ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 643/1959/22
провадження № 61-2553св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 33 комбінованого типу Харківської міської ради",
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє його представник - адвокат Яковенко Оксана Григорівна, на постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2024 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 33 комбінованого типу Харківської міської ради" (далі по тексту - КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 33") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позову зазначав, що з 25 вересня 2015 року він був призначений на посаду робітника з комплексного обслуговування й ремонту будівель в КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 33".
28 грудня 2021 року його було звільнено на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Своє звільнення вважає незаконним та безпідставним.
Вказує, що відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, яким є звільнення. Склавши відповідний акт про його відсутність на робочому місці понад три години без поважної причини, роботодавець не надав йому можливості надати свої пояснення щодо причини його відсутності на робочому місці з 23 грудня 2021 року до 28 грудня 2021 року. Також відповідачем не було вжито жодних дій для встановлення причини відсутності працівника на роботі.
Крім того, ознайомивши його з наказом про звільнення з роботи, копію такого наказу йому не надано.
Також зазначив, що засідання профспілкового комітету КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 33", з приводу розгляду звернення роботодавця до профспілкового органу для отримання згоди на його звільнення, проводилося без повідомлення позивача, письмової заяви на розгляд подання без участі, він не надавав.
З урахуванням викладених обставин ОСОБА_1 просив суд поновити його на посаді робітника з комплексного обслуговування й ремонту будівель в КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 33" з дати звільнення та стягнути з КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 33" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8 038,64 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ завідувача КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 33" ОСОБА_2 № 233-к від 28 грудня 2021 року "Про звільнення за прогул ОСОБА_1", яким звільнено ОСОБА_1, робітника з комплексного обслуговування й ремонту будівель, з 28 грудня 2021 року згідно пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді робітника з комплексного обслуговування й ремонту будівель" в КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 33".
Рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді робітника з комплексного обслуговування й ремонту будівель в КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 33" допущено до негайного виконання.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося без дотримання всієї процедури звільнення, оскільки відповідач допустив порушення трудового законодавства.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції послався на те, що позивачем пред`явлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 33", яка не є розпорядником бюджетних коштів, тобто до неналежного відповідача. Середній заробіток за час вимушеного прогулу має стягуватися з Управління освіти адміністрації Салтівського (Московського) району Харківської міської ради.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 33" подав апеляційну скаргу .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 23 січня 2024 року апеляційну скаргу КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 33 комбінованого типу ХМР" задоволено.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 33" про поновлення на роботі залишено без задоволення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин, у зв`язку з чим допустив порушення трудової дисципліни, а тому КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 33" мав право на звільнення позивача.
При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем при звільненні позивача не було порушено законодавчо встановлений порядок звільнення.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
21 лютого 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Яковенко О. Г. в системі "Електронний суд"звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2024 року та залишити в силі рішення Московського районного суду м.Харкова від 05 жовтня 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 14 травня 2024 року КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 33" просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
19 березня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
Судом встановлено, що наказом № 192-к від 24 вересня 2015 року ОСОБА_1 25 вересня 2015 року було прийнято на роботу до КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 33" на посаду робітника з комплексного обслуговування й ремонту будівель, що підтверджується записом у трудовій книжці.
Наказом № 233-к від 28 грудня 2021 року ОСОБА_1, робітника з комплексного обслуговування й ремонту будівлі, звільнено за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40КЗпП України.
Відповідно до актів про відсутність на роботі від 23 грудня 2021 року, 24 грудня 2021 року, 28 грудня 2021 року, ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 8-00 до 16-30 (15-00) без поважних причин, на телефонні дзвінки не відповідав. Акти підписано головою профспілки - ОСОБА_3, вихователь-методист ОСОБА_4, завідувач з господарства ОСОБА_5 .
Факт прогулу ОСОБА_1 зафіксовано у табелі обліку використання робочого часу за грудень 2021 року.
Згідно витягу з протоколу № 55 від 28 грудня 2021 року профспілкового комітету КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 33" профспілковий комітет постановив надати згоду на звільнення робітника з комплексного обслуговування та ремонту будівель ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України 28 грудня 2021 року за прогул без поважних причин.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не було предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, а тому не підлягають розгляду і в суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.