), а ПАТ "Дельта Банк" прийняло права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 березня 2007 року № 11132304000 та іпотечним договором від 23 березня 2007 року.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2012 року (справа № 2/1519/4170/11) позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" до
ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду з підстав, передбачених частиною третьою статті 207 ЦПК України, в редакції, чинній на час винесення ухвали.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2018 року та постановою Верховного Суду від 17 березня 2020 року, у справі № 522/4415/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк", ПАТ "Дельта Банк", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про зобов`язання виконати умови кредитного договору в задоволенні позову відмовлено.
16 липня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" направило ОСОБА_1 лист-вимогу про сплату простроченої (поточної) заборгованості станом на 13 липня 2015 року в сумі 149 730,85 дол. США.
16 травня 2019 року проведено електронний аукціон з продажу кредитного портфеля активів АТ "Дельта Банк" (в стані припинення), переможцем якого було визначено ТОВ "ФК "Укрфінанс груп".
13 червня 2019 року між АТ "Дельта Банк" і ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" укладено договір про відступлення прав вимоги № 1514/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Черленюх Л. В. і зареєстрований у реєстрі за № 1126, відповідно до якого кредитор передав (відступив), а ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" набуло всі права вимоги до боржників за кредитними договорами, договорами поруки та договорами забезпечення (іпотеки), у тому числі й до ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач вказував, що ОСОБА_1 умов кредитного договору від 23 березня 2007 року № 11132304000 щодо повернення кредиту та відсотків за користування належним чином не виконує, а отже, позивач відповідно до статей 526, 530 ЦК України, статей 1, 33, 39 Закону України "Про іпотеку", статті 41 Закону України "Про виконавче провадження", в рахунок виконання основного зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту щодо сплати заборгованості, яка станом на 13 липня 2015 року
у загальному розмірі становить 3 614 878,27 грн, з яких: заборгованість за кредитом 1 709 445,13 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами 1 572 128,50 грн; нарахована пеня 308 192,97 грн, має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Заперечуючи проти заявлених вимог, ОСОБА_1 подала заяву про застосування позовної давності, на обґрунтування якої вказувала, що ПАТ "УкрСиббанк" зверталося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 04 березня 2011 року, а з цим позовом банк звернувся 14 серпня 2015 року, тобто з пропуском позовної давності (т. 2, а. с. 88-91).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.