ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 702/561/22
провадження № 61-18134св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Новікова О. М., Гончар Н. І., Фетісової Т.Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив здійснити поділ спільного майна подружжя, визнавши за ним право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1, а також визнати за ним право власності на частину земельної ділянки площею 0,137 га, кадастровий номер 7123410100:01:001:1898, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування домоволодіння, що знаходиться за тією ж адресою.
На обґрунтування позову зазначав, що з 08 травня 1993 року перебуває із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, але фактично з 2018 року сторони сімейні стосунки не підтримують. За період перебування у шлюбі вони придбали житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку для будівництва та обслуговування домоволодіння розміром 0,137 га, кадастровий номер 7123410100:01:001:1898. Ця нерухомість зареєстрована на відповідача, однак є спільною сумісною власністю подружжя, тому підлягає поділу.
У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, у якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0, 137 га, кадастровий номер 7123410100:01:001:1898, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов мотивований тим, що спірні будинок та земельну ділянку було придбано для її матері ОСОБА_3, яка тривалий час живе та працює в Італії, та за її особисті кошти, тому це майно не є спільним майном подружжя. За час шлюбу з ОСОБА_1 їх сім`я не могла придбати вказане майно, оскільки її чоловік свою заробітну витрачав на власні потреби, а її заробітної плати не вистачало навіть для життя.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 серпня 2023 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок самочинного будівництва (реконструкції) спірний будинок втратив тотожність з тим, який сторони придбали за договором купівлі-продажу в 2015 році, тому він не може бути предметом поділу відповідно до положень статей 364, 367 ЦК України.
Виходячи з принципу цілісності об`єкта нерухомого майна із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на частину земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_1 є похідними від вимог про визнання в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на частку житлового будинку, а тому вони також не підлягають задоволенню.
Зустрічний позов ОСОБА_2 також задоволенню не підлягає з огляду на недоведеність придбання спірного домоволодіння та земельної ділянки за її особисті кошти чи кошти її матері. В договорах купівлі-продажу спірного майна відсутні відомості про їх придбання за особисті кошти ОСОБА_2, пояснення свідків не є достатніми доказами, що спірний будинок та земельна ділянка були придбані для матері ОСОБА_2 та за рахунок її особистих коштів, крім того сторони не заперечували, що шлюбні стосунки між ними були припинені тільки у 2018 році, тобто до цього часу вони вели спільне господарство.
Таким чином, ОСОБА_2 не спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 серпня 2023 року скасовано в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, що розташований на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, що розташований на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки площею 0,1379 га, кадастровий номер 7123410100:01:001:1898, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки площею 0, 1379 га, кадастровий номер 7123410100:01:001:1898, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 у період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 придбала будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно листа Державної інспекції архітектури та містобудування України від 09 червня 2023 року в реєстрі будівельної діяльності наявна інформація, що за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване повідомлення від 12 вересня 2016 року № ЧК062162561268 про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта будівництва "Реконструкція житлового будинку надбудовою другого поверху".
Роботи проводяться відповідно до будівельного паспорта № НОМЕР_1, виданого Сектором регіонального розвитку містобудування та архітектури Монастирищенської РДА 16 серпня 2016 року.
Враховуючи викладене, ту обставину, що спірний будинок розташований на земельній ділянці, призначеній для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, його реконструкція не може вважатися самочинним будівництвом.
Об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток кожного з подружжя. Суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною із сторін.
Таким чином, наявні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на частину об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, що розташований на АДРЕСА_1 .
За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Відтак спірна земельна ділянка площею 0,1379 га підлягає поділу між сторонами.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 та залишити в цій частині рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 серпня 2023 року в силі.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 307/3957/14-ц, від 22 вересня 2021 року в справі № 587/1186/18 та від 26 квітня 2023 року в справі № 501/1256/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
За час спільного проживання сторін вона за кошти, отримані від матері ОСОБА_3, придбала спірну нерухомість та разом з чоловіком почала проводити реконструкцію будинку з надбудовою другого поверху, яка на сьогодні не закінчена.
В матеріалах справи наявні достатні докази на підтвердження того, що під час реконструкції житлового будинку відбулись істотні порушення будівельних норм і правил, внаслідок чого спірне будівництво є самочинним.
Вона припинила спільне проживання із ОСОБА_1 у 2018 році та на цей час проводить реконструкцію будинку за власний кошт.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Монастирищенського районного суду Черкаської області.
22 лютого 2024 року справа № 702/561/22 надійшла до Верховного Суду.
Оскільки рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 серпня 2023 року в частині вирішення зустрічного позову в апеляційному порядку не переглядалося і в касаційному порядку не оскаржується, в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;