13 червня 2024 року
м. Київ
справа № 761/25101/20
провадження № 61-16274св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - заступник начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кенюк Людмила Василівна,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), подану представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
Історія справи
Короткий зміст заявлених вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на бездіяльність заступника начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі -Дніпровський районний ВДВС) ОСОБА_4 .
В обґрунтування вимог скарги вказав, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 761/25101/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, відібрання дитини у батька. Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року було вжито заходи забезпечення первісного позову шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини з матір`ю до винесення судом першої інстанції рішення. На виконання цієї постанови за заявою ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. 31 серпня 2021 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення в даній справі, яким суд відмовив позивачу в задоволенні позову, та задовольнив зустрічний позов, визначивши місце проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком дитини. Відтак, постанова Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року про забезпечення позову втратила свою чинність з 31 серпня 2021 року.
08 вересня 2021 року він звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом при постановлені рішення не було вирішено питання про скасування заходів забезпечення позову. За результатом розгляду вказаної заяви суд у своїй ухвалі від 11 жовтня 2021 року відмовив в задоволенні заяви, зокрема, зазначивши про те, що апеляційна інстанція визначала строк дії заходів забезпечення позову - до винесення судом першої інстанції рішення, які відповідно втратили свою чинність в день ухвалення судом рішення.
Орган ДВС, бездіяльність посадової особи якого оскаржується, звертався до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, на підставі якої було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
За результатами розгляду вказаної заяви, Київський апеляційний суд в ухвалі від 23 листопада 2022 року у справі № 761/25101/20 зазначив, що за змістом постанови апеляційного суду, такі заходи забезпечення діють до винесення судом першої інстанції рішення. Оскільки рішення суду першої інстанції постановлено 31 серпня 2021 року, відтак застосовані заходи забезпечення позову втратили свою дію. Отже, враховуючи, що спір вже вирішено по суті, заходи забезпечення позову, втратили свою дію.
Ураховуючи те, що строк дії заходів забезпечення позову сплив (втратив свою чинність) 31 серпня 2021 року заступник начальника Дніпровського районного ВДВС Кенюк Л. В. повинна була винести постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 згідно пункту п`ятого частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Однак станом на дату звернення до суду з цією скаргою вказане виконавче провадження не закінчено. Більш того, державний виконавець активно виносить постанови про накладання штрафів та арешт коштів і майна боржника.
Крім того, боржник звертався до органу ДВС із заявами про припинення (закінчення) виконання вказаної ухвали суду. 02 серпня 2022 року в. о. начальника відділу Андрющенко І. В. виніс постанову про перевірку законності виконавчого провадження. У постанові зазначено про те, що ухвалою від 31 серпня 2021 року Шевченківського районного суду м. Києва заходи забезпечення позову не скасовані. А тому вказане виконавче провадження не може бути закінчено.
Таким чином, бездіяльність заступника начальника Дніпровського районного ВДВС Кенюк Л. В. є неправомірною та порушує права боржника як сторони виконавчого провадження.
З урахуванням викладеного боржник просив:
визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Дніпровського районного ВДВС Кенюк Л. В. щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1;
зобов`язати заступника начальника Дніпровського районного ВДВС Кенюк Л. В. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2023 року у складі судді Пономаренко Н. В., в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність заступника начальника Дніпровського районного ВДВС Кенюк Л. В. про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, стягувач: ОСОБА_2, відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали суду про забезпечення позову є рішенням про встановлення побачень з дитиною, а тому його виконання проводиться за правилами положень статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження". Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року та постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року заходи забезпечення позову не скасовані, а зазначення в мотивувальній частині постанови Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року про те, що спір вже вирішено по суті, заходи забезпечення позову втратили свою дію, - не є підставою для закінчення виконавчого провадження. До матеріалів скарги не надано доказів, що скаржник (боржник по виконавчому провадженню) звертався до суду із заявою щодо скасування заходів забезпечення позову, а також доказів задоволення такої заяви та скасування заходів забезпечення позову. Відтак, дії заступника начальника Дніпровського районного ВДВС Кенюк Л. В. щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 є правомірними.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_6, задоволено частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення наступного змісту. Скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність заступника начальника Дніпровського районного ВДВС Кенюк Л. В. щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 починаючи з 23 вересня 2021 року. В іншій частині вимог скарги відмовлено. Стягнуто з Дніпровського районного відділу ВДВС на користь держави судовий збір за подачу скарги до суду у розмірі 1 073,60 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 610,40 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що, отримавши 23 вересня 2021 копію рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року у справі №761/25101/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, відібрання дитини у батька та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом з батьком, державний виконавець повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, заходи забезпечення позову якої були вжиті судом до винесення судом першої інстанції рішення у справі.
Проте, всупереч вимог закону і змісту виконавчого документа, який перебував у виконавчій службі на виконанні, виконавцем не було вчинено відповідних дій, чим допущено протиправну бездіяльність щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження, яка призвела до порушення прав боржника у вказаному виконавчому провадженні.
При цьому державним виконавцем безпідставно зроблено висновок про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження з посиланням на те, що рішення суду першої інстанції не набрало законної сили на час подання його до відділу та вказаним рішенням судом не було скасовано заходи забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що позиція відділу є суперечливою, оскільки, вказуючи на зазначене вище, у подальшому отримавши відмову суду у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року з підстав втрати своєї дії заходів забезпечення позову про які йдеться, державний виконавець також не припинив вчиняти заходи щодо примусового виконання судового рішення, чим порушив права боржника у даному виконавчому провадженні.
Таким чином, суд першої інстанції, не встановив фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, дійшов необґрунтованого висновку про те, що у виконавця були відсутні законні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки вжиті апеляційним судом заходи забезпечення позову фактично припинили свою дію з 31 серпня 2021 року, про що державному виконавцю стало відомо 23 вересня 2021 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка звернулась з касаційною скаргою
У листопаді 2023 року Дніпровський ВДВС через підсистему "Електронний Суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, через представника ОСОБА_3, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року та залишити в силі ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2023 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
постанова апеляційного суду не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та високої якості судового рішення, оскільки ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права;
суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15-ц (провадження № 61-14491сво20) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2023 року у справі № 551/920/22 (провадження №61-5125св23);
починаючи з моменту відкриття виконавчого провадження (з 16 грудня 2020 року) по 23 вересня 2021 року (дата, коли, як вважає апеляційний суд, державний виконавець повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження), постанова Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року жодного разу боржником виконана не була. Даний факт підтверджують 39 складених актів про невиконання ОСОБА_1 даної постанови, 21 постанова про накладення штрафу, 1 постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами та 1 постанова про арешт коштів боржника, складені та винесені за період з 16 грудня 2020 року по 23 вересня 2021 року, тому і підстав, передбачених пунктом дев`ятим частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження не було;
суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що заходи забезпечення позову, застосовані постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, зберігали свою дію до винесення 22 грудня 2021 року Київським апеляційним судом постанови за результатами розгляду апеляційної скарги, тому державний виконавець не мала права винести постанову про закінчення виконавчого провадження і зобов`язана була вживати заходи з примусового виконання судового рішення;
відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту дев`ятого частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у подібних правовідносинах, а саме: з однієї сторони постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 761/25101/20 позов забезпечено до винесення судом першої інстанції рішення та 23 вересня 2021 року Дніпровським ВДВС було отримано заяву боржника про припинення виконавчих дій, у зв`язку з винесенням Шевченківським районним судом м. Києва 31 серпня 2021 року рішення у справі № 761/25101/20, а з іншої сторони станом на 23 вересня 2021 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року у справі № 761/25101/20 не набрало законної сили, заходи забезпечення позову не скасовані, заходи забезпечення позову зберігали свою силу до набрання рішенням суду законної сили і постанова Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 761/25101/20, якою забезпечено позов, реально та в повному обсязі боржником не виконана, а, вірніше, взагалі жодного разу з моменту відкриття виконавчого провадження не виконана.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині задоволених вимог скарги, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.
Аргументи інших учасників справи
У березні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_7, в якому просив відхилити міркування, доводи та аргументи, викладені в касаційній скарзі, відмовити в її задоволенні, залишити постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року без змін.
В обґрунтування відзиву зазначив, що:
наведені скаржником висновки Верховного Суду не підлягали до застосування апеляційним судом, оскільки не є релевантними до правовідносин у справі, що переглядається;
на виконанні у Дніпровському ВДВС перебувала ухвала про забезпечення позову з посиланням на те, що заходи діють до винесення судом першої інстанції рішення, в цій частині ухвала не була оскаржена, тому державний виконавець повинен був здійснювати її виконання саме в межах такого терміну;
зазначені обставини, окрім того були встановлені у судових рішеннях, сторонами яких були ОСОБА_1 та Дніпровський ВДВС та які набрали законної сили: постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/836115/21 від 21 листопада 2022 року, ухвала Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 761/25101/20, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2023 року у справі № 761/25101/20;
посилання скаржника на строки дії заходів забезпечення позову, передбачені статтею 158 ЦПК України не можуть бути взяті до уваги, оскільки строк дії заходів забезпечення позову був встановлений судовим рішенням.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2024 року Дніпровському ВДВС продовжено строк на усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року поновлено Дніпровському ВДВС строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 761/25101/20.
У березні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).