ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 553/2079/23
провадження № 61-1024св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Державна установа "Полтавська виправна колонія № 64", Комунальне підприємство "Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2023 року у складі судді Фоміної Ю. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Одринської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Державна установа "Полтавська виправна колонія № 64" (далі - ДУ "Полтавська виправна колонія № 64"), Комунальне підприємство "Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради",про спростування недостовірної інформації щодо неправдивого звинувачення, захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2023 року позовну заяву повернено позивачу.
Ухвала мотивована тим, що позовна заява надійшла в поштовому конверті від імені позивача ОСОБА_1, який є засудженим та відбуває покарання, не через адміністрацію установи виконання покарання, відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України), та не від його захисника, який має повноваження на подання зазначеної позовної заяви,
а тому суд дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, як непідписану або підписану особою, яка не має права її підписувати.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2023 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
11 січня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій з урахуванням уточненої редакції просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що позовна заява готувалась адвокатом Корнієнко Н. Ю., підписана особисто ОСОБА_1 та подана через канцелярію ДУ "Полтавська виправна колонія № 64" відповідно до статті 113 КВК України у закритому виді з документами, що посвідчують особу позивача, тобто з дотриманням усіх процесуальних норм.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2024 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Ленінського районного суду
м. Полтави від 09 серпня 2023 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Полтави.
07 травня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволеннюз таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.
Повертаючи позовну заяву з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позовна заява та поштовий конверт надійшли до суду з порушенням порядку, встановленого КВК України, а саме не через адміністрацію установи виконання покарань, отже, відомостей щодо джерела їх походження, ким та за яких обставин їх було підписано
і направлено до суду, немає. Також у матеріалах позовної заяви немає підтверджень повноважень представника (захисника засудженого), який має право на подання позовної заяви до суду.
Проте колегія суддів не може погодитися із цими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з таких підстав.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли
б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою
(§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня
2006 року, заява № 23436/03).