ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2024 року
м. Київ
справа № 487/7527/21
провадження № 61-9046св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ;
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк";
третя особа - первинна профспілкова організація співробітників акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк";
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2023 року у складі судді Афоніної С. М., тапостанову Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів: Колосовський С. Ю., Локтіонова О. В., Ямкова О. О.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - первинна профспілкова організація співробітників акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - первинна профспілкова організація співробітників АТ КБ "ПриватБанк"), про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що з 1997 року працювала у відповідача на різних посадах, а з 2011 року - на посаді керівника напрямку (посадова підгрупа - помічник директора РП - керівник Напрямку "Менеджмент") напрямку "Управлінські технології" філії "Миколаївське регіональне управління" Південного макрорегіонального управління АТ КБ "ПриватБанк".
Пояснює, що 18 травня 2021 року в автоматизованій системі документообігу "ПриватДок" з`явилось повідомлення про зміни в організації виробництва і праці та про наступне можливе вивільнення працівників.
Це повідомлення не давало змоги виконувати ОСОБА_1 трудові функції, оскільки його неможливо закрити, так як в ньому активна лише кнопка "Ознайомлений". ОСОБА_1 натиснула її, але роботодавець не надав їй під підпис наказ від 30 квітня 2021 року № Е. 17.U.0.0/4-6802287 про зміни в організації праці, та що він передбачає, їй не було відомо. Окрім того, в цьому повідомленні було зазначено, що документ підписаний КЕП від імені в. о. Голови Правління Банку Самаріної Г. Ю., але ніяких доказів, підтверджуючих це, не було, а перевірити самостійно позивач не мав змоги, оскільки файл із підписом не був доданий. Наказ про зміни в організації праці завантажити не вдалось, тому не можливо було перевірити електронний цифровий підпис, а пізніше було з`ясовано, що 18 травня 2021 року Самаріна Г. Ю. не затвердила цей документ.
У червні 2021 року ОСОБА_1 подала резюме на зайняття вакантних посад "Помічника директора макрорегіонального управління та "Головного спеціалісту із забезпечення ТМЦ ГО", але 22 і 26 липня 2021 року їй було відмовлено у переведенні на ці посади.
Наказом роботодавця від 22 липня 2021 року № Э.DN-УВ-2021-7076532-п її було звільнено з роботи через скорочення штату.
Вважає звільнення з роботи таким, що відбулось з порушенням пункту 1 частини першої статті 40 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП) - ніякої реорганізації та скорочення не було, так як зі змісту наказу роботодавця слідує, що загальна чисельність не змінюється, скорочення посад фактично не відбувається, зміни полягають у ліквідації структурних підрозділів та створені інших підрозділів при збережені загальної чисельності посад, а це свідчить про штучне створення причин для розірвання трудового договору.
Вакантні посади хоча і були запропоновані, але для їх зайняття потрібно брати участь у конкурсі на загальних умовах разом із зовнішніми кандидатами і по жодній вакансії не було надано посадових інструкцій, що свідчить про порушення статей 29, 492 КЗпП України.
Також було порушено статтю 42 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 є ключовим працівником і має переважне право на залишення на роботі.
Крім того, ОСОБА_1 є членом профспілкового органу і її звільнення без згоди останнього є порушенням статті 39 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила скасувати наказ від 22 липня 2021 року N? Э Э.DN-УВ-2021-7076532-п про звільнення ОСОБА_1, поновити її на роботі в АТ КБ "Приватбанк" та стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, з моменту її звільнення й до дня винесення рішення суду.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ АТ КБ "ПриватБанк" від 22 липня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника напрямку (посадова підгрупа - помічник директора РП - керівник Напрямку "Менеджмент") напрямку "Управлінські технології" філії "Миколаївське регіональне управління" південного макрорегіонального управління АТ КБ "ПриватБанк".
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 762 477,00 грн.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що відповідачем були порушені права позивачки, а саме всупереч статей 43, 49-2 КЗпП України при звільненні останньої у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці їй не було запропоновано усі наявні вакантні посади в АТ КБ "ПриватБанк", а також за наявності обґрунтованої відмови профспілкового органу на звільнення, отже наявні підстави, передбачені статтею 235 КЗпП України для поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2023 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 641/5023/17, від 09 вересня 2021 року у справі № 640/11863/19, від 24 липня 2019 року у справі № 607/2852/17, від 13 грудня
2022 року у справі № 608/2424/20 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Заводського районного суду м. Миколаєва.
18 липня 2023 року справа № 487/7527/21 надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що підрозділ, в якому працювала ОСОБА_1, підлягав ліквідації, а посада, яку вона займала, підлягала скороченню, що підтверджується наказом від 30 квітня 2021 року № Е. 17.U.0.0/4-6802287 та новим штатним розписом Південного макрорегіонального управління АТ КБ "ПриватБанк", введеним з 05 травня 2021 року.
Про майбутнє скорочення посади та можливе вивільнення ОСОБА_1 була повідомлена 17 травня 2021 року та повторно 16 липня 2021 року у звичайний спосіб, який використовувався під час її трудової діяльності у Відповідача, - в електронному вигляді через систему електронного документообігу "ПриватДок".
До повідомлень були долучені переліки пропонованих працівнику вакантних посад, ОСОБА_1 засвідчила своє ознайомлення з ними за допомогою кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується довідками та протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису ОСОБА_1
09 липня 2021 року банком було направлено подання первинній профспілковій організації співробітників АТ КБ "ПриватБанк" за вихідним № 20.1.0.0.0/7- 125111. Подання було направлено поштовим оператором "Укрпошта", та доставкою
ТОВ "ТЕКС Україна". Згідно з даними сайтів поштових операторів, відправлення
ТОВ "ТЕКС України" було вручено адресату 14 липня 2021 року, відправлення Укрпошти було вручено адресату 15 серпня 2021 року.
Станом на дату звільнення ОСОБА_1 первинною профспілковою організацією співробітників АТ КБ "ПриватБанк" не було розглянуто подання банку та не було надано відповідь у встановлений законом строк всупереч вимогам частин другої, п`ятої статті 43 КЗпП України. Відповідь від 04 серпня 2021 року № 5569 на подання банку від 09 липня 2021 року № 20.1.0.0.0/7- 125111 була отримана від первинної профспілкової організацією співробітників головного офісу АТ КБ "ПриватБанк"
17 серпня 2021 року, тобто після спливу встановленого законом строку для надання відповіді на подання власника.
Наказом від 22 липня 2021 року № Э.DN-УВ-2021-7076532-п позивача було звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штату із виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього заробітку.
Порушення норм матеріального права полягає у помилковому тлумаченні судами першої та апеляційної інстанції порядку та форми, в якій роботодавець зобов`язаний запропонувати наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Вважає, що жодною нормою трудового законодавства не встановлено вимог до форми ознайомлення працівника з переліком вакантних посад та вимог до оформлення власне переліку вакантних посад.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ознайомлення позивачки з переліками запропонованих вакантних посад в електронному вигляді не є належним доказом виконання відповідачем своїх зобов`язань, ухвалені без застосування положень Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронні довірчі послуги", що підлягали застосуванню у обставинах, що склались.
Вважає, що судами першої та апеляційної інстанції було надано помилкове тлумачення нормам статей 49-2 КЗпП України, та не було враховано, що стаття 49-2 КЗпП України покликана забезпечувати захист прав працівника, але ця стаття не визначає процедуру призначення працівників на керівні посади відповідача, не може застосовуватись всупереч встановленим конкурсним процедурам на підприємстві, що було б втручанням в господарську діяльність
відповідача.
Апеляційний суд також не навів у мотивувальній частині оскаржуваної постанови результатів дослідження та оцінки доказів, в тому числі, персональних попереджень про скорочення посади та пропонування іншої наявної роботи та мотивів відмови профспілки, що свідчить про порушення норм процесуального права щодо порядку оцінки та дослідження доказів у справі.
Звертає увагу, що поновлюючи строк звернення до суду, суд першої інстанції в обґрунтування поважності причин пропуску строку зазначив, що строк пропущений не з вини самого позивача ОСОБА_1 та з незалежних від неї причин, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, звернення до суду з позовом, враховуючи порушення саме представником позивача норм цивільно- процесуального законодавства при звернення до суду з даним позовом 30 серпня 2021 року, що не повинно тягнути за собою негативні наслідки для самої позивачки та позбавити її права на доступ до правосуддя для захисту порушених трудових прав. Такий висновок суду першої інстанції свідчить про помилкове тлумачення норм чинного законодавства про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. З наведеного висновку слідує, що допущені порушення процесуального законодавства при поданні позову до суду представником не повинні тягнути негативні наслідки для позивачки. Тобто фактично таким висновком суд висловлює можливість будь-якій особі через представника звертатись з позовами з пропуском строку позовної давності, а в якості обґрунтування поважності причин пропуску строку зазначати про звернення не особисто особою, а її представником.
Поновлюючи строк на звернення до суду з зазначених мотивів, суд першої інстанції допустив протиріччя із висновками, викладеними в наступних постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2019 року по справі № 243/9604/18 (провадження N 61-14423св19) зазначено: "як поважні причини пропуску строку, встановленого у частині першій статті 233 КЗпП України, слід кваліфікувати такі, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Судами попередніх інстанцій встановлено порушення відповідачем прав позивача при звільненні з роботи, однак у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі відмовлено через пропуск строку звернення до суду, оскільки ОСОБА1 26 липня 2018 року отримав трудову книжку із записом про звільнення, однак до суду звернувся, лише 02 жовтня
2018 року, тобто з пропуском місячного строку, визначеного статтею 233 КЗпП України, У разі пропуску передбачених статтею 233 КЗпП України строків звернення до суду про вирішення трудового спору суд з`ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін".
З урахуванням викладеного, просив скасувати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 із 02 червня 1997 року працювала в АТ КБ "ПриватБанк" на посаді менеджера у відділі маркетингу і реклами, а з 04 грудня 2011 року її переведено на посаду керівника напрямку (посадова підгрупа - помічник директора РП - керівник Напрямку "Менеджмент") Напрямку "Управлінські технології" філії "Миколаївське регіональне управління" Південного макрорегіонального управління АТ КБ "ПриватБанк".
Наказом від 30 квітня 2021 року № Е. 17.U.0.0/4-6802287 в.о. Голови Правління АТ КБ "ПриватБанк" Самаріною Г. Ю. затверджено зміни до організаційної структури 12 макрорегіональних управлінь банку, підрозділів головного офісу про ліквідацію деяких підрозділів, в тому числі Напрямку "Управлінські технології і стратегічний менеджмент" у всіх управліннях із затвердженням нового штатного розпису, введеним у дію з 05 травня 2021 року, яким скорочувались всі посади керівників цього напрямку.
21 травня 2021 року ОСОБА_1 в системі електронного документообігу "ПриватДок", який функціонує в АТ КБ "ПриватБанк" на підставі Положення з діловодства та електронного документообігу, підписала кваліфікованим електронним підписом персональне попередження від 17 травня 2021 року № Е.28.0.0.0/3-6866951 про скорочення посади та можливе наступне вивільнення на підставі наказу № Е. 17.U.0.0/4-6802287 від 30 квітня 2021 року в.о. Голови Правління АТ КБ "ПриватБанк" Самаріної Г. Ю.
Одночасно ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись зі списком вакантних посад, як зазначалось (у додатку) станом на 12 травня 2021 року та про можливість ознайомитись з актуальними посадами за посиланням privatbank/work. Перелік посадових обов`язків визначаються посадовими інструкціями, які банк готовий надати для ознайомлення. У разі бажання зайняти вакантну посаду роботодавець просив подати заявку через посилання privatbank.ua/work. У разі відповідності вимогам за обраною посадою та після успішного проходження відбору та співбесіди, роботодавець просив подати заяву про переведення на нову посаду до Дирекції з HR та корпоративного управління. Неподання зазначеної заяви є відмовою від пропозиції Банку про переведення.
16 липня 2021 року ОСОБА_1 через систему електронного документообігу направлено повідомлення (як зазначено в ньому) в продовження персонального попередження про зміни в організації виробництва і праці і можливе вивільнення, яке 19 липня 2021 року підписане кваліфікованим електронним підписом. Під цифрою 1. Зазначено список вакантних посад станом на 14 липня 2021 року.
У червні 2021 року ОСОБА_1 подала резюме на зайняття вакантних посад "Помічника директора макрорегіонального управління" та "Головного спеціаліста забезпечення ТМЦ ГО", але у переведені на ці посади роботодавцем відмовлено 23 липня 2021 року та 26 липня 2021 року з посиланням на невідповідність кваліфікаційним вимогам, встановленим посадовою інструкцією та профілем посади. Заявок від ОСОБА_1 по переведенню на інші вакантні посади не надходило.
09 липня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" надіслало подання до Первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ "ПриватБанк" про надання згоди на розірвання трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з ОСОБА_1, яке було отримано профспілковим органом 14 липня 2021 року.
04 серпня 2021 року профспілковий орган прийняв рішення про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи, яке було отримано роботодавцем
17 серпня 2021 року.
22 липня 2021 року наказом роботодавця № Э.DN-УВ-2021-7076532-п
ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України - скорочення штату.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.